Луна-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луна-2
Luna 2.jpg
Станція Луна-2
Основні параметри
Повна назва Луна-1 (Є-1А №2)
COSPAR ID 1959-014A
NORAD ID 00114
Виготівник ОКБ-1
Оператор СРСР
Тип апарата посадка на Місяць
Дата запуску 12 вересня 1959 6:39 UTC
Ракета-носій Луна (8К72)
Номер запуску 43-7 (Л1-7Б)
Космодром Байконур 1/5
Тривалість польоту 33,5 години
Технічні параметри
Маса разом з останнім ступенем РН 390,2 кг
Розміри повна довжина 5,2 м, діаметр 2,4 м
Платформа Є-1А
Орбітальні дані
Тип орбіти траєкторія зближення з Місяцем
Посадка на небесне тіло
Небесне тіло Місяць
Дата і час посадки 14 вересня 1959, 21:02:24 UTC
Місце посадки на схід від «Моря Дощів» (широта +30°, довгота 0°)
Прилади
Прилади лічильник Гейгера-Мюллера, шість газорозрядних лічильників заряджених частинок, лічильник сцинтиляцій, вдосконалений п'єзоелектричний детектор мікрометеоритів, магнітометр

«Луна-2» (укр. Місяць), інші назви «Друга космічна ракета», «Луна Є-1А № 2», «Луна Є-1А № 6» — перша радянська автоматична міжпланетна станція що досягла поверхні Місяця. Шостий апарат серії «Луна», другий вдалий запуск. Початково в радянських джерелах апарат називався «Друга космічна ракета», а назву «Луна-2» отримав після 1963-го року.

Опис[ред.ред. код]

Космічний апарат серії Є-1А, подібно до серії Є-1, призначався для зіткнення з поверхнею Місяця. Апарат був герметичною сферою діаметром 2,4 метра. Всередині розміщувались: лічильник Гейгера-Мюллера, шість газорозрядних лічильників заряджених частинок, лічильник сцинтиляцій, вдосконалений п'єзоелектричний детектор мікрометеоритів. На одній півсфері було закріплено шість антен, в одній з яких розташовувався магнітометр. Під час польоту до Місяця, як і в попередній серії, апарат також мав випустити газоподібний натрій, щоб створити хмару металу для спостереження з Землі за його рухом. Апарат не мав рушійної установки.

Політ[ред.ред. код]

12 вересня 1959-го року о 6:39 UTC з космодрому Байконур ракетою-носієм «Луна» (8К72) було запущено «Луну-2» на траєкторію зближення з Місяцем, без запуску з орбіти Землі. Після досягнення необхідної швидкості апарат відокремився від останнього ступеня ракети-носія. 12 вересня о 18:39 UTC «Луна-2» випустила яскраву помаранчеву хмару газоподібного натрію для відстеження траєкторії руху і вивчення поведінки газу в космічному просторі. Хмара мала діаметр 650 км.

Магнітометр до висоти 55 км від поверхні не зафіксував значного електромагнітного поля.

14 вересня о 21:02:24 UTC, після 33,5 годин польоту, припинилась передача сигналів, що свідчило про досягнення поверхні Місяця на схід від «Моря Дощів» (широта +30°, довгота 0°). Приблизно через 30 хвилин з поверхнею зіткнувся останній ступінь ракети-носія.

Апарат мав дві однакові набори п'ятикутних вимпелів, виготовлених з нержавіючої сталі і складених у сфери. В центрі сфери розташовувався заряд вибухівки для зменшення швидкості при зіткненні. Елементи з одного боку мали викарбувані зображення герба СРСР і напис «СССР» (укр. СРСР), з іншого — викарбуваний напис російською мовою СССР СЕНТЯБРЬ 1959 (укр. СРСР ВЕРЕСЕНЬ 1959). Третій набір вимпелів розташовувався на останньому ступені ракети-носія у капсулі, заповненій рідиною, в якій плавали алюмінієві смужки з викарбуваними зображенням герба СРСР і написами російською мовою СССР СЕНТЯБРЬ 1959 (укр. СРСР ВЕРЕСЕНЬ 1959) і СОЮЗ СОВЕТСКИХ СОЦИАЛИСТИЧЕСКИХ РЕСПУБЛИК (укр. СОЮЗ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК).

Після польоту[ред.ред. код]

15 вересня 1959-го року перший секретар КПРС, Голова Ради Міністрів СРСР Микита Хрущов подарував американському президенту Двайту Айзенгаверу копію сферичних вимпелів. Нині ця копія перебуває в Бібліотеці і Музеї Президента Айзенгавера в місті Абілін, штат Канзас. Інша відома копія перебуває в Канзаському центрі космосфери і космосу в місті Хатчінсон, штат Канзас.

Джерела[ред.ред. код]

  • Луна-2 Каталог НАСА(англ.)
  • Луна-2 Енциклопедія космічних апаратів(англ.)
  • Луна-2 Космічна енциклопедія(англ.)
  • Луна-2 Енциклопедія астронавтики(англ.)