Космос-60

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Космос-60
Основні параметри
Повна назва Космос-60 (Е-1 №3, 1959А)
COSPAR ID 1965-018A
Виготівник ОКБ-1
Оператор СРСР
Проліт Місяць
Штучний супутник Місяця
Дата запуску 12 березня 1965 09:36:00 UTC
Ракета-носій Молнія
Космодром Байконур
Тривалість польоту 5 днів
Схід з орбіти 17 березня 1965
Технічні параметри
Маса 6530 кг
Орбітальні дані
Тип орбіти Геоцентрична планована
Нахил орбіти 64.7°

Космос-60 — апарат являв собою автоматичну міжпланетну станцію типу «Е-6», сер. № 9, призначену для посадки на поверхню Місяця. Через несправність 4-го ступеня ракети-носія, блок «Л», (імовірно через відмову системи живлення блоку управління) станція залишилася на орбіті Землі і отримала позначення Космос-60. Після 5 днів перебування на орбіті апарат увійшов в щільні шари атмосфери.

Наукові інструменти[ред.ред. код]

На борту апарата був розміщений 16-канальний сцинтилятор NaI (Tl) розміром 40 x 40 мм, оточений антизбіжним захистом. Робочий діапазон інструменту — 0.5-2 МеВ. Потік фонового випромінювання, виміряний сцинтилятором на Космосі-60 склав 1.7 фот/кв.см/сек, що було сумісно з вимірами на апараті Ranger-3. Спектр подій, зареєстрований цим інструментом, мав особливості в області 1 МеВ, які могли бути викликані взаємодією з детектором протонів космічних променів, а також частками, що виникли при непружних взаємодіях протонів космічних променів з речовиною супутника.

Посилання[ред.ред. код]