Таїланд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Королівство Таїланд
ราชอาณาจักรไทย
Ратча Анчак Тай

Прапор Таїланду Герб Таїланду
Прапор Герб
Девіз: ชาติ ศาสนา พระมหากษัตริย์
"Нація, Віра, Король"
Гімн: Пхеленг Чат
Монарший гімн: Пхеленг Сансоен Пхра Барамі
Розташування Таїланду
Столиця Бангкок (Крунгтеп) 1
13°44′ пн. ш. 100°30′ сх. д. / 13.733° пн. ш. 100.500° сх. д. / 13.733; 100.500
Найбільше місто столиця
Офіційні мови тайська
Державний устрій Конституційна монархія
 - Голова держави король Пхуміпон Адульядет
 - Прем'єр-міністр Їнглак Чиннават
Становлення  
 - Королівство Сукхотхаі 12381368 
 - Королівство Ауттхая 13501767 
 - Королівство Тхонбурі 1767 — 6 квітня 1782 
 - Королівство Ратанакосін З 6 квітня 1782 
Площа
 - Загалом 514,000 км² (49-а)
 - Води (%) 0,4
Населення
 - оцінка грудень 2006 р. 62.828, 7061 (21-а)
 - перепис 2000 р. 60.916.441
 - Густота 122/км² (82-а2)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $585,9 мільярдів (21-а)
 - На душу населення $9.100 (69-а)
ІРЛП  (2004) 0,784 (середній) (72-а)
Валюта Бат (THB)
Часовий пояс  (UTC+7)
 - Літній час (UTC+7)
Домен інтернету .th
Телефонний код +66

Таїланд (тай. ประเทศไทย), офіційна назва Королівство Таїланд, до 1939 року відомий як Сіам — країна в Південно-Східній Азії, розташована на півостровах Індокитай і Малакка, межує на сході з Лаосом і Камбоджею, півдні з Малайзією, на заході з М'янмою (раніше Бірма). Загальна протяжність берегової лінії близько 2400 км. Південне узбережжя країни омивається Сіамською затокою, південно-західне — Андаманським морем.

Таїланд — королівство, яке з 1946 очолює король Пхуміпон Адульядет. Столиця держави, та її головний порт — місто Бангкок. Основне населення країни тайці, найбільша національна меншина — китайці, третя за величиною — малайці. Тайська мова є офіційною мовою держави. Грошова одиниця — бат.

Таїланд є членом ООН і входить в Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) і Азійсько-Тихоокеанську економічну конференцію. З 1983 Таїланд — член Асоціації країн-виробників олова.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Таїланду

Археологічні знахідки свідчать про те, що люди поселилися на території Таїланду ще 40 тис. років тому. Відомості про перші держави на його території існують з 1 ст., однак ці держави охоплювали не тільки Таїланд, а й значну частину всього Індокитаю.

Перша велика тайська держава — Сукотаї — виникла в ХІІІ ст. після розпаду Кхмерської імперії. Спадкоємцем Сукотаї стало царство Аюттхая (Сіям), утворене в 1350. У XIX ст. Сіам уклав нерівноправні угоди з Великобританією, Францією, США, однак ніколи не був колонією європейської держави. Англо-французька угода 1896 року визнала Сіам незалежною буферною державою. Конституційна монархія встановлена в 1932, назва країни Таїланд прийнята у 1939. Японія окупувала країну в 1941 — 45.

У проміжку між 1945 та 1949 роками держава знову називалася Сіам, сучасна офіційна назва — Таїланд, або Пратхеттхай («Земля вільних»). З 1946 до середини 1970-х років він був союзником США в період холодної війни і отримував американську військову допомогу. У роки війни у В'єтнамі на території Таїланду розміщувалися американські військові підрозділи.

Військові захопили владу в результаті перевороту в 1947, були скинуті в 1973, повернули собі владу в 1976. Цивільний уряд утворений у 1983. Військові знову захопили владу в 1991. У 1992 були проведені нелегітимні вибори, і призначення генерала Сучінда Крапрайуна прем'єр-міністром викликало бурхливий протест, йому довелося залишити посаду. сформовано новий коаліційний уряд, який очолив Чуан Лікпай.

