Луцій Тарквіній Коллатін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Луцій Тарквіній.
Луцій Тарквіній Коллатін
лат. Lucius Tarquinius Collatinus
Портрет зі збірки біографій
Promptuarii Iconum Insigniorum (1553)
Ім'я при народженні Луцій Тарквіній
Народився 6 століття до н. е.
невідомо
Помер невідомо
невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність римський державний діяч, консул
Знання мов латина
Суспільний стан патрицій[d][1]
Посада давньоримський сенатор[d][2] і консул[2][1]
Батько Єгер
Мати невідомо[3]
Брати, сестри Tarquinia[d][3]
У шлюбі з Лукреція[3][4][5]

Луцій Тарквіній Коллатін (лат. Lucius Tarquinius Collatinus) — один з двох перших ​​ консулів Стародавнього Риму (разом з Луцієм Юнієм Брутом), родич останнього римського царя Тарквінія Гордого, один з натхненників повстання, що призвів до вигнання царя.

Про ранні роки життя Коллатіна нічого не відомо. У 509 до н. е. під час облоги Ардей на бенкеті у старшого сина царя Секста Тарквінія вийшла суперечка про переваги дружин бенкету. Для того, щоб вирішити суперечку, розпалені вином бенкетуючі скочили на коней і вирушили по черзі в будинок кожного. Лише дружину Коллатіна Лукрецію застали за роботою, в той час як дружини інших віддавалися забавам у колі ровесниць. На наступний вечір Секст повернувся в будинок свого родича. Вночі, погрожуючи жінці зброєю, він збезчестив її, після чого — зник. Негайно Лукреція послала гінця до батька Спурія Лукреція Триципітіна і чоловіка. Коли вони прибули у супроводі Луція Юнія Брута і Публія Валерія, вона повідала їм про події, після чого наклала на себе руки. Тіло Лукреції винесли на вулиці, демонструючи злочин царської влади. Піднявши народ в Коллації повсталі прямують у Рим. Там вони також надихають народ на боротьбу, після чого приймається рішення про вигнання царя.

Першими консулами республіки були обрані Луцій Юній Брут і Луцій Тарквіній Коллатін. Але незабаром народ став знову перейматися іменем Тарквінія, оскільки той належав до царського дому. Щоб не стати жертвою народного роздратування і послухавши умовляння друзів Коллатін добровільно відправився у вигнання в Лавіній. Замість нього консулом став Публій Валерій Публікола.

Посилання[ред. | ред. код]

509: Луцій Юній Брут і Луцій Тарквіній Коллатін, суффекти — Спурій Лукрецій Триципітін, Публій Валерій Публікола і Марк Горацій Пульвілл — 508: Публій Валерій Публікола (2-й раз) і Тіт Лукрецій Триципітін — 507: Публій Валерій Публікола (3-й раз) і Марк Горацій Пульвілл (2-й раз) — 506: Спурій Ларцій Флав і Тит Герміній Аквілін — 505: Марк Валерій Волуз Максим і Публій Постумій Туберт — 504: Публій Валерій Публікола (4-й раз) і Тіт Лукрецій Триципітін (2-й раз) — 503: Агріппа Мененій Ланат і Публій Постумій Туберт (2-й раз) — 502: Опітер Вергіній Трікост і Спурій Кассій Вісцелін — 501: Постум Коміній Аврунк і Тит Ларцій Флав
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
  1. ↑ а б Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  3. ↑ а б в http://www.strachan.dk/family/tarquinius.htm
  4. ↑ Любкер Ф. Tarquinii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1343–1344.
  5. ↑ Любкер Ф. Lucretii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 784–785.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луцій_Тарквіній_Коллатін&oldid=41514027