Луцька Сільвія Львівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцька Сільвія Львівна
Народилася 1894
Київ, Російська імперія
Померла 22 жовтня 1940(1940-10-22)
Париж
Діяльність скульпторка

Сільвія Львівна Луцька (уроджена Мандельберг; нар. 1894, Київ, Російська імперія — пом. 22 жовтня 1940, Париж, Франція) — українська скульпторка та графік.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 1894 року в сім'ї лікаря, завідувача хірургічної лікарні Лева Овсійовича (Овшийовича) Мандельберга (?—1938) та піаністки Марії Ісааківни Шварцман (1863—1948); племінниця філософа Лева Шестова.[1] Лев Євсійович Мандельберг з 1914 року входив до правління пайового «Товариства Іс. Шварцмана», яким керував його тесть, купець першої гільдії Ісаак Мойсейович Шварцман. До складу правління з 1897 року входив його брат (також зять І. М. Шварцмана) Володимир Овсійович Мандельберг. Після російської революції сім'я емігрувала.[2]

Сільвія Мандельберг вивчала французьку літературу в Женеві, скульптуру та техніку гравюри в Берліні, жила у Вісбадені, потім оселилася у Парижі. У Женеві вийшла заміж за інженера та поета Семена Абрамовича Луцького (1891—1977).

Працювала у жанрі скульптурного та гравірованого портрета. Брала участь у Салоні жінок скульпторів та художниць (бюсти доньки та есера Сергія Андрійовича Іванова), виставці російських художників у галереї «La Renaissance» (1934), салоні Тюїльрі (1936). Останні роки життя тяжко хворіла, працювала гідом у Луврі.[3]

Родина[ред. | ред. код]

  • Дочка — художниця і поетеса Ада Семенівна Бенішу-Луцька (нар. 1923).[4]
  • Дядько — Віктор Овсійович Мандельберг (псевдонім Бюлов; 1869—1944), меншовик, учасник II з'їзду РСДРП, депутат Державної думи від Іркутська, в 1917 році головний військовий лікар Петрограда.[5][6]
  • Двоюрідний брат — театральний художник Євгеній Мойсейович Мандельберг.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Искусство и архитектура русского зарубежья: Сильвия Львовна Луцкая (Мандельберг). Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  2. Дом-музей Марины Цветаевой. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  3. О скульпторе Сильвии Луцкой. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 3 квітня 2022.
  4. Бэнишу-Луцкая Ада Семёновна. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2022.
  5. Ш. Шалит «Я — сын царя Давида». Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 3 квітня 2022.
  6. Мандельберг, Виктор Овшиевич (Виктор Евсеевич). Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2022.