21 століття[ред.ред. код]

Демонстрація червоних сорочок

Кінець 20 ст. — початок 21 ст. відзначені в Таїланді низкою політичних криз. У 1997 році була прийнята конституція, яку називали народною. Конституція встановила двопалатний парламент. Вибори 2001 року були вільними й демократичними, встановлений уряд уперше в історії Таїланду відслужив свій 4-річний термін. На виборах 2005 року проголосувала найбільша кількість виборців, однак вони були відзначені купівлею голосів і сутичками між прихильниками різних політичних сил.

Наступного, 2006 року, не зустрічаючи особливого опору, військова хунта вчинила переворот і скинула уряд Таксина Чинавата. Військові скасували дію конституції, розпустили парламент та верховний суд і оголосили військовий стан. Була встановлена проміжна конституція і призначений парламент із «кабінетних генералів». Нова конституція 2007 року була затверджена на референдумі, і в грудні 2007 знову відбулися демократичні вибори. На виборах перемогла Партія народної влади, уряд очолив Самак Сунтхаравет.

Самак Сунтхаравет був звинувачений у конфлікті інтересів у 2008 році й втратив посаду прем'єр міністра. Його наступник Сомчай Вонгсават з жовтня 2008 року не зміг виконувати свої функції, оскільки його кабінет захопили прихильники партії Народний альянс за демократію. У грудні 2008 року конституційний суд Таїланду визнав Партію народної влади винною у виборчих махінаціях, що призвело до її розпуску. Після цього представники збройних сил зустрілися з частиною більшості в парламенті й переконали їх приєднатися до опозиції. Уряд сформувала Партія демократів.

Протести прихильників Об'єднаного національного фронту за демократію проти диктатури, яких називають червоними сорочками, 10 квітня 2010 року призвели до насилля, в результаті якого загинули 87 людей, і понад тисячу отримали пошкодження. Вибори 2011 року виграла із значною перевагою партія Пхиа Тхаї на чолі з молодшою сестрою Таксина Чинавата Їнглак Чиннават, яка виконує функції прем'єр-міністра станом на жовтень 2012 року.

Див. теж: :en:2008–2010 Thai political crisis

Географія. Природа[ред.ред. код]

Мапа Таїланду.

За особливостями рельєфу Таїланд прийнято поділяти на п'ять географічних районів: Північне нагір'я, Центральна рівнина, Північно-Східне плато, південний схід і півострівний Південний район. Найбільші ріки — Менам-Чао-Прая (на Менамській рівнині) , Меконґ (на кордоні з Лаосом). Клімат країни тропічний мусонний.

Економіка[ред.ред. код]

Таїланд — аграрно-промислова країна. Місцева економіка базується на рибальстві і видобутку корисних копалин. Бл. 70% економічно активного населення зайняті в сільському господарстві. Основні галузі промисловості: гірнича (вольфрамова, олов'яна, дорогоцінні камені та ін.), металообробна, машинобудівна, нафтохімічна, харчова, електронна, текстильна, паперова, цементна. Транспорт — автомобільний, залізничний, морський, річковий. Осн. порти: Бангкок, Сонгкхла, Трат, Пхукет, Саттахіп. Міжнародний аеропорт в Бангкоку. Є регулярне авіасполучення з багатьма містами країни.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 158,6 млрд темп зростання ВВП — (-9,4)%. ВВП на душу населення — $2593. Прямі закордонні інвестиції — $ 5,8 млрд. Імпорт — $ 55 млрд. (г.ч. Японія — 23%; США — 14%; Сінгапур — 5%; Малайзія — 5,2%; Німеччина — 5,1%). Експорт — $ 72,8 млрд. (г.ч. США — 22%; Японія — 13%; Сінгапур — 8,7%; Гонконг — 5%; Нідерланди — 3,4%). Експортують комп'ютери і комплектуючі, інтегральні схеми, електричні трансформатори, ювелірні вироби, готовий одяг, тканини, різноманітну продукцію з пластику, олово, плавиковий шпат, цинкову руду, сільськогосподарську продукцію (рис, каучук, тапіока, сорго, кенаф, джут), морепродукти. Імпорт складається в основному з машин і обладнання, споживчих товарів, нафти і нафтопродуктів.

