Куценко Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Куценко
Куценко Сергій Іванович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 17 вересня 1977(1977-09-17)
м. Білопілля, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 12 травня 2022(2022-05-12) (44 роки)
на Ізюмському напрямку
(у ході російського вторгнення в Україну)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби 2014-2015, 2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергій Іванович Куценко — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 вересня 1977 року у місті Білопіллі на Сумщині.

Закінчив загальноосвітню школу № 2 у рідному місті. Потім продовжив навчання у Білопільському професійно-технічному училищі. Після навчання проходив військову службу в Збройних Силах України. Повернувшись з військової служби, працював водієм на різних підприємствах. З початком війни на сході України в 2014 році був мобілізований і протягом року боронив цілісність кордонів держави. У 2015 році повернувся та продовжив працювати за фахом.

У лютому 2020 року уклав контракт зі ЗС України з проходженням служби на посаді «водія» та відбув до зони проведення АТО[1].

Сержант Сергій Куценко загинув 12 травня 2022 року на Ізюмському напрямку в результаті ворожого обстрілу. Урочисте прощання з воїном відбулося 15 травня 2022 року на центральній площі міста Білопілля. Чин похорону загиблого звершив Благочинний Білопільського району Української Православної церкви Київського патріархату отець Петро Савонік. Труну з тілом під траурну мелодію у супроводі оркестру пронесли на плечах до центрального кладовища, де й поховали[2].

Родина[ред. | ред. код]

Залишилася донька Яна.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден За мужність III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Токарєва, Євгенія (15 травня 2022). На Сумщині попрощалися з українським захисником Сергієм Куценком. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 19 липня 2022.
  2. Білопілля попрощалося з героєм-захисником Сергієм Куценком. Білопілля.city (укр.). 15 травня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  3. Військовослужбовців Збройних Сил України відзначено державними нагородами. armyinform.com.ua (укр.). 1 червня 2022. Процитовано 19 липня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]