Людовик де Люксембург-Сен-Поль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людовик де Люксембург-Сен-Поль
фр. Louis de Luxembourg-Saint-Pol
Народився 1418[1][2][…]
Помер 19 грудня 1475
Париж, Королівство Франція
·обезголовлення
Країна  Франція
Діяльність аристократ
Знання мов французька[4]
Учасник Столітня війна
Титул граф[d]
Посада Конетабль Франції
Рід Люксембурги
Батько Peter I, Count of Saint-Pold
Мати Margherita del Balzod
Брати, сестри Isabel of Luxembourgd, Catherine of Luxembourg-Saint-Pold, Жакетта Люксембурзька, Jacques of Luxembourgd і Thibaud of Luxembourgd
У шлюбі з Marie of Savoy, Countess of Saint-Pold і Jeanne de Bar, Countess of Marle and Soissonsd[5]
Діти Anthony I, Count of Lignyd[6], John of Luxembourg, Count of Soissonsd, Peter II, Count of Saint-Pold, Jacqueline de Luxembourgd, Charles de Luxembourgd, Louis de Luxembourg-Lignyd, Robert of Luxembourgd, Gilles of Luxembourgd, Marguerite de Luxembourg, Châtelaine de Douaid[2] і Jeanne bâtarde de Luxembourg, Dame de Varennesd[2]
Нагороди
Орден святого Михайла

Людовик де Люксембург-Сен-Поль (фр. Louis de Luxembourg-Saint-Pol; 1418 — 19 грудня 1475) — політичний та військовий діяч Французького королівства, конетабль, граф Сен-Поль, Лін'ї, Брієн, Коверсано, Гіз.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з молодшої гілки династії Люксембургів. Другий син графа П'єра I де Люксембург-Сен-Поль, бургіньйона, та Маргарити де Бо. Народився 1418 року. 1433 року після смерті батька відповідно до заповіту отримав графство Сен-Поль. Виховувався у свого стрийка Жана II Люксембург-Лін'ї, союзника Англії та васала Бургундії. 1435 році разом з останнім Людовик не визнав Арраської угоди, за якою герцог Бургундії перейшов на бік короля Франції. 1435 року завдяки шлюбу з представницею Домуде Бар отримав графства Марль і Суассон.

1441 року після смерті бездітного стрийка йогом айно конфіскував король Карл VII. Лише на згоду підкоритися Людовик отримав графства Лін'ї, Конверсано і Брієн. Втім права на графство Гіз оскаржив Карл IV, граф Мен. Лише 1444 року було досягнуто компромісу, за яким останній оженився з сестрою Людовика де Люксембурга, внаслідок чого графМен отримав Гіз як посаг. Того ж року відновив та зміцнив замки Ла-Фер і Гам, який переобладнав для захисту від гармат (стали одними з найперших з таких).

Разом з тим затоваришував з дофіном Людовиком, разом з яким протягом 1442—1443 року облягав Д'єп, який все ще контролювали англійці. Продовжив вигнання англійців з Нормандії, зайнявши Арфлер, 1449 року відвоював Гурне-ан-Бре, 1450 року — Кан. 1452 року прийшов на допомогу Філіппу III, герцогу Бургундії, у конфлікті з Дітріхом II фон Мерсом, архієпископом Кельнським.

1462 року помирає його дружина. 1465 року з невідомих причин приєднався до Ліги суспільного блага на чолі із Карлом Сміливим, графом Шароле, що виступив проти короля Людовика XI. У битві при Монлері командував авангардом Ліги. Того ж року за угодою в Конфлані отримав посаду конетабля Франції. 1466 року оженився на сестрі французької королеви. Невдовзі перейшов на службу до Людовика XI, отримавши сеньйорії Гіз й Ле-Нувіон-ан-Тьєраш. 1469 року став одним з перших кавалерів ордена Святого Михайла.

У 1470 році активно діяв проти Бургундії в пікардійських графствах, захопивши місто Сен-Кантен. Разом з тим вів подвійну гру, інтригуючи проти короля та встановивши листування з Карлом Сміливим, що на той час став бургундським герцогом. 1471 року останній, зневірившись у допомозі Людовика де Люксембурга, повідомив Людовика XI про подвійну гру Сен-Поля. Натомість останній встановив контакти з англійським королем Едуардом IV, якому обіцяв підтримку в Пікардії. Втім, коли англійці 1475 року висадилися там, Людовик де Люксембург-Сен-Поль не надав жодної допомоги. Під час укладання договору в Пікін'ї король Англії розкрив французькому королю своє листування з Люксембургом. В результаті той мусив тікати, перебравши до Монсу в графстві Ено, що належав Бургундії. Але Карл Сміливий наказав арештувати конетабля та передати Людовику XI.

Зрештою засуджений Паризьким парламентом до смертної кари. Страчений у Парижі.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Марія, донька Роберта де Бара, графа Суассона і Марля.

Діти:

  • Жан (д/н—1476), граф Марль і Суассон
  • П'єр (д/н—1482), граф Сен-Поль, де Суассон, Марль
  • Карл (1447—1509), єпископ Лану
  • Антуан (д/н—1519), граф Русі, Бріен, Лін'ї
  • Жаклін (д/н—1511), дружина Філіппа І де Круа, графа Порсьєн
  • Елен (д/н—1488) дружина з Жана Савойського, графом Фокін'ї
  • Філіппа (д/н—1522), абатиса в Монцелі

2. Дружина — Марія, донька Людовика I, герцога Савойського.

Діти:

  • Людовик (1467—1503), герцог Андрія та Веноза, капітан Карла VIII, генерал-лейтенант, великий камергер
  • Жанна, черниця в Генті
  • Карл (1475—1476)

8 бастардів

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119002647 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  5. ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  6. ↑ Lundy D. R. The Peerage

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jacques Dollar, Les intrigues de Louis de Luxembourg, comte de Saint-Pol, connétable de France, Bascharage (Luxembourg), chez l'auteur, 1985.
  • Daniel Soumillion, Le procès de Louis de Luxembourg: comte de Saint-Pol, connétable de France (1418—1475). S. l.: S. n., 2007. 287 p.
  • Gregory, Philippa; Baldwin, David; Jones, Michael (2011). The Women of the Cousins' War: The Duchess, the Queen, and the King's Mother. Simon & Schuster Inc.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Людовик_де_Люксембург-Сен-Поль&oldid=37072389