Палеозойська ера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Палеозой або Палеозойська ера (від гр. palaio, «старий» і zoion, «тварини», тобто ера «стародавнього життя»)  (рос. палеозой; англ. Palaeozoic (Era), нім. Paläozoikum n, Erdaltertum n) — геологічна ера протяжністю близько 542 Mya (ICS, 2004), що підрозділяється на шість геологічних періодів; від найранішого до найпізнішого: Кембрій, Ордовик, Силур, Девон, Карбон і Перм.

ПАЛЕОЗОЙСЬКА ЕРАТЕМА (ЕРА), ПАЛЕОЗОЙ – перша після докембрію ера в геологічній історії Землі. Настала 570±20 млн років тому, тривала 340±5 млн років. Палеозойську еру поділяють на шість періодів: кембрійський, ордовицький, силурійський, девонський, кам’яновугільний і пермський. Внаслідок тектонічних рухів палеозойської ери відбулися значні трансгресії й регресії моря. В результаті каледонської та герцинської складчастості в багатьох геосинкліналях утворилися гірські хребти (Аппалачі, Урал, Алтай, Саяни, Центральна Європа, Донецький кряж та ін.). На початку палеозойської ери у Південній півкулі виник материк Гондвана. У морських басейнах були поширені безхребетні, зокрема форамініфери, корали, молюски тощо; з’явились перші морські хребетні – рибоподібні й риби. В середині палеозою виникли перші наземні рослини – псилофіти й плауновидні. Пізніше розвинулись деревовидні папороті, хвойні. Геологічні відклади, що утворилися протягом палеозойської ери, становлять палеозойську групу. У Півн. півкулі у 2-й половині палеозою існував великий материк Ангарида, що включав Сибірську платформу і прилеглі гірські споруди. З завершенням герцинської складчастості, як вважають, всі півн. платформи були спаяні в єдиний континент Лавразію, який відділявся від Гондвани субмеридіональним поясом океану Тетіс.

[ред.] Корисні копалини

З П.е. пов’язані найбільші і великі родов. кам. вугілля, нафти, мінеральних солей, фосфоритів, міді, золота. Великі родов. гіпсу, кам’яної і калійної солей укладені в кембрії Сибірської платформи і Індії, в силурі США (Мічіган), девоні Білорусі (Солегірське) і Канади (Саскачеванський калієносний басейн), пермі Приуралля, Донбасу (Слов'янсько-Артемівський соленосний басейн), ФРН (Штасфурт), США (Делаверський калієносний бас.). Пром. скупчення нафти і газу відомі в ниж. палеозої Іркутського амфітеатру і Прибалтики, в США (Канзас, Оклахома). Великі нафтогазоносні області пов’язані з верхньопалеозойськими породами. Найбільші поклади кам. вугілля, приурочені до карбону і пермі – Донецький, Печорський, Підмосковний, Карагандинський, Кузнецький басейни, Екібастуз, Верхньосілезький і Остравсько-Карвінський басейни, Рур, Брабант, Валансьєн, Астурія, Південний Уельс, Аппалачський і Пенсильванський басейни, район Хуанхе. Найбільші родов. фосфоритів пов’язані з відкладами ниж. кембрію та пермі. Бокситові родов. приурочені до девону. Осадові і осадово-вулканогенні родов. зал. руд відомі у відкладах ордовика (Уобана, Ньюфаундленд, Канада), силуру (Клінтон, США), девону (Гара-Джебілет, Алжир) та ін. До вулканогенних порід ордовика, силуру, девону, пермі приурочені мідно-колчеданні родов. Норвегії, сх. схилу Уралу, Рудного Алтаю, Казахстану, ФРН. Родов. поліметалічних руд пов’язані з каледонськими і герцин-ськими кислими інтрузіями. З ультраосновними і основними інтрузіями асоціюють родов. руд міді і нікелю в Норвегії, азбесту в Канаді (Ньюфаундленд, Квебек). Ймовірно, в пермську добу утворилися ртутні родов. Півд.-Сх. України і Сер. Азії. Палеозойські породи широко використовуються як будів. і облицювальний матеріал (вапняки, доломіт, мармури, яшми).

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3

Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.