Лісівництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лісівни́цтво — це наука про закони життя та розвитку лісу, його відновлення, вирощування та формування систем рубок, підвищення комплексної продуктивності лісових насаджень.

Лісівництво ділять на дві частини — теоретичну (лісознавство) та практичну (основи практичного лісівництва, лісокористування).

Лісознавство — це наука про природу лісу, його біологію, морфологію, типологію, географію та екологію. Розкриває закони життя, розселення, відновлення, росту та розвитку лісу, взаємозв'язок лісу з навколишнім середовищем. Біологічні та екологічні знання про зародження лісу і природні закони його розвитку дозволяють створювати продуктивні і стійкі насадження. У сучасних умовах предметом лісознавства стала природа не тільки первісних або малопорушених лісів, а й дуже змінених людиною. Ліс, як об'єкт лісознавства, розглядається і вивчається в розрізі минулого, сучасного і майбутнього. З розвитком науки про ліс, окремі її напрямки виділилися в самостійні спеціальні дисципліни: лісові культури, лісова таксація, лісова ентомологія, фітопатологія, організація лісового господарства, лісоексплуатація, лісова пірологія і технологія побічних користувань лісом. Лісознавство як вчення про ліс сформувалось на початку XX століття. Значний внесок у розвиток лісознавства належить, серед інших, вченим-лісівникам Морозову Г. Ф., Висоцькому Г. М., Погребняку П. С..

Основи практичного лісівництва є базою лісового господарства і вирішують цілий комплекс як біологічних, так і економічних питань: безперервне, невиснажливе і раціональне користування лісом з метою задоволення потреб в деревині та інших продуктах лісу і зниження собівартості лісової продукції в результаті механізації і автоматизації виробничих процесів; збереження корисних функцій лісу при раціональному користуванні; підвищення продуктивності лісу; збільшення виходу товарної продукції з одиниці площі та інше. Практичне лісівництво вивчає і рекомендує системи рубок, їх технологію та економічне обґрунтування, методи та способи природного відновлення лісів, сприяє вирішенню протиріч між лісоексплуатацією і лісівництвом, між механізацією процесів заготівлі та відновленням лісів, висвітлює методи догляду за лісом та виховання біологічно стійких і цінних лісових насаджень[1]. Одним із фахівців у цій галузі в Україні був П'ятницький С. С., який вивів високопродуктивні форми дуба.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Атрохин В.Г., Кузнецов Г.В. Лесоводство. М.: Агропромиздат, 1989. ISBN 5-10-000227-1
  • Свириденко В.Е., Швиденко А.Й. Лісівництво. К.: Сільгоспосвіта, 1995. ISBN 5-7987-0574-9


Наука Це незавершена стаття з науки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
лісівництво Це незавершена стаття про лісівництво.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.