Кузьмінець Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Васильович Кузьмінець
Народився 7 вересня 1948(1948-09-07) (75 років)
Спичинці
Країна Україна Україна
Alma mater Київський університет
Галузь історія України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Бакуменко Петро Іванович
Нагороди
Відмінник освіти України
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України

Олександр Васильович Кузьмінець (нар. 7 вересня 1948, Спичинці) — український історик, педагог, доктор історичних наук з 1989 року, професор з 1990 року; академік Української академії історичних наук[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 вересня 1948 року в селі Спичинцях Погребищенського району Вінницької області в селянській сім'ї. 1971 року закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка. Після закінчення навчання працював консультантом Українського товариства охорони пам'яток історії й культури (УТОПІК). Два роки проходив строкову службу в Радянській армії. У 19731977 роках — на комсомольській роботі.

З 1977 по 1979 рік навчався в аспірантурі Київського педагогічного інституту імені Горького. Науковий керівник — Петро Бакуменко. В 1979 році в Київському університеті захистив кандидатську, а у 1989 році — докторську дисертації. Обидві присвячені проблемам організації й діяльності загальноосвітньої та професійної школи, вихованню підростаючого покоління в Україні в 19601980-ті роки.

У 19791987 роках працював у Київському педагогічному інституті імені Горького: викладач, старший викладач, доцент, заступник декана філологічного факультету, у 1987—1995 роках — завідувач кафедри історії КПРС, політичної історії, історії України. З 1995 року — професор Української академії внутрішніх справ і професор кафедри історії України Київського педагогічного університету за сумісництвом. Заступник редактора та автор збірки «Наукові записки з української історії» (Випуски І-ІІІ. — Київ—Переяслав-Хмельницький, 1993, 1994, 1995).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Досліджує проблеми розвитку української культури та освіти, діяльність відомих діячів і вчених України. Автор і співавтор понад 100 наукових робіт, монографій, підручників, посібників. Праці:

  • Роль пам'яток історії та культури у вихованні молоді. Київ, 1985;
  • Діяльність Компартії України по зміцненню зв'язку школи з життям. — Київ, 1987;
  • Історико-культурна спадщина і суспільний розвиток. Київ, 1990 (у співавторстві);
  • Історія України. Навчальний посібник. — Київ, 1992 (у співавторстві);
  • Історія України в особах. ХІХ-ХХ ст. — Київ, 1995 (у співавторстві);
  • Історія держави та права України: Навчальний посіб. Київ, 2002 (у співавторстві з В. С. Калиновським);
  • Шевченків край: Історико-етнографічне дослідження. Київ, 2008

Надрукував низку статей в «Українському історичному журналі», часописах «Архіви України», «Рідна школа», «Трибуна» й інших.

Підготував кандидатів і доктора історичних наук.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Інститут історії України НАН України.
  2. а б Літопис вищих навчальних закладів. Випускники НАВСУ 2004. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 7 серпня 2020.

Література[ред. | ред. код]