Луценко Никифір Харитонович
| Никифір Харитонович Луценко | |
|---|---|
 Никифор Луценко | |
| Перший секретар Олександрійського міського комітету Комуністичної партії України | |
| 1953 — квітень 1963 | |
| Наступник | Гриценко Пилип Юхимович |
| Голови виконкому міської ради депутатів трудящих Олександрії | |
| 1948 (?) — 1953 | |
| Наступник | Харитонов Володимир Іванович |
| Народився |
12 березня 1904 с. Єлизаветпілля Апостолівського району Дніпропетровської області |
| Помер |
1973 |
| Громадянство | Російська імперія, СРСР |
| Національність | українець |
| Політична партія | КПРС |
| Нагороди |
  |
Никифір Харитонович Луценко (*12 березня 1904, с. Єлизаветпіль, Михайлівська волость, Криворізький повіт, Херсонська губернія — †1973) — український радянський управлінець і партійний діяч регіонального рівня, голова виконкому міської ради Олександрії в 1948–1953 роках, почесний громадянин Олександрії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Никифор Луценко народився 12 березня 1904 року в невеликому селі Єлизаветпіль (Велика Таранова)[1] Михайлівської волості Криворізького повіту Херсонської губернії, нині це напевне село Єлизаветпілля Апостолівського району. Никифор народився в селянській родині, і з дитинства почав наймитувати.
В серпні 1924 Луценко вступив до ВЛКСМ, в березні 1927 до КПРС. До 1934 року працював на господарській роботі, потім — на радянських і партійних посадах.
Брав участь у німецько-радянській війні війні, був членом оперативної групи військової ради Сталінградського і Воронезького фронтів.
З 1948 (можливо з 1946[2]) по 1953 рік Никифор Луценко був головою Олександрійської міської ради депутатів трудящих, головою виконкому. В 1953–1963 роках — перший секретар Олександрійського міського комітету Комуністичної партії України. П'ять років був заступником голови виконкому Кіровоградської обласної ради. Вийшов на пенсію в квітні 1963 року.
Вшанування[ред. | ред. код]
13 листопада 1970 року рішенням сесії Олександрійської міської ради Никифору Луценку було присвоєне звання Почесного громадянина міста Олександрії, за активну участь у відбудові народного господарства міста після відвоювання міста радянськими військами у німців, та за ініціативу зі створення в місті краєзнавчого музею.
Нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений двома орденами Трудового червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, дев'ятьма медалями.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Херсонський повіт, його волості і села за волостями (Джерело: «Список населенных мест Херсонской губернии», Херсон, 1896). Архів оригіналу за 31 серпня 2012. Процитовано 13 березня 2012.
- ↑ Віхи історії міської влади (дати перебування голів міськвиконкому на своїх посадах складено за спогадами) [Архівовано 21 листопада 2011 у Wayback Machine.] на сайті Олександрійської міськради
Посилання[ред. | ред. код]
- Олександрії історія жива[недоступне посилання з червня 2019] інформація про очільників міста, та їх світлини на сайті Олександрійської міськради
- Почесні громадяни Олександрії