Котовськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Котовськ
Kotovsk coat of arms.png Флаг Котовска Одесской обл.png
Герб Котовська Прапор Котовська
Меморіал на честь Григорія Котовського
Меморіал на честь Григорія Котовського
Котовськ
Розташування міста Котовськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Одеська область Одеська область
Район/міськрада Котовська міська рада
Код КОАТУУ 5111200000
Засноване 1779
Статус міста з 1938 року
Населення 40 700 (01.03.2014)[1]
Площа 25,44 км²
Густота населення 2713 осіб/км²
Поштові індекси 66300—314
Телефонний код +380-4862
Координати 47°44′31″ пн. ш. 29°32′06″ сх. д. / 47.74194° пн. ш. 29.53500° сх. д. / 47.74194; 29.53500Координати: 47°44′31″ пн. ш. 29°32′06″ сх. д. / 47.74194° пн. ш. 29.53500° сх. д. / 47.74194; 29.53500
Висота над рівнем моря 248 м
Відстань
Найближча залізнична станція Котовськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 187 км
 - автошляхами 195 км
До Києва
 - залізницею 467 км
 - автошляхами 385 км
Міська влада
Адреса 66300, Одеська область, м. Котовськ, пр-т. Котовського, 2
Веб-сторінка Котовська міськрада
Міський голова Іванов Анатолій Павлович

Кото́вськ — (до 1935 року Бірзула, інша назва Чорний Ліс[Джерело?]), місто обласного значення в Одеській області, адміністративний центр Котовського району, однак не входить до складу Котовського району, а підпорядковано Котовській міській раді. Відстань до облцентру становить близько 195 км і проходить автошляхом Т 1605 та E95.


Етимологія назви[ред.ред. код]

Сучасну назву місто отримало у травні 1935 р. на честь Григорія Котовського, який зробив військову і політичну кар'єру при встановленні радянської влади в Україні. Раніше населений пункт називався Бірзулою.

Загальні відомості[ред.ред. код]

З 1928 року по 1929 рік Бірзула була столицею Молдавської АРСР. Зараз місто Котовськ — найбільше місто півночі Одеської області, місто обласного значення, центр Котовського району; значний залізничний вузол з розвинутою інфраструктурою залізничних підприємств; має промислові підприємства, розвинуту мережу підприємств торгівельного та побутового обслуговування; в останнє десятиліття місто зайняло позицію головного торгівельного центру Півночі Одещини та флагмана з успішного проведення житлово-комунальної реформи серед малих міст України.

Місто розташоване в північно-західній частині Одеської області на південних відрогах Подільської височини, на водорозділі річок Ягорлик і Тилігул. Місто займає площу 2,5 тис. гектар. Населення становить 40718 (2001).

Розташуванням міста на південно-західному порубіжжі України, у вузлі залізничних та шосейних шляхів направленням Київ-Одеса, з виходом на країни Північно-східної Європи та Причорномор'я, визначено його важливе положення на мапі України.

На території міста міститься командування Котовського прикордонного загону та управління Ягорлицької митниці. Котовськ та територія його району унікальний історичний та культурний центр, який поєднав культури трьох народів — українців, молдован та росіян.

Географія[ред.ред. код]

Розташування

Котовськ розташований у північно-західній частині Одеської області, на відстані 188 км від обласного центру, займає південні відроги Подільської височини. Місто знаходиться на вододілі річок Ягорлик і Тилигул, займає площу 2,5 тис. га.http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T053242.html

Приналежність до адміністративно-територіальних одиниць:

1779 р. — Селище Бірзула (Бірзолове, Бірзулове) вперше згадується в турецьких документах 1779 року в числі 41 населеного пункту Дубоссарської рані. (В Османській імперії так називали території з не мусульманським населенням).

1791–1796 рр. — Ново-Босарська волость Катеринославського намісництва Російської імперії.

1796–1803 (1804) рр. — Тираспільський уїзд Новоросійської губернії.