Див. також: Корисні копалини Таїланду, Історія освоєння мінеральних ресурсів Таїланду, Гірнича промисловість Таїланду.

Політичний устрій[ред.ред. код]

Король[ред.ред. код]

Королівство Таїланд — конституційна монархія (монархія, при якій влада монарха обмежена конституцією).

Королі безконтрольно правили Таїландом до 1932 року, коли в результаті безкровної революції, що очолювалася чиновниками і військовими, абсолютну монархію змінила монархія конституційна.

У сучасному Таїланді король зберігає важливі позиції в суспільному житті, його персона вважається священною, втілюючи собою силу, що об'єднує суспільство. Король є головою держави і верховним головнокомандувачем, за рекомендацією голови Національної асамблеї призначає прем'єр‑міністра та затверджує список членів кабінету. Монарх має право розпускати палату представників і оголошувати в країні військовий стан.

Нинішній монарх — Пхуміпон Адульядет (Рама IX) — вступив на престол 9 червня 1946 року (коронований 5 травня 1950 року). Пхуміпон Адульядет є монархом, що має найтривалішій час царювання у світі.

Парламент[ред.ред. код]

Найвищим законодавчим органом Таїланду є двопалатна Національна асамблея (парламент), що складається з Сенату і Палати представників. За конституцією 1997 року, обидві палати парламенту є виборними і включають 500 депутатів в Палаті представників і 200 депутатів в Сенаті. Членів обох палат обирає народ Таїланду, за винятком 50% членів Сенату, які призначаються монархом. Нижня палата (Палата представників) обирається на 4 роки, Сенат — на 6 років.

Сенатори не повинні належати до політичних партій, більшість з них складають армійські і поліцейські чини. Кандидати в Палату представників на виборах можуть бути як партійні, так і незалежні, ті, хто бореться за право потрапити до парламенту як по одномандатних, так і по багатомандатних округах.

Головою Національної асамблеї є голова верхньої палати — Сенату, а спікер палати представників виконує функції його заступника.

Право голосу надане всім громадянам країни старшим 20 років, що мають достатній рівень письменності.

Уряд та суд[ред.ред. код]

Виконавча влада покладена на уряд на чолі з прем'єр‑міністром, який з 1992 року призначається тільки з числа депутатів Національної асамблеї загальним голосуванням нижньої палати строком на чотири роки. Кандидатуру прем'єр-міністра також має затвердити король Таїланду. До уряду Таїланду входять до 44 міністрів, що призначаються прем'єром. Як правило, кабінет міністрів формується на основі багатопартійної коаліції, що має більшість в парламенті.

Вища судова інстанція — Верховний суд — розглядає особливо складні справи і заслуховує апеляції, а також вирішує спори, пов'язані з проведенням виборів. Трактування положень Конституції королівства доручене спеціальному Конституційному трибуналу.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Провінції Таїланду

Територія Таїланду поділяється на 75 провінцій (чангват) та метрополію Бангкок (Крунгтхепмаханакхон), яка мала статус провінції до 1972 року. Всі провінції поділяються на райони (ампхе). У 2006 році їх нараховувалось 877 проти 926 в 2000. Кожна з провінцій має один головний район (ампхе-муенг), виключенням є провінція Аюттхая (повна назва Пхранакхонсіаюттхая), де головний район носить таку ж назву як і провінція — Пхранакхонсіаюттхая.

Райони в свою чергу поділяються на субрайони (тамбон) — 7 254 в 2000 році. Субрайони поділяються на поселення (мубан) — 69 307 в 2000 році. Хоча найменша адміністративна одиниця і називається поселення, але вони можуть об'єднувати кілька селищ.

