Космос-60
| Космос-60 | |
|---|---|
| Основні параметри | |
| Повна назва | Космос-60 (Е-1 №3, 1959А) |
| COSPAR ID | 1965-018A |
| Виготівник | ОКБ-1 |
| Оператор | СРСР |
| Проліт | Місяць |
| Штучний супутник | Місяця |
| Дата запуску | 12 березня 1965 09:36:00 UTC |
| Ракета-носій | Молнія |
| Космодром | Байконур |
| Тривалість польоту | 5 днів |
| Схід з орбіти | 17 березня 1965 |
| Технічні параметри | |
| Маса | 6530 кг |
| Орбітальні дані | |
| Тип орбіти | Геоцентрична планована |
| Нахил орбіти | 64.7° |
Космос-60 — радянська автоматична міжпланетна станція типу «Е-6», сер. № 9, призначена для посадки на поверхню Місяця. Через несправність 4-го ступеня ракети-носія, блок «Л», (імовірно через відмову системи живлення блоку управління) станція залишилася на орбіті Землі і отримала позначення Космос-60. Після 5 днів перебування на орбіті апарат увійшов в щільні шари атмосфери.
Наукові інструменти[ред. | ред. код]
На борту апарата був розміщений 16-канальний сцинтилятор NaI (Tl) розміром 40 x 40 мм, оточений антизбіжним захистом. Робочий діапазон інструменту — 0.5-2 МеВ. Потік фонового випромінювання, виміряний сцинтилятором на Космосі-60 склав 1.7 фот/кв.см/сек, що було сумісно з вимірами на апараті Ranger-3. Спектр подій, зареєстрований цим інструментом, мав особливості в області 1 МеВ, які могли бути викликані взаємодією з детектором протонів космічних променів, а також частками, що виникли при непружних взаємодіях протонів космічних променів з речовиною супутника.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://heasarc.gsfc.nasa.gov/docs/heasarc/missions/cosmos.html [Архівовано 8 червня 2011 у Wayback Machine.]