Манойленко Юлія Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Манойленко.
Манойленко Юлія Анатоліївна
Народилася 28 березня 1979(1979-03-28) (45 років)
Ждани, Лубенський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність поетка
Alma mater Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Членство Національна спілка письменників України

Юлія Анатоліївна Манойленко (народилася 28 березня 1979(19790328) в селі Ждани Лубенського району Полтавської області)[1] — українська поетеса і прозаїк, членкиня НСПУ, авторка дев'яти книг, лавреатка літературних премій.

З життєпису[ред. | ред. код]

Закінчила ветеринарний відділ Хомутецького ветзоотехнікуму[2] та філологічний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Галактіоновича Короленка.

Працювала науковим співробітником Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького[3].

Мешкає в Полтаві, працює в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара. [Архівовано 8 травня 2018 у Wayback Machine.]

Творчість[ред. | ред. код]

Авторка збірок:

  • «Наречена вітру» (Лубни, 2002),
  • «Синьооке сонце живокосту» (Полтава, 2004),
  • «На околицях білих пелюсток» (Полтава, 2008),
  • «До одвічних бродів» (Лубни, 2012),
  • «Стежкою трави» (Миргород, 2014),
  • «На покуті свята» (Полтава, 2016),
  • «Росою серця» (Лубни, 2019),
  • "Слідами смальти" (Полтава, 2021)
  • "Облачення суцвіть" (Полтава, 2022)

Друкувалася у:

  • колективних збірках «Посульська муза» (Лубни, 1998), «Сонячні перевесла» (Лубни, 2003), «Віршограй» (Миргород, 2005), «Відлуння Василевого Різдва» (Полтава, 2004), «Поетичні зорі-2004» (Полтава, 2004), «Відлуння Чорнобиля» (Полтава, 2006), «Лубенський ужинок» (Миргород, 2013), «Вогонь Тарасового слова» (Миргород, 2014 р.), «На полотні вишиваного слова» (Миргород, 2018),
  • антології «Калинове гроно» (Полтава, 2010), антології сучасної жіночої поезії Полтавщини «Вишнева повінь» (Полтава, 2012),
  • альманахах молодих полтавських авторів «Острови» (Полтава, 2007), «Собори душ своїх бережіть» (Полтава, 2007),
  • альманахах Сумського земляцтва «Земляки» (Суми, 2006), «Дзвінке перо Посулля» (Лубни, 2008), «Острови-2» (Полтава, 2008),
  • журналах «Бахмутський шлях» (Луганськ), «Бахмутський шлях» (Луганськ), «Полтавська криниця» (Полтава, 2018) та багатьох інших.

Член Національної спілки письменників України (з 24 вересня 2009), літоб'єднання ім. О. Донченка в Лубнах та Полтавської спілки літераторів

Література про автора[ред. | ред. код]

  • Бірюкова Т. Коли гримлять гармати, музи не мовчать / Т. Бірюкова // Вісник. – 2022. – 26 жовт. – С. 2.
  • Віценя Л.  Олімп нащадків видатного земляка. Дві премії імені І. П. Котляревського вручено у Полтаві : [дитяча міська та обласна премії] / Л. Віценя // Зоря Полтавщини. – 2013. – 17 верес. – С. 3.
  • Лауреати обласної премії імені І. П. Котляревського // Зоря Полтавщини. – 2013. – 3 верес. – С. 4.
  • Лауреати премії імені Володимира Малик // Зоря Полтавщини. - 2016. - 16 лют. - С. 2.
  • Манойленко Юлія Анатоліївна (28.03.1979, с. Ждани Лубенського р-ну Полтав. обл.) – поетеса // Степаненко М. Літературно-мистецька Полтавщина : довідник. – Гадяч : Гадяч, 2013. – С. 380-381.
  • Манойленко Юлія Анатоліївна // Літератори Полтавщини : довідник. - 2008. – С. 60-61.
  • МІщенко О. Впевнені сліди на поетичній ниві / О. МІщенко // Полтавська криниця. – 2021. – № 1-2 (7-8). – С. 199-200.
  • МІщенко О. Дослухаючись голосу серця / О. МІщенко // Лубенщина. – 2021. – 23 лип. – С. 5.
  • МІщенко О. Звідки приходить натхнення : [про презентацію збірки поезій Юлії Манойленко "Слідами смальти" в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені О. Гончара] / О. МІщенко // Зоря Полтавщини. – 2021. – 17 серп. – С. 9.
  • Степаненко М. Манойленко Юлія Анатоліївна (28.03.1979, с. Ждани Лубенського р-ну Полтав. обл.) - поетеса, прозаїк / М. Степаненко // Сучасні письменники Полтавщини. – Полтава : Видавець Шевченко Р. В., 2014. – С. 37.
  • Степаненко, М. І. Манойленко Юлія Анатоліївна (28.03.1979, с. Ждани Лубенського р-ну Полтав. обл.) - поетеса / М. І. Степаненко // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2018. - Т. 19. - С. 133-134.
  • Трикаш Н. "Мої дерева виплакали душу" : [творчий вечір поетеси з Лубен Ю. Манойленко] / Н. Трикаш // Зоря Полтавщини. – 2010. – 13 лип. - С. 4.
  • Міщенко О. "Звідки приходить натхнення" / Міщенко О. // Зоря Полтавщини. – 2021. – 17 серп.
  • Шкурупій В. Дух її у вольниці вітрів : [слово до книжки поезії Юлії Манойленко "Слідами смальти"] / В. Шкурупій // Ліра. – 2021. – № 11. – С. 5, 8.
  • Шкурупій В. Роси серця Юлії Манойленко : [аналіз нової поетичної збірки] / В. Шкурупій // Полтавська криниця. – 2019. – № 2 (4). – С. 100-102.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Манойленко Юлія Анатоліївна
  • Юлія Манойленко. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 1 січня 2020.
  • Юлія Манойленко (Новоселецька). НСПУ Полтава. 1 січня 2020. Архів оригіналу за 1 січня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Сучасні письменники Полтавщини: довідник / М. І. Степаненко. — Полтава: ПП Шевченко Р. В., 2014. — 90 с.;
  2. Літературно-мистецька Полтавщина: довідник / М. І. Степаненко. — Гадяч: Видавництво «Гадяч», 2013. — 500 с.;
  3. Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання / М. І. Степаненко. — Полтава: ПП Шевченко Р. В., 2014. — 498 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Острови: альманах молодих полтавських авторів (українська) . Полтава: ПП Шевченко Р. В. 2007. с. 71—77. ISBN 978-966-8798-07-8.
  2. ↑ Молюсь за тебе, Україно... Поети Полтавщини - Героям Майдану і АТО (українська) . Полтава: Дивосвіт. 2016. с. 193—196. ISBN 978-617-633-164-3.
  3. ↑ Острови: альманах молодих полтавських авторів. Вип. 3 (української) . Полтава: Дивосвіт. 2010. с. 28—37. ISBN 978-966-8036-86-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Манойленко_Юлія_Анатоліївна&oldid=41452652