Метрополія Бангкок має дещо інший поділ. Столиця поділяється на 50 районів (кхет), які поділяються на 154 субрайони (квенг).

Всі провінції, мають паралельно також такі адміністративні одиниці як міські поселення. Вони поділяються на комуни (чумчон), які тотожні поселенням (мубан). Окрім звичних міст в країні виділяються 2 королівських міста — столиця Бангкок та Паттая. Міста в Таїланді існують 3 рівнів:

  • міста (тхесабан-накхон) — населення понад 50 тис. осіб — 23 міста
  • містечка (тхесабан-муенг) — населення понад 10 тис. осіб — 118 містечок
  • міські селища (тхесабан-тамбон) — населення понад 5 тис. осіб — 1456 міських селищ
Докладніше: Міста Таїланду

Національні особливості[ред.ред. код]

Державною релігією є буддизм, який сповідує понад 93% населення. У Таїланді живуть також мусульмани, християни, індуїсти, сикхи. Відповідно до конституції король є покровителем і захисником всіх релігій.

Населення відрізняється привітністю, однією з причин якого є релігія, яка наказує людині бути неагресивною, доброзичливою і терпеливою.

У кожній з 80 провінцій і в кожному з 30 тисяч монастирів Таїланду щорічно влаштовуються свої особливі свята. Крім того, в країні відзначається цілий ряд загальнонаціональних громадянських та релігійних свят, а також різноманітні місцеві свята. Буддійські свята Маха Пуджа, Вісак Пуджа і Асалаха Пуджа, що припадають на лютневе, травневе і червневе повнолуння, присвячені народженню, смерті, першої проповіді і просвітленню Будди.

Чарівні і дуже веселі свята Сонгкран і Лой Кратонг мають чисто світський характер. Напередодні Сонгкран по вулицях Бангкока урочисто проносять статую Будди, саме святкування, що відбувається 13 квітня, виливається в гучні масові веселощі. За традицією, Сонгкран знаменує початок тайського Нового року. На півночі країни особливо яскраво святкують Сонгкран — тайський Новий рік, а також племінні свята горян. На північному сході — свої фестивалі: Бун Бангі Фай («фестиваль ракет»), Хао Фансі («повернення дощів»), Прасат Фунг («взяття паперового замку»), на півдні — Чак Фра («внесення статуї Будди» і " фестиваль десяти ченців ").

Культура[ред.ред. код]

Тайланд славиться неповторною культурою, витоки якої йдуть у далеку загадкову старовину. Класичне мистецтво Тайланда найбільш яскраво представлено всім, що асоціюється з буддизмом. Найчастіше, майстри, що створювали ці шедеври, залишилися невідомими. У зв'язку з крайньою релігійністю мистецтва, найяскравішими шедеврами є храми. Їх багатоярусні дахи, незліченні зображення Будди, Нагі і майстерна робота по дереву не залишають байдужості в душі відвідувача. Головні традиційні свята в Таїланді тісно пов'язані з сезонами року. Сонгкхран (Новий рік), який знаменує початок астрономічної весни, припадає на 12-14 квітня, торжества тривають протягом трьох днів і супроводжуються обливанням один одного водою і культовими обрядами на честь Будди. Тайська література спиралася на класичні джерела, серед яких особливо важливий індійський епос Рамаяна. Тайською мовою з'явилося декілька версій цього твору, яка набула популярність під назвою Рамакіян і перетворилося на сценарну основу для численних оперних і драматичних постановок. Традиційний драматичний театр в країні існує у трьох видах. Перший з них кон - театр пантоміми з акторами-чоловіками в масках; сценічна дія передається за допомогою підкреслено стилізованих рухів, танців і музики. Як правило, сюжет постановок черпається з Рамакіяна. Другий вид - Лаконії, актори грають у гримі, використовуючи жести, яким надається певний сенс, під музичний супровід. Вистави звичайно ставляться на основі поетичної драми Інао і романтичних народних сказань. Третій вид драматичного театру - рабам, балетні інтермедії між актами драматичних постановок кон і Лаконії. На півдні Таїланду поширені також театри маріонеток і тіней.

