Лінійні кораблі типу «Рівадавія»
| Лінійні кораблі типу «Рівадавія» | ||
|---|---|---|
| Clase Rivadavia | ||
 | ||
| Лінійний корабель «Рівадавія» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Лінійний корабель | |
| Держава прапора |  Аргентина
| |
| Належність | Військово-морські сили Аргентини | |
| Закладено | 2 | |
| Спущено на воду | 2 | |
| Виведений зі складу флоту | 2 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 27 900 т (стандартна) 30 600 т (повна) | |
| Довжина | 181,28 м | |
| Ширина | 29,98 м | |
| Осадка | 8,45 м | |
| Бронювання | пояс - 250-300-мм бойова рубка - 300 мм башти - 305 мм каземати - 159-238 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 18 парових котлів 3 парові турбіни | |
| Потужність | 40 000 к.с. | |
| Швидкість | 22,5 вузли | |
| Дальність плавання | 7 000 м миль на швидкості 15 вузлах | |
| Екіпаж | 1 130 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 12 (6 x 2) 305-мм гармат 12 x 152-мм гармат 16 x 102-мм гармат | |
| Торпедно-мінне озброєння | 2 x 553-мм торпедних апарати | |
Лінійні кораблі типу «Рівадавія» (ісп. Clase Rivadavia) — серія лінійних кораблів Аргентини. Були створені у рамках програми посилення флоту. У 1908—1910 роках були побудовані два кораблі цього типу, що стали єдиним типом дредноутів на озброєнні ВМС Аргентини.
Історія створення[ред. | ред. код]
У 1908 році інформація про те, що Бразилія замовила в Англії 2 лінійні кораблі, викликала в Аргентині серйозне занепокоєння. Уряд Аргентини, на відміну від урядів інших держав без власних суднобудівних потужностей, вирішив не звертатися до якоїсь конкретної великої суднобудівної компанії, а провести своєрідний міжнародний конкурс.
У 1908 році в Лондон прибула аргентинська комісія на чолі з контр-адміралом Онофріо Бетбедером, яка оголосила, що уряд має намір замовити 2 лінкори, 6 есмінців і 12 підводних човнів і існує можливість замовлення третього лінкора. Відгукнулися 15 фірм з Франції («Форж і Шатье»), Німеччини («Блом унд Фосс»), Великої
Британії («Армстронг», «Віккерс» та інші), Італії («Ансальдо»), США («Крамп», «Фор Рівер» і інші).
Конкуренція була жорсткою. Сума замовлення склала 2,2 мільйона фунтів стерлінгів. Вивчивши всі надіслані проекти, аргентинці скорегували свої вимоги, взявши все найкраще з представлених розробок. Фірми переробили свої проекти, аргентинці їх уважно вивчили, і тільки потім було оголошено остаточне рішення, яке вразило весь світ. Замовлення дістався американській верфі «Фор Рівер» (Квінсі, Массачусетс), яка знизила ціну на 224 000 фунтів стерлінгів за корабель. У конструкції лінкора ясно простежується вплив міжнародного конкурсу, хоча більшість елементів чисто американські. Сполучені Штати розглядали ці кораблі як «резерв» для включення у разі потреби до складу власного флоту[1].
Конструкція[ред. | ред. код]
Корпус та бронювання[ред. | ред. код]
Лінкори типу «Рівадавія» мали довгий напівбак, який простягався до барбета кормового підвищення башти, ажурну фок-щоглу, широко рознесені димові труби. У середній частині корабля розміщувались масивні вантажні колони зі стрілами для обслуговування корабельних катерів.
Схема бронювання загалом була подібна до прийнятої у британському флоті. Головний пояс висотою 2,4 м при нормальній водотоннажності опускався на 1 м нижче ватерлінії, закриваючи її всю, і лише трохи не доходив до ахтерштевеня. В середній частині корабля броньові плити досягали товщини 254 мм в районі барбетів і 280 мм між ними. Головний пояс замикався 254-мм траверзами. Над головний поясом, між головною і батарейною палубами, простягався верхній броньовий пояс товщиною 203-229 мм. В районі розміщення протимінної артилерії батарейна палуба також захищалась 152-мм бронею. Головна броньова палуба мала товщину 76 мм.
Підводний захист кораблів складався з 76-мм протиторпедної перебірки. Крім цього на кораблях типу «Рівадавія» вперше у світі була здійснена спроба захистити машини та погреби від вибуху під корпусом - палуби цих відсіків прикривались 19-мм бронею.
Силова установка[ред. | ред. код]
Силова установка кораблів за розташуванням нагадувала ту, яка була застосована на італійському лінкорі «Данте Аліг'єрі». Котельні відділення були рознесені на кінці корабля, а в центрі розміщувались машини та башти головного калібру. Аргентинські лінкори одними з перших у світі оснащувались турбозубчатими агрегатами.
На випробуваннях жоден із кораблів не досягнув запланованої потужності у 45 000 к.с. і швидкості 23 вузли. Найкращим результатом стали 39 750 к.с. і 22,5 вузлів. При цьому виявилось, що втрата пари на головні турбіни перевищує розрахункову, тому довелось замінити лопатки турбін. Але кардинально це не виправило ситуацію, і кораблі споживали більше палива, ніж було заплановано.
Озброєння[ред. | ред. код]
Озброєння головного калібру складалось із дванадцяти 305-мм гармат американської фірми «Bethlehem» і розміщувалось у шести двогарматних башт, за змішаною американсько-європейською схемою.
Протимінна артилерія на момент вступу кораблів у стрій була найчисельнішою для будь якого корабля у світі і складалась з 12 152/50-мм гармат «Mk.13» в броньованих казематах на батарейній палубі, та 16 102/50-мм скорострільних гармат «Mk.12».
Крім того, на кораблях встановлювались два бортових 533-мм торпедних апарати.
Боєкомплект становив 120 305-мм снарядів, 300 152-мм снарядів, 350 102-мм снарядів і 16 торпед.
Представники[ред. | ред. код]
| Назва | Верф | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| «Рівадавія» ARA Rivadavia |
«Fore River Shipyard», Квінсі, США |
25 травня 1910 року | 26 серпня 1911 року | 24 серпня 1914 року | Виключений зі складу флоту у 1952 році, зданий на злам у 1952 році |
| «Морено» ARA Moreno |
«New York Shipbuilding», Камден, США |
9 липня 1910 року | 23 вересня 1911 року | 26 лютого 1915 року | Виключений зі складу флоту у 1956 році, зданий на злам у 1957 році |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кофман, В.Л. (1996). ВМС США и стран Латинской Америки 1914—1918 гг. Справочник по корабельному составу (російська) . Москва: Приложение к журналу «Моделист-конструктор». с. 22.
Література[ред. | ред. код]
- Трубицын С. Б. Линкоры второстепенных морских держав
- Conway's All The Worlds Fighting Ships, 1906—1921 / Gray, Randal (ed.). — London: Conway Maritime Press, 1985. — 439 p. — ISBN 0-85177-245-5.
| |||||||||||||||||||||||
