Лібералізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лібераліза́ція (від лат. liberalis — вільний) — форма зовнішньоекономічної політики, що є комплексом заходів, спрямованих на сприяння зовнішньоекономічної діяльності, поступове скасування наявних обмежень у зовнішній торгівлі, зниження ставок ввізного та вивізного мит, надання тарифних пільг під час здійснення зовнішньоекономічних операцій.[1] Це процес розширення волі економічних дій суб'єктів підприємницької діяльності, зняття обмежень на фінансово-економічну діяльність, розкріпачення підприємництва.[2]

У ширшій трактовці «лібералізація» означає послаблення державного контролю над різними видами діяльності.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

У цілому, лібералізація стосується пом'якшення тих чи інших умов попереднього обмеження уряду: часто це такі області області як соціальна та економічна політика. У деяких випадках процес або поняття часто, але не завжди, називають дерегулюванням. Лібералізація ж авторитарних режимів може передувати демократизації (чи ні, як у випадку Празької весни).

На арені соціальної політики термін стосується законів, що обмежують, наприклад, стосовно розлучення, абортів чи наркотиків.

У громадській політиці, в галузі права може відноситися до ліквідації законів, що забороняють одностатеві сексуальні відносини, одностатеві шлюби, міжрасові шлюби чи міжконфесійні шлюби

Найчастіше цей термін використовується для позначення економічної лібералізації, особливо лібералізації торгівлі та лібералізації ринкового капіталу.

Хоча економічна лібералізація часто пов'язана з приватизацією, це можуть бути і два абсолютно різні процеси. Наприклад, Європейський союз лібералізував ринок газу та електроенергії, заснованого на системі конкуренції, але деякі з провідних європейських енергетичних компаній (EDF і Vattenfall) залишаються частково або повністю в державній власності.

Лібералізація є одним з трьох координаторів (іншими є приватизація і стабілізація) макроекономічної стратегії для країн з перехідною економікою. Прикладом є лібералізація «Вашингтонського консенсусу», який використовувався Аргентиною.

Існує також концепція гібридної лібералізації — в Гані, де врожай какао може бути проданий різним конкуруючим приватним компаніям, але є мінімальна ціна, за якою він може бути проданий і весь експорт контролюється державою.

Порівняння з демократизацією[ред.ред. код]

Існує чітке розходження між лібералізацією та демократизацією, хоча їх часто асоціюють з однією і тією ж концепцією. Лібералізація може здійснюватися без демократизації, маючи справу з комбінацією змін у політиці та соціальними змінами, що спеціалізуються у певній проблемі, наприклад, лібералізація державної власності приватних покупок. Демократизація же є політично більш спеціалізованою, яка може виникнути в результаті лібералізації, при цьому вона функціонує на ширшому рівні урядової лібералізації.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]