Лонган (рослина)
| Лонган | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
Лонган (в'єтн. Око дракона; Dimocarpus longan) — вічнозелене дерево, поширене у Китаї, Таїланді, Тайвані, В'єтнамі й Індонезії, а також його плід. Назва походить від назви в'єтнамської провінції Лонган, де ця рослина і культивується до сьогоднішнього часу.
Соковита м'якоть лонгана має солодкий, дуже ароматний, схожий на нефеліум смак зі своєрідним відтінком. Колір міцної неїстівної зовнішньої оболонки фрукта варіюється від плямисто-жовтуватого до червонуватого. Як і китайські лічі, плід лонгана містить тверде темно-червоне або чорне насіння.
Плоди містять багато цукора, вітамін С, кальцій, залізо і фосфор, а також безліч біокислот, корисних для шкіри. Шкірочка стиглого фрукта повинна бути щільною, без тріщин. Більш стиглим вважається лонган, який полежав деякий час після зняття з дерева[1].
Перша згадка про лонган датується 1896 роком, коли мандрівник з Китаю привіз у подарунок дружині короля Таїланда Чулалонгкорна п'ять саджанців лонгана. Два саджанця були посаджені у Бангкоку, а решта — у містечку Чіангмай.
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
