Континентальна земна кора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Товщина земної кори в км

Континента́льна земна́ кора́, материко́ва земна́ кора́ — земна кора материків, що складається з осадового, гранітного і базальтового шарів. Середня потужність 35—45 км, максимальна — до 75 км (під гірськими спорудами). Синонім — материкова земна кора.

За гіпотезою базифікації континентальної земної кори до кінця палеозою — початку мезозою на місці океанів існувала континентальна (материкова) кора. Внаслідок занурення великих її ділянок виникли океани. При цьому відбувався процес базифікації материкової кори, тобто заміна її кислої та середньої речовини ультраосновною речовиною мантії. За гіпотезою цей процес охоплював і верхню мантію, трансформуючи її з материкового щита на океанічний. Кінцевим результатом базифікації є океанізація, тобто утворення океанів на місці материків. За В. Білоусовим, базифікація — наслідок прогресуючого нагрівання Землі.

СУБКОНТИНЕНТАЛЬНА ЗЕМНА КОРА[ред.ред. код]

Земна кора в зонах переходу від материка до океану і острівних дуг. Схожа з материковою, але відрізняється меншою потужністю (менше 30 км) і менш вираженим гранітним шаром. В генетичному смислі – перехідна від океанічної до континентальної.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]