Лошкарьов Денис Олександрович
| Денис Лошкарьов | |||
|---|---|---|---|
 Молодший лейтенант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
9 березня 1979 Херсон | ||
| Смерть |
15 грудня 2018 (39 років) Гнутове | ||
| Поховання | Херсон | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Псевдо | «Мол» | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2016—2018 | ||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 МВС | ||
| Рід військ |
 Національна гвардія | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Дени́с Олекса́ндрович Лошкарьо́в (9 березня 1979 — 15 грудня 2018) — молодший лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1979 року в місті Херсон. За фахом юрист (спеціалізація — цивільне процесуальне та господарське право), директор ТОВ «Юридичне агентство „Дерн, Лошкарьов та партнери“». Захоплювався спортом та мисливством; займався громадською та політичною діяльністю, на виборах у 2012 році був членом ОВК від БЮТ. Голова апеляційного комітету Херсонської обласної федерації футболу; голова ГО «Українська військова організація Херсонщини».
Брав активну участь в подіях Революції Гідності, зокрема 14 лютого 2014 року у Маріїнському парку перед ВР. Лідер Херсонської Самооборони, учасник захисту Херсонської ОДА в березні 2014-го.
Записався добровольцем у загін самооборони при Херсонському військоматі. Після отримання повістки 3 лютого 2015 року, підписав контракт з НГУ до закінчення особливого періоду; молодший лейтенант, командир взводу снайперів (станом на березень 2017-го — командир 3-го відділення снайперського взводу СпП) батальйону «Донбас» 15-го окремого полку НГУ. Пройшов бої за Широкине; із групою снайперів-розвідників виконував завдання у складі ССО з розвідки та контрснайперської боротьби по всій лінії фронту.
15 грудня 2018 року загинув від кулі снайпера поблизу села Гнутове на Маріупольському напрямі.
19 грудня 2018-го похований у Херсоні, на кладовищі Геологів, Меморіал пам'яті загиблих бійців АТО[2].
Без Дениса лишились дружина та троє дітей — два сини і донька.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
Указом Президента України № 26/2019 від 31 січня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[3].
- медаль УПЦ КП «За жертовність і любов до України».
- відзнака «За оборону Маріуполя».
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 15 грудня[4][5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сторінка пам'яті. khoda.gov.ua. Офіційний сайт Херсонської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 15 грудня 2021.
- ↑ Гинуть найкращі. 5.ua. 5 канал. Архів оригіналу за 23 листопада 2020.
- ↑ Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 15 грудня на YouTube
Джерела[ред. | ред. код]
- Лошкарьов Денис Олександрович [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Молодші лейтенанти (Україна)
- Народились 9 березня
- Народились 1979
- Померли 15 грудня
- Померли 2018
- Поховані в Херсоні
- Військовики батальйону «Донбас»
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Херсона
- Учасники Євромайдану
- Померли в Маріуполі