Гаєвська-Денес Лідія Степанівна
| Гаєвська-Денес Лідія Степанівна | |
|---|---|
| Народилася |
22 липня 1909 Київ, Російська імперія |
| Померла | 15 серпня 1989 (80 років) |
| Діяльність | письменниця |
Лі́дія Степа́нівна Гає́вська-Де́нес (англ. Lidia Hajewska-Denes, 22 липня 1909, Київ — 15 серпня 1989, Мельбурн) — діячка українського громадського і жіночого руху, учителька, дитяча письменниця.
Жертва сталінського терору.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Народилась 22 липня 1909 року у Києві. Донька українського літературознавця Степана Гаєвського.
Навчалася у Київській гімназії, музичному інституті імені Миколи Лисенка, педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти. Вона змалку вросла у гурт патріотичної української молоді, що вийшла з-під руки відомих педагогів Н. Дурдуківського і Марії Юркевич. Закінчивши педагогічний факультет Київського університету вона стала навчати в середніх школах.[1]
1931 вийшла заміж за Віктора Дубровського і через нього увійшла в товариство М. Павлушкова, Б. Матушевського, І. Багряного, О. Вишні, П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського і Б. Антоненка-Давидовича, що мало значний вплив на формування її світогляду. У зв'язку з арештом і розстрілом чоловіка, Гаєвська зазнала переслідувань з боку окупаційної совєцької влади, змушена була змінювати місце проживання.[2]
Під час другої світової війни Гаєвська працювала в управі одного з районів Києва, а потім опинилася в західній Україні. Велика мандрівка завела її з родиною до Німеччини. Тут вона включилась у працю над українською дітворою і дала великий внесок у творення українського дошкілля.[1]
25 червня 1949 р. приїхала до Австралії, спочатку поселилися в Сіднеї, потім у Мельбурні. Від 1950 р. стала працювати в українському шкільництві, викладала в суботніх українських школах у Саншайні, потім у Мельбурні. Довголітня вчителька Братської то інших школах в Мельбурні, викладала на педагогічних та українознавчих курсах. Член Української Центральної Шкільної Ради Австралії та Методичної комісії,[2] літературно-мистецького клубу імені Василя Симоненка.
Активізувалася в жіночих організаціях української еміграції, в 1955–1956 очолювала Союз Українських Організацій Австралії (СУОА),[1] була головою Українською Громади Вікторії (1956–1957). Довголітня голова Союзу українок Австралії (1964–1970, 1973–1983), репрезентувала СФУЖО на цьому далекому поселенні.[1]
15 серпня 1989 р. померла в Мельбурні (Австралія).
Творчість[ред. | ред. код]
У 1965 році заснувала журнал Союзу українок Австралії «Наше слово». Автор оповідань та інсценізацій для дітей, статей та репортажів в українській пресі.
Окремі видання:
- Гаєвська Л. Любі малята [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Серія “Улюбленим малятам” - [Без вид.], Елльванген, 1947. 16 ст.
- Гаєвська-Денес Л. Казки та оповідання [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Вид. Б. Ігнатова, Мельборн, 1958, 43 ст.
- Гаєвська-Денес Л. Ведмедики і зайчик [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Видавництво Союзу Українок Австралії “Наше Слово”, Мельборн, 1975. 10 ст.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г «Постаті сесії» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] / «Наше життя». — ч. 11. — грудень, 1967. — С. 7.
- ↑ а б М. Болюх «Гаєвська-Денес Лідія» Енциклопедія української діяспори / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 : Австралія, Азія, Африка. — ISBN 978-5-7702-1069-9.
Література[ред. | ред. код]
- Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
- Мацько В. Білий цвіт на калині. — Хмельницький: Просвіта, 2001. — С. 23.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Весна іде»[недоступне посилання з липня 2019] — дитячий вірш Гаєвської-Денес.
- Список деяких книжок з віршами Гаєвської-Денес