Материк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Континентальні моделі

Universalis Cosmographia, мапа світу Вальдзеемюллера 1507 року, на якій Америка вперше була показана окремо від Азії

Материки або континенти (від лат. continens, родовий відмінок continentis) — найбільші масиви суші Землі, більша частина поверхні яких виступає над рівнем моря, а периферійна частина лежить під водою.

Потужність земної кори на континентах змінюється від 35 до 75 км. Континенти — це гетерогенні тіла, що виникли внаслідок тривалої еволюції^[1]. Остання, за концепціями фіксизму, полягала в розростанні древніх ядер консолідації в процесі розвитку геосинкліналей. За іншою гіпотезою — мобілізму сучасні континенти виникли за рахунок розколу колись єдиної континентальної брили — Пангеї, що розділилася спочатку на Лавразію і Гондвану. Контури континентів змінювалися внаслідок розкриття океанів і зіткнення літосферних плит.

У сучасну геологічну епоху існує 6 континентів (материків):

[ред.] Термінологія

Термін близький за значенням до континенту — дуже великої ділянки суші, оточеної водою. При цьому два різних материка Північна Америка і Південна Америка з'єднані вузьким Панамським перешийком. Два різних материка Євразія і Африка з'єднані вузьким Суецьким перешийком.

У той же час історично склалося так, що суходіл на Землі поділяють також на частини світу. Цей поділ виник в епоху географічних відкриттів, мореплавці поступово відкривали все нові й нові землі, тобто, як тоді говорили, нові «частини світу». На відміну від поділу на материки, два континенти Північна Америка і Південна Америка утворюють одну частину світу — Америку, а дві частини світу Європа і Азія знаходяться на одному материку — Євразії. Кордон між Європою та Азією проходить по Уральських горах, потім річці Урал до Каспійського моря, річках Кума і Манич до гирла річки Дон і далі по берегах Чорного і Середземного морів. Описана вище межа Європа-Азія не є безперечною. Це лише один з декількох прийнятих у світі варіантів.

Поняття Материки й Континенти в українській мові є синонімами. Частин світу теж шість, тільки материк (континент) Євразія традиційно поділяється на дві частини світу — Європу й Азію, а два материка (континенти) Південна і Північна Америки об'єднують в одну частину світу — Америка.

На відміну від материка, частина світу включає в себе також близькі до материка острови, причому мають на увазі близькість за історичною традицією, а відстань може бути і більшою.

У геології до континенту часто відносять також підводну околицю материка, включаючи острови, розташовані на ній.

В англійській і деяких інших мовах словом continent позначають як континенти, так і частини світу.

[ред.] Закономірності розташування

Більша частина материків розташована в північній півкулі, де вони займають понад 100 млн. км², майже 67% площі поверхні всього суходолу і 39% площі поверхні півкулі.
Більша частина океанів розташована в південній півкулі, де вони займають майже 68% площі поверхні всього суходолу і 80% площі поверхні півкулі.
Материки і океани за своїм положенням по суті антиподні — суходолу на зворотньому боці земної кулі майже завжди відповідає поверхня океану.
Усі материки та частини світу, крім Антарктиди, групуються попарно — Північна і Південна Америка; Європа і Африка; Азія та Австралія.
Материкам властива трикутна форма.

[ред.] Особливості материків

Площа і заселення континентів

**Площа, населення та висота**
Континент	Площа (тис. км²)^[2]	Площа (тис. миль²)	Відсоток суходолу	Населення (на 2008)	Відсоток населення планети	Густота населення (на км²)	Густота населення (на кв. милю)	Середня висота^[2] (м)	Максимальна висота^[2] (м)
Австралія і Океанія	8890	3478	5,9%	32 000 000	0,5%	3,6	9,3	340	2230
Антарктида	13970	5300	9,2%	1 000	0,00002%	0,00007	0,00018	2040	5140
Африка	30300	11730	20,4%	922 011 000	14%	29,30	5,9	750	5895
Євразія	53450	20850	36,4%	4 610 000 000	71%	86,25	221,10	840	8848
Південна Америка	18280	6890	12,0%	382 000 000	6%	20,8	54	590	6960
Північна Америка	24250	9460	16,5%	528 720 100	8%	21,0	55,89	720	6194

Наприкінці XIX століття російський геодезист О. А. Тілло розподілив середні висоти і глибини за широтними колами (дані згодом було уточнено). Із цього розподілу видно, що спостерігається чітко виражений максимум висот і глибин на широтах 20° - 40°, тут найбільш контрастний рельєф земної поверхні. Збільшення висот у високих широтах зумовлене льодовиковим покровом Антарктиди і Гренландії. У 1962 році Г. М. Катерфельд запропонував пояснення у вигляді ротаційної гіпотези. Сила ваги під час обертання Землі міняється і призводить до нерівномірного стиснення літосфери і диференціації її речовини. Тому на поверхні планети утворилися активні пояси і центри, з якими пов'язані процеси найінтенсивнішого гороутворення.

**Розподіл середніх висот та глибин за широтами**^[2]
Широтні кола, градусні широти	Середня висота, (м)	Середня глибина, (м)
Північна півкуля
80° - 90°	660	2373
70° - 80°	1000	882
60° - 70°	360	890
50° - 60°	470	2130
40° - 50°	770	3650
30° - 40°	1350	4150
20° - 30°	740	4150
10° - 20°	520	4100
0° - 10°	690	4020
Південна півкуля
0° - 10°	550	4100
10° - 20°	830	4200
20° - 30°	600	4420
30° - 40°	470	4120
40° - 50°	540	4210
50° - 60°	400	3690
60° - 70°	1213	3586
70° - 80°	2448	2003
80° - 90°	2204	—

Найбільша площа материків припадає на висоти до 1000 м, та глибини до 200 м (шельф), разом приблизно 33% площі усієї поверхні планети. А найбільшу площу поверхні — 59%, займає ложе океану. Середня глибина Світового океану становить 3740 м. Середній рівень земної кори припадає на відмітку 2430 м нижче рівня моря.

[ред.] Див. також

[ред.] Примітки

↑ Знахідка уламку циркону в Джек-Хілс, що на заході Австралії за словами геологів з Вісконського університету в Медісоні (University of Wisconsin–Madison) підтверджує існування відносно низької температури повітря, гір та води на Землі 4,3 млрд років тому.
↑ ^а ^б ^в ^г Багров М. В., Боков В. О., Черваньов І. Г. Землезнавство. — К.: Либідь, 2000. ISBN 966-06-0057-7