1803 (1804) — 1895 рр. — Тираспільський уїзд Херсонської губернії.

1895–1920 рр. — Бірзула стає волосним центром Ананьївського уїзду Херсонської губернії.

З листопада 1921 року — волосний центр Балтського округу.

В березні 1923 року — Бірзула стала районним центром Балтського округу, а постановою ВУЦВК від 30 липня 1924 року її віднесено до селищ міського типу.

12 жовтня 1924 року — З цього часу в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки з'явилась Молдавська Автономна Радянська Соціалістич-на Республіка. Одним з її районних центрів стала Бірзула.

1928 −1929 рр. — Столиця МАРСР в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки.

У травні 1935 року — Селище та станція Бірзула були перейменовані на Котовськ.

З 10 липня 1938 року — селище Котовськ віднесено до розряду міст.

В серпні 1940 року — з утворенням Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки м. Котовськ увійшов до Одеської області.


Клімат

Клімат міста помірно-континентальний. Кліматичні умови сприятливі для вирощування цукрового буряка, кукурудзи, соняшнику, гречки та гороху. [2, c. 207]

Екологія

Основними забруднювачами навколишнього середовища виступають промислові підприємства, адже промисловість є основною галуззю економіки міста. До головних екологічних проблем належать забруднення повітря, водних ресурсів та шляхи їхнього використання, забруднення грунту тощо.

Котовськ розташований у північно-західній частині Одеської області, на відстані 188 км від обласного центру, займає південні відроги Подільської височини. Місто знаходиться на вододілі річок Ягорлик і Тилігул, займає площу 2,5 тис. га.

Історія[ред.ред. код]

Історія Котовського краю пов'язана з стародавнім минулим територій нашої країни, етногенезом українського та молдавського народів, тісно переплетена з історичними подіями часів національно-визвольної боротьби східнослов'янських та молдавського народів проти кримськотатарського, турецько-османського поневолення, становлення та розвитку Північно-західного Причорномор'я (півдня Поділля) у XVIII—ХХ століттях, в тому числі, з історією появлення та розвитку залізничного транспорту на території України.

Історики припускають, що поселення Бирза з'явилася в середині XVIII століття. 1779 рік вважається роком заснування с. Бірзула. У 1791 р. було підписано Ясський мирний договір, внаслідок якого територія між Дністром і Південним Бугом відійшла від Османської імперії до Росії. З 1803 р. село входить до складу Херсонської губернії. У 1865 р. станція Бірзула становиться одним з перших залізних вузлів в Україні, який розпочав забезпечувати рух та ремонт локомотивів на Північно-Західній (Одесько-Київській) залізниці.

У 1893 р. на станції Бірзула було споруджено церкву Успіння Пресвятої Богородиці в пам'ять дивовижного спасіння 17 жовтня 1888 р. імператора Ніколая (Миколи) ІІ та його сім'ї. В 1895 р. Бірзула стає волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії, а 18 грудня 1904 р. село особисто відвідав імператор Микола ІІ. В 1905 р. у селі відбувається ряд революційних заворушень, пов'язаних з демократичною революцією 1905–1907 рр.

З історією міста пов'язані неординарні події та неоднозначні особистості періоду Українсько-радянської війни (одині з них Котовський Г. І. та маршал Якір Й. Е.). 3 березня 1917 р. в селі було створено громадський комітет — орган Тимчасового уряду.

