Людина, що знала надто багато (фільм, 1956)

Людина, що знала надто багато;
The Man Who Knew Too Much
	Файл:The Man Who Knew Too Much 1956 poster.jpg
Жанр	детектив
Режисер	Альфред Гічкок
Продюсер	Альфред Гічкок ; Герберт Коулмен
Сценарист	Джон Майкл Гейс ; Чарльз Беннетт ; Д.Б. Віндхем Левіс
У головних ; ролях	Джеймс Стюарт ; Доріс Дей
Оператор	Роберт Беркс
Композитор	Бернард Геррманн
Художник	Henry Bumsteadd
Кінокомпанія	Filwite Productions ; Paramount Pictures
Дистриб'ютор	Paramount Pictures і Netflix
Тривалість	120 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1956
Кошторис	2,5 млн. $
Касові збори	11 333 333 $
IMDb	ID 0049470
Рейтинг	IMDb:
	Людина, що знала надто багато у Вікісховищі

«Людина, що знала надто багато» (англ. The Man Who Knew Too Much) — американський кінофільм режисера Альфреда Гічкока з використанням технології «техніколор», що вийшов на екрани в 1956 році. Кольоровий ремейк однойменного фільму 1934 року. Фільм знятий за оповіданням Чарльза Беннетта і Віндхема Левіса. Премія «Оскар» за пісню «Що має бути, того не минути» (Que Sera, Sera (Whatever Will Be, Will Be)).

Сюжет[ред. | ред. код]

В центрі фільму — звичайне американське сімейство: лікар Бенджамін Маккенна, його дружина Джо (відома в минулому співачка) і син Генк. Дорогою з Європи до США вони заїжджають на відпочинок в Марокко, де випадково знайомляться із загадковим французом Луї Бернаром і подружжям Дрейтон з Англії. Під час прогулянки по ринковій площі сімейну ідилію перериває поява араба, пораненого в спину кинджалом. Подружжя Маккенна впізнають в ньому переодягненого Бернара. Він підбігає до лікаря і перед смертю встигає шепнути йому на вухо про те, що скоро в лондонському Альберт-холі буде скоєно вбивство.

Дуже скоро Маккенна виявляється в становищі людини, яка «занадто багато знає» і не може нічого розповісти поліції: невідомі беруть в заручники його сина, обіцяючи розправитися з ним, якщо він відкриє рота. Тепер подружжю належить одночасно вирішувати два завдання — знайти сина і запобігти вбивству в Альберт-холі…

У ролях[ред. | ред. код]

Джеймс Стюарт — доктор Бенджамін Маккенна (Бен)
Доріс Дей — Джозефін Конвей Маккенна (Джо)
Бренда Де Бензі — Люсі Дрейтон
Бернард Майлз — Едвард Дрейтон
Ральф Труман — інспектор Б'юкенен
Даніель Желен — Луї Бернар
Крістофер Олсен — Генрі Маккенна (Генк)
Керолін Джонс — Сінді Фонтейн
Волтер Готелл — гвардієць (в титрах не вказаний)
Гілларі Брук — Джан Петерсон

Знімальна група[ред. | ред. код]

Режисер — Альфред Гічкок
Продюсер — Альфред Гічкок, Герберт Коулмен
Сценарист — Джон Майкл Гейс
Оператор — Роберт Беркс
Композитор — Бернард Геррманн

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Гічкок зробив другий фільм на 40 хвилин довший за перший і переніс зав'язку з Швейцарських Альп на північ Африки. Як і в первісній версії, дуже велику роль у розвитку сюжету грає музика і, зокрема, пісня «Whatever Will Be, Will Be (Que Sera, Sera)» у виконанні Доріс Дей. Автори пісні Джей Лівінгстон і Рей Еванс отримали за неї премію «Оскар». Кульмінаційна сцена сюжету, вміщена в Альберт-холі, впродовж 12 хвилин триває під акомпанемент класичної музики: за цей час в кадрі не вимовляється жодного слова. Диригента зображує Бернард Геррманн, який написав музику до фільму. Камео Альфреда Гічкока — один з глядачів акробатичної вистави на ринку в Марракеші перед убивством француза (його видно тільки зі спини).

Фільм демонструвався в конкурсній програмі Каннського фестивалю 1956 року. Між шанувальниками Гічкока давно не вщухає суперечка про те, який фільм вдався режисерові більше — 1934 або 1956 року. На питання Франсуа Трюффо сам Гічкок відповів., що вважає кращим рімейк, так як це робота професіонала, а не «обдарованого любителя», яким він був 30 років тому.