Лубнін Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Лубнін
Особові дані
Народження 9 вересня 1959(1959-09-09) (64 роки)
Глазов, СРСР
Зріст 178 см
Позиція захисник
Юнацькі клуби
«Прогрес» (Глазов)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1976–1978 СРСР «Прогрес» (Глазов) ? (1)
1977–1980 СРСР СКА МВО (Москва) ? (15)
1979–1987 СРСР «Іжсталь» 308 (47)
1986–1987 СРСР «Прогрес» (Глазов) 33 (14)
1987–1992 СРСР «Сокіл» (Київ) 179 (10)
1991–1992 СРСР ШВСМ (Київ) 1 (1)
1992–1993 Україна «Сокіл» (Київ) 3 (0)
1993–1994 Росія «Комінєфть» 28 (4)
1994–1995 Росія «Прогрес» (Глазов) 2 (1)
Угорщина «Уйпешт» (Будапешт) ? (?)
1995–1996 Фінляндія «Суомуссалмі ПС» 20 (10)
1997–1998 Україна «Беркут» (Київ) 8 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1993–1995  Україна 10 (2)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Сергій Миколайович Лубнін (9 вересня 1959, Глазов, СРСР) — радянський та український хокеїст, український хокейний тренер. Майстер спорту СРСР. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець хокейної школи міста Глазов (перший тренер — Є. Х. Чупін). У складі юнацької збірної Удмуртії їздив у турне до Чехословаччини. Бронзовий призер чемпіонату Європи 1977 року серед 18-річних хокеїстів у Німеччині. Виступав за команди «Прогрес» (Глазов), СКА МВО (Калінін), «Іжсталь» (Іжевськ), «Сокіл», «Беркут», ШВСМ (всі — Київ), «Комінєфть» (Нижній Одес, Росія), «Уйпешт ТЕ» (Будапешт, Угорщина), «Суомуссалмі Паллосеура» (Фінляндія).

У складі іжевського клубу дебютував 10 березня 1980 року у грі проти ленінградських армійців. Першу шайбу закинув у ворота ташкентського «Бінокора» 30 вересня того ж року. У вищій лізі першу шайбу закинув у ворота московського ЦСКА, які захищав Владислав Третьяк (10 жовтня 1981 року). Переможець Полярного кубка-1986 у Швеції, третій тризер міжнародного турніру «Золотий колос-1983» у Чехословаччині. Рекордсмен серед захисників «Іжсталі» по закинутим шайбам, результативним передачам і набраним очкам в елітному дивізіоні. Всього за іжевський колектив провів 352 матчі (47+75). У 1989 і 2012 роках його обирали до символічної п'ятірки найкращих гравців в історії «Іжсталі».

З сезону 1987/88 захищав кольори київського «Сокола». За п'ять сезонів провів у чемпіонатах СРСР 179 ігор (10+32). У складі національної збірної України виступав на двох чемпіонатах світу (1993, 1995).

Як головний тренер двічі ставав переможцем чемпіонату України: з «Беркутом» (2002) і «Соколом» (2008). Бронзовий призер відкритого чемпіонату Білорусі. У 1998—2001 роках очолював юніорську збірну України. Помічник головного тренера збірної України на чемпіонаті світу 2012 року. Наступного року очолював національну команду на Універсіаді в Трентіно (9-е місце). Працював з клубами «Вітебськ» (Білорусь), «Бєлгород», «Брянськ» (обидва — Росія), «Донбас-2003». У сезоні 2017/18 — головний тренер команди «Дніпро» з однойменного міста[1].

Статистика[ред. | ред. код]

Статистика виступів в елітних дивізіонах:

Сезон Клуб Ліга І Г П О ШХ
1979-80 «Іжсталь» вища 9 0 0 0 4
1981-82 «Іжсталь» вища 39 3 6 9 42
1982-83 «Іжсталь» вища 44 6 10 16 40
1983-84 «Іжсталь» вища 38 8 3 11 63
1984-85 «Іжсталь» вища 29 7 9 16 30
1985-86 «Іжсталь» вища 22 2 13 15 34
Всього за «Іжсталь» 181 26 41 67 213
1987-88 «Сокіл» (Київ) вища 42 0 4 4 4
1988-89 «Сокіл» (Київ) вища 41 5 10 15 30
1989-90 «Сокіл» (Київ) вища 45 2 8 10 22
1990-91 «Сокіл» (Київ) вища 42 3 7 10 24
1991-92 «Сокіл» (Київ) вища 9 0 3 3 6
Всього за «Сокіл» 179 10 32 42 86
Всього у вищій лізі 360 36 73 109 299
1992-93 «Сокіл» (Київ) МХЛ 3 0 0 0 2
1997-98 «Беркут» (Київ) СЄХЛ 8 1 3 4 16
Всього в Д-1 371 37 76 113 317

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]