17 січня 1918 р. було проголошено владу робітників та селян в Бірзулі. З березня по листопад 1918 року село вступило у боротьбу з австрійсько-німецькими окупантами на боці більшовиків, радянськими військами керував Григорій Котовський. 5 грудня село звільняють війська Української Центральної Ради. [3, с. 242]

На початку лютого 1919 року в Бірзулі відбулись переговори між предстаниками Директорії УНР та французьким полковником А.Фрейденбергом — начальником штабу військ Антанти в Одесі. Представники Директорії УНР вимагали визнання Української держави Антантою та надання їй воєнної допомоги.[2]

У квітні 1919 р. Бірзула знову було захоплене більшовиками. У вересні 1919 р. село захопили денікінці. В січні 1920 року його знову зайняли більшовицькі війська, і в селі остаточно встановилася радянська влада. В 1924 р. Бірзулу віднесли до селищ міського типу. 12 жовтня 1924 р. за участю Г. Котовського в Бірзулі проголошується створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (зі статусом автономії у складі УРСР), що стало основою для подальшої відбудови державності Молдови, яка в той час знаходилась під окупацією королівської королівської Румунії. Бірзула стає її обласним центром, а в 1928–1929 рр. вона є столицею МАРСР. У травні 1935 р. Бірзулу перейменовано на Котовськ, а 10 червня 1938 р. Котовську присвоєно статус міста. [4, с. 577–578]

На початок 1941 року місто займає важливе місце в оборонній системі південно-західного кордону України (Півдні Радянського Союзу), тут дислокуються частини 2-го механізованого корпусу, стрілецькі та авіаційні частини Робітничо-Селянської Червоної Армії.

В історичний літопис міста увійшли події початку Німецько-радянської війни в смузі дій Південного фронту та знамениті військові льотчики-аси — маршали Покришкин О. І., Пстига І. І.

Післявоєнна історія міста поєднана з історією становлення та розвитку ракетних військ стратегічного призначення та одного з крупних військово-навчальних автомобільних центрів Збройних Сил СРСР та України, з 18-річною історією становлення Державної прикордонної та митної служб Незалежної України. Найближчим часом в місті планується відкриття Регіонального центру навчання Державної прикордонної служби України.

До 1991 року місто здобуло свого максимального розвитку в промисловій сфері та розбудові житлового фонду.

90-і роки XX століття ознаменувалися в історії міста як складний, але досить успішний процес переходу до нового суспільно-економічного укладу, нового способу господарювання, ринкових відносин, становлення та розвитку місцевого самоврядування та посилення його ролі та впливу на внутрішнє життя міста. На кінець 90-х років XX століття завдяки діям мерії розпочалася житлово-комунальна реформа, газифікація міста, розвинулась потужна система малого та середнього бізнесу.

У 2003 році м. Котовськ стає членом Асоціації міст та громад України.

У 2006 році затверджуються символи міста — герб та прапор, у 2007 — гімн міста.

У жовтня 2006 в м. Котовськ проходить Всеукраїнський семінар з реформування житлово-комунального господарства за участю керівництва держави та мерів малих міст України. На семінарі досвід місцевого самоврядування Котовська з реформи житлово-комунальної сфери відзначено як передовий, новаційний та необхідний для впровадження в інших населених пунктах країни.

На початок 2009 року в місті стабільно функціонують соціальна та житлово-комунальна сфери, розвивається підприємництво.

Майбутній розвиток міста на найближчі десятиліття можуть визначити: впровадження сучасних енергозберігаючих, інноваційних технологій в житлово-комунальному господарстві, стабільна робота залізничного транспорту, розвиток шляхів сполучення, розвиток аграрного сектору Котовського району, розвиток економічних відношень з Придністровською Молдавською Республікою, Російською Федерацією, Білоруссю, Республікою Молдова, успішна політика залучення інвестицій.

Влада[ред.ред. код]

Міським головою Котовська нині і останні 25 років є Анатолій Іванов. Виконавчим органом міста є Виконавчий комітет, який виконує ряд відповідних функцій, втілює в життя політику Міської ради, як і Міська рада, виступає представником інтересів населення міста.

Демографія[ред.ред. код]

Населення

Станом на 1 січня 2011 року населення Котовська становить 40685 осіб. Жінок в місті більше, ніж чоловіків. За віковим складом в місті переважають люди молодого та середнього віку. Природний приріст населення від'ємний. Чисельність економічно активного населення віком від 15 до 70 років становить близько 27 тис. чол., біля 18 тис. мешканців зайняті у всіх сферах економічної діяльності. Рівень безробіття в місті становить 2,6%, рівень зайнятості 72%.

