Коукал філіпінський
| Коукал філіпінський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Centropus viridis (Scopoli, 1786) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коука́л філіпінський[2] (Centropus viridis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Ендемік Філіппін[3].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 41-42 см, самців номінативного підвиду важать 113 г, самиці 150 г. Забарвлення переважно чорне з зеленим відблиском, крила каштанові. Навколо очей плями голої сірої шкіри, райдужки червоні, дзьоб сірий або чорний. У молодих птахів верхня частина тіла чорнувата, хвіст брозовий або зеленуватий, смуги на ньому відсутні. Нижня частина тіла чорна, поцяткована охристими смугами.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють чотири підвиди:[4]
- C. v. major Parkes & Niles, 1988 — острови Бабуян[en] (крайній північ Філіппін);
- C. v. viridis (Scopoli, 1786) — Лусон і сусідні острови, Вісайські острови, Мінданао і сусідні острови, острів Холо на півночі архіпелагу Сулу;
- C. v. mindorensis (Steere, 1890) — острови Міндоро і Семірара[en];
- C. v. carpenteri Mearns, 1907 — острови Батанес.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Філіпінські коукали мешкають на більшості островів Філіппінського архіпелагу, за винятком Палавану і сусідніх островів та південних островів Сулу. Вони живуть на луках, пасовищах і полях, зустрічаються на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться переважно комахами та іншими безхребетними, а також дрібними хребетними. Сезон розмноження триває з квітня по липень, гніздо відносно велике, кулеподібне з бічним входом, розміщується на висоті від 1 до 1,5 м над землею. В кладці 3 білих яйця, інкубаційний період триває приблизно 2 тижні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Centropus viridis. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 20 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 20 червня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |