Ляхович Євген
| Євген Ляхович | |
|---|---|
| Підхорунжий | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
4 червня 1900 c. Ушня, тепер Золочівська міська громада, Львівська область |
| Смерть |
16 жовтня 1976 (76 років) м. Бока-Ратон, Флорида,  США |
| Громадянство |
 ЗУНР, США |
| Військова служба | |
| Приналежність |
ЗУНР, США |
| Вид ЗС |
 ОУН |
| Рід військ |
 УГА |
Євген Ляхович (псевдо: «Окей», 4 червня 1900, с. Ушня, тепер Золочівська міська громада, Львівська область — 16 жовтня 1976, м. Бока-Ратон, Флорида, США) — підхорунжий УГА, журналіст, дипломатичний представник ОУН у Великій Британії, громадсько-політичний діяч в діаспорі.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 4 червня 1900 року в селі Ушня Золочівського повіту Королівства Галичини та Володимирії у складі Австро-Угорщини.
Брав участь у визвольних змаганнях у складі Української галицької армії протягом 1918 - 1920 у званні підхорунжого.
Протягом 1922 - 1923 навчався у політехнічному інституті в Данцигу, де був активним в українському студентському русі та став членом УВО. А з 1923 навчавсяу у США, де у 1929 році отримав американське громадянство.
З 1930 по 1932 проживав у Галичині, став членом ОУН.
Протягом 1933 – 1935 виконував фугкції дипломатичного представник ОУН у Великій Британії, та місцевого кореспондента часописів «Розбудова нації» та «Свобода». За час перебування в Лондоні провів чисельні зустрічі з представниками британського Міністерства зовнішніх справ та інформував їх про українське питання. Передавав до міністерства листи від голови ОУН Євгена Коновальця, готував його приїзд до Великої Британії та зустрічі з політиками, але цей візит довелося скасувати.[1]
Також надсилав статті про Україну та ОУН до британської преси. 24 червня 1935 р. виголосив лекцію про «Україну і Близький Схід» на зустрічі Товариства Близького і Середнього Сходу, в якій взяло участь близько 150 осіб.[2] По окремих питаннях співпрацював з Українським Бюро в Лондоні. Часто зустрічався із британським істориком та журналістом Ланселотом Лоутоном, який згодом став на чіткі проукраїнські позиції та формував у Великій Британії прихильну до України громадську думку.
У 1933 році зустрічався із послом Японії в Женеві Убумі Іто, та продовжив з ним спілкування у наступні роки, коли японський дипломат був радником посольства Японії у Парижі та послом у Варшаві.[3]
Через його активну дипломатичну діяльність попав під спостереження ОДПУ, яке завело на нього справу та збирало матеріали, вважаючи його «одним із найкращих дипломатів і розвідників серед націоналістів…».[4]
У 1935 році повернувся до США, де активно працював у Організації державного відродження України та заступником головного редактора часопису «Свобода» (1936–42). У 1942 – 1965 працював на виробництві.
У 1946 році був обраний першим головою Організації оборони чотирьох свобід України та редактором її «Вісника».
Помер 16 жовтня 1976 року в місті Бока-Ратон (штат Флорида), де й похований.
Праці[ред. | ред. код]
- Ляхович Є. «Українське питання» (1934 р.) (Дана праця була перекладена ОГПУ російською для внутрішнього користування).[5]
- Ляхович Є. «Форма і зміст українських визвольних змагань» (Нью-Йорк, 1960)
- Ляхович Є. Діяльність ОУН у Лондоні в 1933-1935 роках // Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – С. 907-925.