Національний склад

В місті нараховується понад 55 національностей, де найбільшими національними групами є українці — 33,4 тис. чол., росіяни — 4,2 тис. чол.

Історична динаміка національного складу за даними переписів:

1926[3] 1959[4] 1989[5] 2001[5]
українці  56,5%  67,9%  72,9%  82,2%
росіяни  12,1%  20,1%  17,6%  10,3%
молдавани  1,9%  4,7%  6,8%  5,1%
євреї  25,1%  3,3%    

Мова

Більше, ніж 70% жителів Котовська вважають своєю рідною мовою українську. Російську називають рідною близько 25%. Менше 5% розмовляють іншими мовами.

Релігія

Домінуючою релігією в місті є православне християнство. Проте ще на початку XX століття, до єврейських погромів та встановлення Радянської влади в с Бірзула проживала значна кількість євреїв, відповідно був поширений іудаїзм, в селі з 1914 р. діяла синагога, але у 1923 р. вона була закрита радянською владою.

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість

Промисловість міста є однією із головних галузей народногосподарського комплексу. В місті колись працювало 7 промислових підприємств. Була добре розвинута харчова промисловість. Флагманом місцевої промисловості був Цукровий завод, який було введено в експлуатацію в 1961 р. Також успішно функціонували такі промпідприємства, як Котовський м'ясокомбінат, Зернопереробне підприємство, місцевий винзавод, хлібозавод.

Одним із найстаріших підприємств міста є Меблева фабрика, яка випустила свою першу продукцію у 1934 р. Реконструкція підприємства дозволила вийти йому на рівень найкращих серед підприємств даної галузі. В останні роки підприємство було відзначене рядом дипломів за успішну роботу. До речі, це єдине промислове підприємство, яке не змогла до сьогодні знищити місцева влада. Також в місті діяла пір'яно-пухова фабрика, збудована у 1974 р. за проектом фірми «Лорх» (Німеччина) з повним автоматизованим виробничим процесом.

Туризм

Найцікавішими туристськими об'єктами міста можна вважати мавзолей Г. І. Котовського, міський вокзал та залізнична станцію (одна з перших в Україні), а також Котовський краєзнавчий музей. Серед об'єктів, які теоретично можуть привабити туриста, в місті також є дві братські могили радянських воїнів, полеглих під час радянсько-німецької війни 1941–1945 рр., на одній з них горить вічний вогонь. В цілому місто має певні перспективи щодо розвитку туризму, адже з ним пов'язані деякі цікаві факти та події. До того ж, необхідні заходи з боку міських органів державної влади, спрямовані на розвиток індустрії туризму, і зокрема на розвиток інфраструктури, можуть принести значні зміни в стан рекреаційного господарства та індустрії туризму в місті.

Музеї[ред.ред. код]

Головним музеєм міста є Котовський краєзнавчий музей.

До відкриття музею з 1957 р. до 1962 р. котовчани відвідували склеп-могилу Котовського. Там проводились різноманітні заходи, екскурсії, бесіди. В 1961 р. Котовський райком партії прийняв рішення організувати краєзнавчий музей на громадських засадах. 22 жовтня 1961 р. відбулося відкриття Котовського краєзнавчого музею, про що свідчить запрошення на відкриття музею, яке збереглося до сьогоднішнього часу і представлено в музеї.

Матеріали музею розповідали про життєвий та бойовий шлях полководця Г. І. Котовського, про боротьбу проти петлюрівців та деніківців, про соратників Котовського. Друга частина музею розповідає про історію м. Котовськ, його господарський та культурний розвиток.

