Ланграйн чорнощокий
| Ланграйн чорнощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Artamus cinereus Vieillot, 1817 | ||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ланграйн чорнощокий[2] (Artamus cinereus) — вид горобцеподібних птахів родини ланграйнових (Artamidae).
Поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений в Австралії (ареал займає майже всю частину країни, за винятком Тасманії та південно-східного узбережжя), на півдні Нової Гвінеї (південніше річки Флай), на острові Тимор та декількох дрібних островах. Місце проживання цих птахів представлене відкритими трав'янистими ділянками сухих і напівпосушливих саван з наявністю ізольованих дерев.
Опис[ред. | ред. код]
Дрібний птах, завдовжки 18—19 см, вагою 30—40 г. Це птах з міцною зовнішністю, з сплющеною головою, коротким конічним дзьобом, довгими загостреними крилами з дуже широкою основою і коротким квадратним хвостом, а також досить короткими ногами. Верхня частина тіла попелясто-сіра, з темнішими крилами та хвостом. Нижня частина тіла світло-бежева. Вузька лицьова маска чорного кольору. Дзьоб синювато-сірий з чорним кінчиком, очі темно-карі, а ноги чорнуваті.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Трапляється дрібними зграями. Проводять більшу частину дня в польоті, рухаючись у пошуках їжі та води. Живиться комахами, переважно летючими. У періоди, коли коники родини Acrididae стають особливо численними, ці птахи не харчуються практично нічим іншим. Зрідка поїдає ягоди, фрукти і нектар. Пік розмноження припадає на серпень-вересень, з одним виводком на рік, проте гніздування спостерігається у всі місяці року. Утворює моногамні пари. Гніздо будується обома партнерами в розколі кори або на роздвоєнні гілки: пари часто займаються лише перестановкою гнізда попереднього року. Гніздо має форму сплющеної чашки і будується з рослинних волокон, грубіших для зовнішньої сторони і м'якших для внутрішньої. У гнізді 3—4 білих яєць. Інкубація триває 14—16 днів. Пташенят доглядають і годують усі члени групи. Через 18 днів пташенята вчаться літати.
Підвиди[ред. | ред. код]
- Artamus cinereus cinereus Vieillot, 1817 — номінальний підвид, широко поширений на південному заході Австралії;
- Artamus cinereus perspicillatus Bonaparte, 1850 — поширений на островах Семау, Тимор, Леті та Сермата;
- Artamus cinereus normani (Mathews, 1923) — поширений у Новій Гвінеї та північно-східній Австралії (півострів Кейп-Йорк та північно-східний Квінсленд);
- Artamus cinereus inkermani Keast, 1958 — поширений у центрально-східному штаті Квінсленду;
- Artamus cinereus melanops Gould, 1865 — поширений у центрально-східній частині Австралії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2017). Artamus cinereus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 23 липня 2020
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |