Льон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Льон-довгунець
Flax plant
Flax plant
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Льонові (Linaceae)
Рід: Linum
Вид: Льон
Біноміальна назва
Linum usitatissimum
Linnaeus.

Льон-довгуне́ць (лат. Linum Usitatissimum у перекладі означає «найкорисніший») — вид рослин з роду Льон (рід). Дуже поширена сільськогосподарська культура, з якої одержують цінне промислове лляне волокно.

Льон — традиційна для України луб'яна технічна культура.

Батьківщина льону — Південна Азія, Персія, Індія та узбережжя Середземного моря, де і тепер зустрічаються дикорослі види льону[1].

Історія[ред.ред. код]

Льон

Ця рослина була відомою людям ще в кам'яному віці: його залишки знайдені в найдавніших пальових будівлях на швейцарських озерах; лляні тканини носили в Ассирії та Вавилонії; у гробницях єгипетських пірамід мумії забинтовані льняним полотном[1].

Льон в Україні використовується з давніх давен, особливо на Поліссі. Літописець Нестор в життєописі св. Феодосія Печерського розповідає, що коли на свято Успіння Богородиці у монастирі скінчилася олива (деревна олія) для лампад, то ченці надавили олію з лляного насіння («в семени льнянемъ избити масла и то вълиявъше в кандила»)[2]. В тому ж літописі, підтверджується використання льону для виготовлення тканини. Обробляли льон на пряжу, ткали полотно та шили з них сорочки.

У 2008 році започаткований всеукраїнський фестиваль-конкурс «Відродження льонарства та народних художніх промислів України» — «Льон-Фест».

Опис рослини[ред.ред. код]

Однорічні і багаторічні трави з цільним листям, розташованим почергово чи зрідка протилежно. Квіти виключно п'ятерні. Крім 5-ти розвитих тичинок є 5 недорозвинених в вигляді зубців чи ниток, що розміщені проти листя; зав'язь суцільна, плід — п'ятигніздова коробка, кожне гніздо ділиться на 2 півгнізда, що вміщуюють по одній насінині.

Насіння пласке, жовто-коричневе, лискуче, без запаху, під час жування має слизький масляний смак.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Насіння містить слизові речовини (близько 12%), пектин, жирну олію (30-40%), складену з гліцеридів ліноловатої (35—40%), ліноленової (25—35%), олеїнової (15-20%), пальмітинової та стеаринової кислот, ціаногеновий глікозид лінамарин (1.5%), ензим лінамаразу, протеїни (< 20-25%), цукри, каротин тощо.

Сировина[ред.ред. код]

Насіння льону — Semen Lini. Насіння льону збирають після повного достигання та сушать на сонці за температури < 45°С. Зберігають в темному, провітрюваному сухому місці. Допустима вологість — < 13%.

Застосування у лікувальній практиці[ред.ред. код]

Насіння має лаксативну (очисну), муцилагінозну (розріджує секрети) і протизапальну дію. Радять його при запорах — збільшує об'єм калової маси і у той спосіб діє очисно при атонії товстих кишок і ожирінні. Екстракт насіння льону, прийнятий внутрішньо, вкриває тонким шаром слизову оболонку стравоходу, шлунка і кишечника, застерігаючи їх від подразнення. Це особливо важливо при виразці шлунка, що супроводжується гіперсекрецією. Якщо до того слизового покриву від насіння льону додати відвар цілющих трав, то це затримає на тривалий час пошкодження слизової оболонки, від чого скоротиться оздоровчий період.

Коробочка з насінням
Насіння льону

Витяжки з насіння — холодні і теплі — дають благотворний ефект при запальних захворюваннях дихальних шляхів (сухий кашель, катар бронхів), захворюванні сечових шляхів (запалення і камені в сечовому міхурі й нирках). Зовнішньо прикладають при опіках, запаленні слизової оболонки і шкіри, набряках, фурункулах (кашка). Із льняної олії виділяють лінетол, який містить велику кількість ненасичених жирних кислот — олеїнову, лінолову, ліноленову, що знижують рівень холестеролу в крові і є добрим засобом для лікування атеросклерозу (Скляревський та ін., 1968). Дослідами Соколова (1984) доведено, що ці кислоти є біогенними попередниками простогландинів. Можливо, введені в організм ненасичені жирні кислоти приводять до стимуляції біосинтезу простогландинів і у такий спосіб полегшують їх вплив на фізіологічні процеси.

Підготовка льону для прядіння в Roscheider Hof Open Air Museum (Німеччина)

У народній медицині насіння льону вживається і при гіперациді, хрипкому голосі, запаленні простати, каменях у жовчному міхурі, діабеті та ін.

Протипоказаний при гострих порушеннях функції кишечника (проноси) та при посиленні болів при холециститі. Як зовнішній засіб лінетол застосовують при опіках і променевих ураженнях шкіри.

Лляна олія є одним з найстаріших продуктів і має високий вміст омега-3-ліноленової кислоти, яку все більше застосовують як цінну харчову добавку.[3]

Застосування в текстильній промисловості[ред.ред. код]

В довоєнний час у використанні волокна в текстильній промисловості України льон займав 41,9% (бавовник займав 49,3%, 7,9% — вовна та 1,0% — шовк). Рентабельність льонарства в господарствах доходила до 200%. Льонарство давало до 60% прибутків в рослинництві. В Україні була створена потужна база з переробки сировини льону. В 1995 році в Україні працювало 46 льонозаводів загальною потужністю виробництва 130 тис. тонн волокна на рік. Рентабельність роботи льонозаводів з урахуванням дотацій держави становила 30-35%, а текстильної промисловості — до 100%.

В Україні льон вирощується в багатьох областях, а особливо в Північно-Західному регіоні. Отримані з льону-довгунцю, льону-кудряшу та інших його сортів лляні волокна використовуються в текстильному виробництві для виготовлення інтер'єрних, одягових, взуттєвих і технічних текстильних матеріалів і виробів, лляного котоніну, паперу та картону, шнурів і канатів, а також композитних матеріалів різного цільового призначення: із отриманої під час переробки льону костриці отримують термоізоляційні будівельні матеріали, із непрядучих відходів лляного виробництва — тепло- і звукоізоляційні матеріали для будівництва, обтиральні та інші технічні матеріали.[4]

Докладніше: Лляне волокно

Деякі статистичні дані[ред.ред. код]

Détail de la production mondiale (2012)..jpg
Топ десятки найбільших виробників льону — 2007[5]
Країна Виробництво (метричних тонн) Виноска
Канада Канада 633,500
КНР КНР 480,000 *
Індія Індія 167,000
США США 149,963
Ефіопія Ефіопія 67,000 *
Flag of Bangladesh.svg
Бангладеш
50,000 F
Росія Росія 47,490
Україна Україна 45,000 *
Франція Франція 41,000 F
Аргентина Аргентина 34,000
Світ 1,875,018 A
Без символу = офіційні дані, C = розрахункова цифра, F = оцінка FAO, * = Неофіційні/ напівофіційні дані

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  2. Успенский сборник XII — XIII вв. — С. 113.
  3. В. П. Кухар Біоресурси — потенціальна сировина для промислового органічного синтезу / Катализ и нефтехимия Сборник научных трудов. — 2007, № 15.
  4. Пушкар Г. О., Семак Б. Д. Використання лляного волокна для формування асортименту інтер'єрного текстилю // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Науковий журнал — 2012. — № 2(64) ISSN:1813-6796
  5. Food and Agricultural Organization of the United Nations: Economic and Social Department: The Statistical Division

Джерела[ред.ред. код]

Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.