Музей постійно відвідували котовчани та гості з різних міст колишнього СРСР. В 1980 р. вперше був відкритий зал картинної галереї, де була представлена творчість місцевих художників. Експозиція галереї постійно поповнювалась, зібралось майже 50 робіт. Серед них акварель народного художника МРСР Л. П. Григоращенко, живописні полотна, виконані місцевими художниками І. Х. Сандецьким та В. В. Євдокимовим, ліногравюри та пастелі київського художника, котовчанина за походженням Сліпченка М. Ф., серед яких пейзажі Одеси, Києва, Котовська. На початку 1980-х рр. музей був профіль музею було змінено з історико-краєзнавчого на історико-художній. У 2007 р. профіль було змінено на краєзнавчий.

Згідно з актом обстеження за 2007 р. приміщення музею знаходилось в незадовільному стані. Відсутня система опалювання, каналізації. З кожним роком погіршувався стан будівлі. У зв'язку з цим було прийнято рішення про переведення музею, який знаходився за адресою проспект Котовського,31 в міський будинок культури за адресою: вул. Бочковича,1. Наразі в музеї налічується три експозиційні зали з історії та природи Котовського краю, один великий зал картинної галереї, в цьому ж залі виставляються народні умільці, а також є зал, де оформлюються експозиції, що освітлюють визначні дати в поточному році.

З квітня 2010 р. почалося оформлення основної експозиції музею, а вже восени почалися перші екскурсії у відродженому музеї, з'явилися перші відгуки відвідувачів. Зараз міський краєзнавчий музей — місце, в якому відвідувачі мають можливість дізнатися про історію Котовського краю, побачити роботи майстрів народної творчості, художників тощо. Найближчим часом планується оформлення нової експозиції (на сучасному ПВХ-матеріалі), символіки, фотопанорами міста, а також створення нової експозиції «Зразки продукції підприємств міста».

Транспорт[ред.ред. код]

Котовськ є великим залізничним вузлом трьох напрямків: на м. Жмеринка, на м. Первомайськ та на м. Одеса, який представляють 9 підприємств залізничного транспорту. Підприємства залізничного транспорту обслуговують біля 250 км головного шляху та біля 150 км станційних шляхів, а також забезпечують енергопостачання та зв'язок на залізниці Одеської, Миколаївської та Вінницької областей.

В місті добре розвинутий залізничний транспорт. Найстаріше підприємство міста — Локомотивне депо є одним з провідних підприємств залізничного транспорту країни.

В місті розташовано два автопідприємства: ВАТ «АТП — 15171», ВАТ «Пасавтотранссервіс». Налагоджені регулярні автобусні рейси з перевезення вантажів та пасажирів в Київ, Одесу, Кишинів, Вінницю, Миколаїв. Роботу по перевезенню пасажирів на 9 міських маршрутах здійснюють 80 мікроавтобусів приватних підприємців. В місті існує три мости. [5, c. 47]

Архітектура[ред.ред. код]

Пам'ятники та скульптури

Пам'ятники міста присвячені радянським партійним та військовим діячам, мають ідеологічно-пропагандистський характер, комуністичну тематику. В місті є 6 пам'ятників В. Леніну, три пам'ятники Григорію Котовському, два пам'ятника уродженцю Котовська Герою Радянського Союза Кирилові Бочковичу, два монументи воїнам-афганцям, пам'ятник борцям за владу Рад, пам'ятник котовчанам, полеглим під час радянсько-німецької війни 1941–1945 рр., воїнам-визволителям, які боролися нацистськими окупантами, пам'ятник Труду.

Будівлі

Найбільш цікава архітектурна споруда Котовська — це будівля міського вокзалу, споруджена 1946 року. Стара будівля знаходиться на бульварі Заслонова, навпроти сучасного залізничного терміналу, споруджена 1865 р., коли тодішнє с. Бірзула стало однією з найперших залізничних станцій на території сучасної України. Також в найкращих традиціях соцреалізма створені в місті будівлі горкому партії (готувалася будівля під Парламент МАРСР), міська рада, Клуб залізничників, в якому і було проголошено Молдавську РСР, будівлі гімназії, земської школи (школа № 1), школи № 6, колишя сінагога (приміщення «Укртелекому» на проспекті Котовського). Нині будується Свято-Миколаївський собор, який, нажаль, спроектовано без певного архітектурного змісту.

Культура[ред.ред. код]

Образотворче мистецтво

Події, пов'язані з військовими діями на території міста часів революції 1917–1921 рр. за участю Г. І. Котовського відображені у багатьох творах образотворчого мистецтва, зокрема у живописі (картини художників М. Ф. Слипченко, Г. А. Шмелев.). [5, c. 60-61]

Бібліотеки

В місті діє централізована бібліотечна система, книжковий фонд якої нараховує 29,2 тисяч екземплярів. В бібліотеці наявні читальний та абонементний зали, книгосховище.

Спорт

У Котовську є стадіони (найбільший — стадіон ім Котовського, також досить великим, але надто не пристосованим для спортивних ігор є стадіон «Локомотив»), дві спортивні школи, спортивні зали та майданчики, шахматно-шаховий клуб.

Парки

В місті є кілька парків: найстарший в центрі міста, носить ім'я Г. І. Котовського та має статус «Пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення», нажаль, занедбаний парк на бульварі Заслонова — є продовженням старовинного Токарського саду, що тягнеться кілька кілометрів по байрачним балкам до річки Ягорлик. Також в місті створюється, але дуже повільно дендропарк «Надія» на території лісового масиву «Стражник». Парк «Шана праці» в центрі міста є найбильш романтичним місцем в Котовську.

Освіта та наука

Єдиним вищим навчальним закладом міста є Котовське медичне училище І рівня акредитації. Медичне училище готує медсестер загального профілю та фельдшерів. Після отримання освіти молоді спеціалісти йдуть працювати в різноманітні медичні заклади Одеської області. А повну вищу освіту в Котовську можна отримати в місцевій філії університету «Україна».

В Котовську функціонує також ДПТНЗ «Котовський професійний ліцей», 10 загальноосвітніх шкіл, один будинок-інтернат, 12 дитсадочків. У закладах освіти навчаються та виховуються 5712 дітей, з них: в школах 4318, в дошкільних закладах 1394, 1766 дітей охоплено позашкільною освітою. У закладах освіти навчаються та виховуються 5712 дітей, з них: в школах 4318, в дошкільних закладах 1394, 1766 дітей охоплено позашкільною освітою.

В закладах освіти міста забезпечується державна політика як по відношенню до державної мови, так і до мов національних меншин. Функціонує 5 україномовних шкіл (1, 2, 6, школа-інтернат, гімназія), в 5-ти школах є класи з українською і російською мовами навчання.

З метою створення сприятливих умов для навчання дітей-шестирічок працюють групи продовженого дня. Певне місце в роботі шкіл міста посідає робота з обдарованими учнями. В міських олімпіадах щорічно бере участь понад 800 учнів-переможців шкільних олімпіад.

З метою активізації фізкультурно-оздоровчої та спортивно масової роботи серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів щорічно проходять Спартакіади колективів фізичної культури шкіл міста. Традиційно змагання проводяться з таких видів спорту як легка атлетика, шахи, шашки, настільний теніс, волейбол, естафети.

За підсумками навчального року щорічно найкращі учні випускних класів загальноосвітніх шкіл (по три учні кожного випускного класу) нагороджуються подяками міського голови та грошовими призами. Робота відділу та закладів освіти передбачає врахування освітніх проблем, нахилів та здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення. В школах міста працює 18 профільних класів за напрямками: суспільно-гуманітарний — 6, філологічний — 6; технологічний — 3, природничо-математичний — 3.

З 1 вересня 2008 року діє безкоштовне харчування учнів пільгового контингенту.

Цікаві та маловідомі факти і події[ред.ред. код]

Цікавою історичною подією можна вважати переговори Міністра агітації та пропаганди УНР Остапенко С. С. з начальником штабу французьких військ в Україні генералом Фрейденбергом 6 лютого 1919 р. на станції Бірзула. Українська сторона виступала з проханням допустити представників УНР на міжнародну конференцію в Парижі, велася розмова щодо схвалення Антантою проведення в Україні соціальних реформ. Врешті-решт, переговори виявилися безрезультатними.

Під пам'ятником Г. І. Котовському в міському сквері, який був відкритий в 1934 р., знаходився мавзолей з тілом Котовського, подібний до мавзолею В. І. Леніна в Москві. Він разом із пам'ятником складав єдиний архітектурний ансамбль. Але під час німецько-нацистської окупації пам'ятник і склеп-мавзолей було зруйновано, а ордена та почесну зброю комбрига було вкрадено.

Після війни 1941–1945 рр. останки Котовського було знайдено і перепоховано, на могилі в 1965 р. на його честь було відкрито новий пам'ятник, виконаний за проектом одеського архітектора М. Н. Проценка. [5, c. 58-59]

У 1890 рр. місто відвідував відомий український письменник Михайло Коцюбинський. Для свого твору «Для загального добра» він запозичив історію про трагедію сім'ї, що тоді проживала в Бірзулі. [4, c. 565] У міста є також власний герб та гімн.

Гімн міста[ред.ред. код]

Музика Г. Г. Пятникова

Ми Котовська щасливії діти,
До великої прагнем мети:
Задля міста творити і жити,
Його славу високо нести!

Згуртували нас битви й стихії,
Не поглинув нас час лихоліть,
Все в тобі: і надії і мрії
І печалі і радощів мить!

І куди б нас не кликала доля,
Шлях додому нам легко знайти,
Бо на те є завжди твоя воля,
І у кожному серці є ти

Залізниця, мов мати годує,
Земляків твоїх славних родини.
Ти тепер на кордоні вартуєш
Зберігаючи спокій країни

Твою честь ми завжди захищаєм
Від жорстоких нежданих негод,
Це тому, що ми є котовчани -
Український великий народ!

Фотогалерея[ред.ред. код]

Газети міста[ред.ред. код]

  • Газета «Котовські вісті» (колишня районка «Ленінський прапор»)
  • Незалежна газета «Слово и дело»
  • Комерційна газета «Котовська реклама»
  • Котовська рекламно-інформаційна газета «З рук в руки»

Інтернет[ред.ред. код]

Суспільно-політичний проект "Котовский информационный портал "

Телебачення[ред.ред. код]

Інформаційним органом місцевого самоврядування міста є Комунальна телерадіокомпанія «Котовське ефірне телебачення» (ТРК «КЕТ»). ТРК створено у серпні 1996 року. В місті також працює радіостанція «Гумор-ФМ», а ось чесні новини можна послухати в ефірі радіо «Ера».

Особистості[ред.ред. код]

У місті народилися:

  • Олексій Потьомкін (26.03.1921 — 25.08.2003) — майор гвардії, Герой Радянського Союзу, був названий почесним громадянином м. Котовськ.
  • Валентин Опальов (нар. 4.07.1958) — член Академії Російского телебачення, член Асоціації теле- та кінопродюсерів, член Гільдії продюсерів Росії.
  • Лариса Руснак  (нар. 28.01.1962) — актриса, знімається переважно у телевізійних серіалах та кіно, актриса Київського національного українського театру ім. І. Франка.
  • Володимир Мунтян  (нар. 14.09.1946 р.) — заслужений майстер спорту з футболу, півзахисник київського «Динамо» і збірної СРСР. Сім разів ставав чемпіоном СРСР, що є рекордом радянського футболу (разом з Олегом Блохіним). Двічі вигравав Кубка СРСР, володар Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, учасник чемпіонату світу 1970 р. Після завершення кар'єри гравця тренував українські та закордонні футбольні клуби, під його керівництвом збірна Гвінеї пробилася у фінальну частину Кубка Африки 1998 р.
  • Єгудін Валерій Григорович  (29.08.1937 — 4.12.2007) — оперний співак, народний артист СРСР (1983 р.). Провідний соліст Новосибірського державного академічного театру опери та балету (1961–1992 рр.) і його директор (1992–2001), був головою Правління Новосибірського Відділення Спілки театральних діячів Росії, членом Правління СТД РФ. Всього виконав близько 60 партій. Один із найкращих виконавців ролі Отелло в Росії.
  • Гліб Васильович Ватагін  (1899.11.03. — 1986.10.10) — українець за походженням, уродженець с. Бірзули (нині Котовськ), італійський фізик, член Академії деї Лінчеї в Римі. Створив велику наукову школу в Бразилії, де жив у 1939–1956 рр. і організував Інститут фізики космічних променів. Запропонував статистичну теорію множинної генерації частинок космічних променів. У 1920 р. емігрував до Італії, де в 1922 р. з відзнакою отримав ступінь з фізики, а в 1924 р. — з математики. У 1934 р. Гліб Ватагін приймає запрошення університету Сан-Паулу та переїздить до Бразилії. Там він виплекав цілу плеяду фізиків: Ч. Латтес, О. Сала, М. Шенберг та ін.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Хинчешти (1965–1990 рр. — місто Котовськ) — місто в Молдові.

м. Котовськ — місто в Тамбовській області, Російська Федерація.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Головне управління статистики в Одеській області
  2. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.-Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір»,1995.-368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 139
  3. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  4. Кабузан В. М. — Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006.
  5. а б кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року

Джерела[ред.ред. код]

1. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. У 10 т. — Париж-Нью-Йорк: Молоде життя, 1959. — 1200 с.

2. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. Т.2. — К.:УЕ ім. М. Бажана, 1990. — 480 с.

3. Енциклопедія історії України: У 10 т. Т. 2. — К.: Наукова думка. — 2008. — 568 с.

4. Історія міст і сіл УРСР: Одеська область — К.: Гол. Ред. української радянської енциклопедії, 1969. — 909 с.

5. Полтавчук В. Г. Котовск: Краеведический очерк. — Одесса: Маяк, 1987. — 64 с.

6. Енциклопедія сучасної України: У 9 т. Т. 4 — К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ, 2005. — 700 с.

Посилання[ред.ред. код]

http://www.geocaching.su/?pn=101&cid=5413 (02.10.2012)

http://www.kinopoisk.ru/name/697274/ (02.10.2012)

http://kotovskinfo.com/?p=1289 (03.10.2012)

http://kotovsk-city.gov.ua/Page-115.html (30.09.2012)

http://kotovsk.ucoz.ua/index/0-7 (30.09.2012)

http://kotovsk.ucoz.ua/news/oni_zhili_v_kotovske/1-0-37 (30.09.2012)

http://kotovsk.ucoz.ua/news/sport_kotovsk/1-0-9 (30.09.2012) http://www.birzula.info/news-view-2374-word-%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%25...html (30.10.2012) http://kotovsk.ucoz.ua/news/valentin_opalev/2011-03-07-255 (30.10.2012) http://kotovsk.ucoz.ua/news/shljakh_do_roli_pochinaetsja_z_shirokoji_dorogi/2012-01-31-898 (30.10.2012) http://www.rusteam.permian.ru/players/muntyan.html (30.10.2012) — http://kotovsk.ucoz.ua/news/egudin_valerij_grigorevich/2011-03-05-253 (30.10.2012)

http://www.people.su/ua/21184 (30.10.2012) http://www.musenc.ru/html/e/egudin.html (06.11.2012) http://www.kino-teatr.ru/kino/producer/ros/9178/bio/ (06.11.2012) http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/post/3673/bio/ (06.11.2012)


Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.