Лінійна тактика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приклад застосування лінійної тактики в сухопутних битвах — атака прусських гренадерів в битві при Гогенфрідберзі. 4 червня 1745
Зразок застосування лінійної тактики в морській справі — Абукірська битва. 1-2 серпня 1798

Ліні́йна та́ктика — теорія і практика підготовки і ведення бою, яка заснована на застосуванні бойових порядків, побудованих в лінії. Окремі елементи лінійної тактики в арміях держав Західної Європи зародилися в 15-16 століттях. Початок застосування лінійної тактики в західноєвропейських арміях поклала армія Нідерландів; повне оформлення її відбулося в 1-ій половині 17 століття в шведській армії Густава II Адольфа, а подальший розвиток вона набула у війнах 18 століття. Сутність лінійної тактики в сухопутних військах полягала в рівномірному розташуванні військ по фронту, в побудові їх для бою в 2-3 лінії (3-4 шеренги, а іноді і більше в кожній при дистанції між лініями 50-200 кроків) і прагненні вести бій переважно вогнем. Зародження лінійної тактики було обумовлено вдосконаленням вогнепальної зброї (переходом від аркебуз до мушкетів і гармат на лафетах).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М.: Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 647-649. — ISBN 00101-236. (рос.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]