Лапін Сергій Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лапін Сергій Георгійович
Народився 2 (15) липня 1912
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 4 жовтня 1990(1990-10-04) (78 років)
Москва, СРСР
Поховання Кунцевський цвинтар
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність дипломат, журналіст, політик
Галузь політика[2]
Alma mater Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Знання мов російська[2]
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Конфесія атеїзм
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений діяч культури Польщі

Сергій Георгійович Лапін (15 липня 1912(19120715), місто Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 4 жовтня 1990, місто Москва) — радянський державний діяч, журналіст, дипломат, надзвичайний і повноважний посол СРСР в Австрії та Китайській Народній Республіці, міністр закордонних справ Російської РФСР, генеральний директор ТАРС, голова Державного комітету СРСР із телебачення і радіомовлення. Член ЦК КПРС у 1966—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 8—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (14.07.1982).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. У 1929—1931 роках працював листоношею і вантажником на станції Красне Село.

У 1930—1932 роках навчався на редакційно-видавничому відділенні Ленінградського історико-лінгвістичного інституту, закінчив два курси.

У 1932—1940 працював літературним співробітником, відповідальним секретарем, заступником редактора в газетах Ленінграда і Ленінградської області.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1940—1942 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У 1942—1944 роках — інструктор, завідувач сектора обласних, крайових і республіканських газет відділу друку Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б).

З 1944 року — головний редактор політичного мовлення Всесоюзного комітету із радіофікації і радіомовлення при РНК СРСР. У 1945—1949 роках — заступник голови Всесоюзного комітету із радіофікації і радіомовлення при Раді міністрів СРСР. У 1949—1953 роках — заступник голови Комітету із радіомовлення при Раді міністрів СРСР.

У 1953 році — в апараті Верховного комісара СРСР у Німеччині. У 1953—1955 роках — радник Посольства СРСР у Німецькій Демократичній Республіці.

У 1955—1956 роках — завідувач III-го Європейського відділу Міністерства закордонних справ СРСР, секретар комітету КПРС Міністерства закордонних справ СРСР.

19 жовтня 1956 — 16 червня 1960 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Австрії.

У червні — вересні 1960 року — 1-й заступник голови Державного комітету Ради міністрів СРСР з культурних зв'язків із зарубіжними країнами.

5 вересня 1960 — 20 січня 1962 року — міністр закордонних справ Російської РФСР.

У січні 1962 — 6 квітня 1965 року — заступник міністра закордонних справ СРСР.

13 квітня 1965 — 12 квітня 1967 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Китайській Народній Республіці.

12 квітня 1967 — 24 квітня 1970 року — генеральний директор Телеграфного агентства Радянського Союзу (ТАРС) при РМ СРСР.

24 квітня — 15 липня 1970 року — голова Комітету з питань радіомовлення і телебачення при Раді міністрів СРСР. 15 липня 1970 — 5 липня 1978 року — голова Державного комітету Ради міністрів СРСР із телебачення і радіомовлення. 5 липня 1978 — 16 грудня 1985 року — голова Державного комітету СРСР із телебачення і радіомовлення.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 липня 1982 року за великі заслуги перед Радянською державою і в зв'язку із сімдесятиріччям з дня народження Лапіну Сергію Георгійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З грудня 1985 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 4 жовтня 1990 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лапин Сергей Георгиевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б Czech National Authority Database

Посилання[ред. | ред. код]