Демографія Таїланду[ред.ред. код]

За оцінкою на 2004 рік, в Таїланді проживає 64,87 млн осіб. Чисельність населення країни за 1960–1990 подвоїлася. Проте, якщо в 1960-і роки темпи зростання становили 3% в рік, то в кінці 1980-х років вони знизилися приблизно удвічі (народжуваність 2,5%, смертність 0,8%). Близько половини всього населення — особи молодше 30 років. Середня по країні густота населення — 118 осіб на 1 км², і чверть населення країни проживає в містах.

Загальні демографічні показники в Таїланду такі (дані виведені станом на 2008–2009 роки):

Етнічний склад країни[ред.ред. код]

Етнічний склад Таїланду доволі різноманітний, адже навіть головна етнічна гілка країни — тайці, уособлює в собі суміш числених народностей-племен, які здебільшого об'єднані мовними, релігійними та історичними особливостями. Основне ядро утворюють тань, або сіамці (кхонтай, тай-нен) — народності з групи таї. До національних меншин відносяться китайці, лао, кхмери, мони, малайці і розселені переважно в горах карени, шан, акха, хмонг (мяо) і ін. За оцінками уряду, тайців 75% населення довкола. Близько 14% є етнічними китайцями , 4% малайців, а на решту 7% припадають різні гірські племена, біженці з М'янми, нащадки китайських урядових військ і в'єтнамські біженці на північному сході Таїланду.

Мови в країні[ред.ред. код]

Офіційною мовою Таїланду є тайська мова, яка входить до Тай-кадайскої мовної групи й тісно пов'язана з мовами Лао, Шаню в Бірмі, а також численними дрібними мовними діалектами на яких розмовляють в південній «китайській дузі» від Хайнань до Юньнань (в південному китайському прикордонні). Ця мова є головною мовою освіти та державних службовців, нею говорять по всій країні. Мовний стандарт заснований на діалекті центрально-тайської спільноти (навколо сучасного Бангкоку), на його основі якого складено тайський алфавіт (44 приголосних і 32 голосних букв), та тайський правопис. На основі тайської мови існують ще кілька інших діалектів, які збігаються з регіональним поширенням тайських племен. Так на південно-тайському говорять у південних провінціях а північно-тайською говорять у провінціях, які формально є частиною колись незалежного царства Ланнатай (Lannathai).

В Таїланді серед його етнічних меншин також поширені кілька інших мов, найбільшою з яких є лаоський діалект ісан. яким розмовляють у північно-східних провінціях. Хоча його іноді розглядають як діалект тайської мови, вважаючи що це діалект лао, притаманний носіям колись історичної частини лаоського королівства Лан Ханг. На крайньому півдні країни, поширений мовний діалект Яві (Yawi), що є діалектом малайської мови, і є поширеним серед всіх мусульман країни. В країні через історичні та культурні обставини дістали поширення й китайські діалекти, на яких говорить значна частина китайського населення, а діалект Теочев (Teochew) найбільш поширеніший.

В Таїланді зафіксовані численні племінні мови притаманні для гірських племен та мігрантів-вихідців їз приграничних територій: до мон-кхмерскої мовної сім'ї відносять мови Мон (Mon), Кхмер (Khmer), Віет (Viet), Млабрі (Mlabri); австронезійської мовної сім'ї Чам (Cham), Мокен (Moken) і Оранд Аслі (Orang Asli), сіамо-тибетськоої мовної сім'ї Лава (Lawa), Акган (Akhan), Карен (Karen), а також інші мови тайської мовної сім'ї КНьяв (Nyaw) , Фу Тай (Phu Thai) і Саек (Saek), Хвонґ-Мьєн (Hmong-Mien).

Англійська мова є обов'язковим предметом в школах, але кількість носіїв цієї мови залишається вкрай низькою, особливо за межами міст. Вважається, що це є мова освічених верств населення та великого бізнесу й частини чиновництва (тобто, верхніх прошарків тайського суспільства).

Релігія в країні[ред.ред. код]

Таїланд вважається країною поширеного буддизму. Національну течію буддизму — тхеравада сповідує 94,7% від усіх тайців, тоді як мусульмани становлять 4,6% населення, а 0,7% населення відносить себе до інших релігійний течій[1].

Релігії Таїланду
релігія відсоток
Буддизм
  
94.7%
Іслам
  
4.6%
Християнство
  
0.5%
Інші релігії
  
0.2%

За даними останнього перепису населення (2000 року) 94,7% від загальної чисельності населення країни буддисти-тхеравадити[2]. Тайський буддизм отримав своє поширення в країні, як релігійна течія буддизму, започаткованого в шостому столітті до н. е., духовним вчителем Сіддхартхою Гаутамою, якого пізніше стали називати Буддою. Гаутама закликав світ відмовитися від крайнощів чуттєвості й умертвіння плоті та шукати просвітлення, йдучи Серединним Шляхом. У центрі уваги цієї релігії людина, а не боги; основна засада цієї течії в тому, що життя — біль і страждання, які є наслідком бажань і прагнень, і що страждання може закінчитися тільки тоді, коли зникає бажання. Припинення страждання і є досягненням нірвани (у тхеравадистів — нібана), часто визначається як відсутність жадоби-бажанння, а, отже, страждань, іноді як вищий ступінь пізнання або щастя[3]. Ця форма буддизму отримала числених прихильників в Південно-Східній Азії, і у всьому Таїланді, починаючи з 6 століття буддизм тхеравади набув ознак державної релігії.

Упродовж віків складалися суспільно-релігійні традиції Таїланду, які вилилися в теперішній стан — терпимості щодо інших релігійних груп та державної підтримки буддизму. Хоча Таїланд в наш час[Коли?] є конституційною монархією, але вона успадкувала потужну Південно-Східної азійську традицію буддійського царства, яка пов'язана з легітимізацією держави на основі принципів захисту та підтримки буддійських інститутів. Цей зв'язок було збережено в сучасну епоху, буддійським установам та духовенству було надано пільги з боку уряду, а також надаються певні суми відрахівань на їх утримання їз державної . Крім церковних керівників «Сангхи», світський уряд через відповідне міністерство також має вплив на буддійські храми і ченців.

Мусульмани є другою за чисельністю релігійної групою в країні. Іслам поширений у південних провінціях — Паттані (Pattani), Яла (Yala), Наратхіват (Narathiwat) і частині Сонгкхла Чумпхон (Songkhla Chumphon) відомих своєю домінуючою мусульманською громадою, що складається як з тайців так і малайців[4]. Хоча південна частина Таїланду в основному заселена малайцями, але решту народностей також перейняло мусульманство. Більшість малайців є мусульманами-суннітами. Причиною поширення мусульманства є історичний фактор (оскільки ці провінції були раніше в складі малайського султанату) а також є прикордонними територіями й граничать з Малайзією, де переважна більшість у країні складають малайці-мусульмани. Решта мусульман в країні проживають в менш компактно і є пакистанськими іммігрантами у міських центрах, а також кілька китайських мусульман на крайній півночі країни і камбоджійські мусульмани, що проживають навколо спільного кордону і частина Бангкоці. З 2001 року мусульманські активісти об'єдналися проти центрального уряду через підозри в корупції і дискримінації за етнічною ознакою серед чиновників, частина з цих активістів дотримуються радикальних поглядів і їм притаманні радикально-терористичні акції, тому уряд країни зважаючи на ці фактори переймається питаннями релігійного сепаратизму на півдні країни.

Християни становлять близько 0,5% населення країни й зосереджені в основному в містах та невеличкі громади на півдні, поблизу Бангкоку. Християнство має довгу історію в Таїланді. Воно було завезено європейськими місіонерами на початку 1550 року, коли португальські найманці і їх священик прибули до Аюттхая. Історично так склалося, що воно відіграло важливу роль у модернізації Таїланду (через вплив на вищі тайські суспільні прошарки), зокрема, у соціальних та освітніх установах (наприклад, формування дитячих будинків, шкіл і коледжів)[5]. Департамент Релігії Таїланду та Міністерство культури, офіційно визнали 5 основних християнських конфесій в країні: Римо-Католицька Церква (Roman Catholic Church), Південні Баптисти (Southern Baptists), Адвентисти Сьомого Дня (Seventh Day Adventists), Церква Христова в Таїланді (Church of Christ in Thailand) і Євангельське братство Таїланду (Evangelical Fellowship of Thailand). Хоча використання національного бюджету для релігійних цілей обмежене, але історично левова його частина призначена для буддійських структур, ї їх об'єктів та видів діяльності, хоча принаймні з середини 1980-х років, в бюджеті закладені символічні суми коштів для програм християнських груп.

У країні існують невеликі, але впливові громади індуїстів та сикхів, які живуть у містах й утворюють замкнуті касти торговців або селян. У минулому, коли країна потрапила під вплив кхмерської імперії, яка мала міцне коріння індуїзму, побудоване на епосі Рамакієн (Ramakien), що базувався в свою чергу на санскритській Рамаяні. Місто Аюттхая назване на честь Айодх'ї, де народився Рама. Численні обряди в Таїланді, отримані чи видозмінені ритуали від часів брахманів мають своє продовження в суспільній побутово-релігійній культурі, влившись таким чином в буббійську тайську релігійну течію. Окрім того, індуїстські божества шанувалися багатьма тайцями поряд їз буддійськими, так місцем паломництва став популярний та величний Ераван храм у Бангкоку, мають свою популярність в суспільстві статуї Ганеша, Індри та Шиви, ці а також інші численні символи, пов'язані з індуїстськими божествами послуговуються в культурі країни, а той таки Гаруда — став символом монархії. Сикхи почали мігрувати до Королівства Таїланд на початку 1900-х років. До 1911 року багато сімей сикхських поселенців оселилися в Бангкоку, який став справжнім центром мігрантів сикхів.

Починаючи з 17 століття, в країні почала формуватися юдейська громада, першопрохідцями виявилися декілька багдадських єврейських сімей, хоча теперішні юдеї, в основному, нащадки ашкеназі — біженців з Росії, а потім і Радянського Союзу. Подальше збільшення їхньої громади відбувалося завдяки фактору біженців — перських євреїв, що рятувалися від переслідувань в Ірані в 1970-х і 1980-х роках. Більшість юдеїв Таїланду мешкають у Бангкоку, їх число становить близько 1000 осіб[6]. Є ще невеликі єврейські громади з синагогами в містах Пхукет, Чіангмай і Кох Самуї.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Population by religion, sex, area and region, National Statistic Office of Thailand
  2. «CIA World Factbook: Thailand». Central Intelligence Agency. 2007-02-08. Процитовано 2007-03-07. 
  3. http://lcweb2.loc.gov/cgi-bin/query/r?frd/cstdy:@field(DOCID+th0069)
  4. «U.S. Department of States - Thailand». State.gov. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-04-25. 
  5. Catholic Encyclopedia Article
  6. Юдеї таїланду

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Xavier Galland, Histoire de la Thaïlande, Presses universitaires de France, coll. " Que Sais-Je ? ", Paris, 1998 (ISBN 978-2-13-048669-5)
  • Michel Jacq-Hergoualc'h, Le Siam, Belles Lettres, coll. " Guide des civilisations ", Paris, 2004 (ISBN 978-2-251-41023-4)
  • Olivier Girard, «Comprendre la Thaïlande», 2009, Guides de voyage Ulysse, (ISBN 978-2-89464-738-7)


Посилання[ред.ред. код]

Урядові:

Загальні:

Таїланд Це незавершена стаття з географії Таїланду.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.