Марканич Святослав Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Святослав Марканич
Особисті дані
Повне ім'я Святослав Миколайович
Марканич
Народження 27 березня 1985(1985-03-27) (39 років)
  Ворошиловград, УРСР
Зріст 188 см
Вага 83 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція воротар
Юнацькі клуби
1999-2002 Україна ЛВУФК (Луганськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2002 Україна «Зоря-Голеадор» (Луганськ) (ПЛО)
2002 Україна «Хімік» (Сєвєродонецьк) (ЧЛО)
2002—2004 Україна «Інтер» (Луганськ) (ЧЛО)
2004—2007 Україна «Сталь» (Алчевськ) 0 (0)
2004—2007  Україна «Сталь-2» (Алчевськ) (ЧЛО)
2006  Україна «Гірник» (Ровеньки) (ЧЛО)
2007 Україна ЦСКА (Київ) 7 (−10)
2008 Україна «Хімік» (Сєвєродонецьк) (ЧЛО)
2008 Україна «Олімп» (Старобільськ) (ЧЛО)
2008 Україна «Краснодонвугілля» (Краснодон) (ЧЛО)
2008—2009 Україна «Зоря» (Луганськ) 0 (0)
2009 Україна «Сталь» (Дніпродзержинськ) 8 (−5)
2010 Україна «Олком» (Мелітополь) 17 (−25)
2010—2011 Україна «Сталь» (Алчевськ) 0 (0)
2012 Україна СК «Зоря» (Луганськ) (ЧД)
2012—2013 Україна «Гірник» (Ровеньки) (ЧД)
2014 Україна ФК «Буча» (ЧКО)
2015 «Горняк ТО ПРУП» (Ровеньки) ? (?)
2016 Росія ФК «Волгодонськ» (ЧРО)
2017—2019 Україна «Хімобладнання» (Сєвєродонецьк) (ЧЛО)
2019—2021 Україна «Будівельник» (Лисичанськ) (ЧЛО)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
2018—? Україна «Фактотум» ? (?)
2021—2023 Україна «Будівельник» (Лисичанськ) ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2019— Україна Україна (футзал) 1+ (−2+)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2019— Україна «Будівельник» (Лисичанськ)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Святослав Миколайович Марканич (нар. 27 березня 1985, Ворошиловград, УРСР) — український футболіст і футзаліст, воротар. У 2015—2016 роках виступав у т.зв. «чемпіонаті ЛНР»[1], у 2016 році — в Росії в чемпіонаті Ростовської області[1]. З 2019 року був головним тренером аматорського клубу «Будівельник» (Лисичанськ)[2]. Грав за збірну України з футзалу та за збірну України з сокки. Володар срібних медалей чемпіонату світу з сокки

Життєпис[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Святослав Марканич народився 27 березня 1985 року в місті Ворошиловград. Вихованець луганського ЛВУФК.

Футбольну кар'єру розпочав у луганських командах «Зоря-Голеадор» (2002) та ФКЛ «Інтер» (2002—2004). В 2004 році підписав свій перший професіональний контракт, з алчевським клубом «Сталь». Проте за головну команду алчевців так і не зіграв жодного поєдинку, у першості дублерів за «Сталь» відіграв 9 матчів. У цей час поневірявся по орендам, у «Сталі-2», «Сталі-3» та «Гірник» (Ровеньки).

В сезоні 2007/08 років виступав у складі ЦСКА (Київ). У складі київських армійців дебютував 8 серпня 2007 року в 2-му кваліфікаційному раунді кубку України. Кияни в тому поєдинку поступилися з рахунком 1:2. Святослав у тому матчі вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. А вже 13 серпня 2008 року дебютував за ЦСКА в переможному виїзному матчі (1:0) першої ліги чемпіонату України проти дніпродзержинської «Сталі». Марканич вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь матч[4]. У футболці столичних армійців у чемпіонаті України зіграв 7 матчів та пропустив 10 м'ячів, ще 1 поєдинок (2 пропущені м'ячі) за ЦСКА провів у кубку України.

В 2008 році виступав у складі аматорських клубів «Хімік» (Сєвєродонецьк), «Олімп» (Старобільськ) та «Краснодонвугілля» (Краснодон).

Сезон 2008/09 років розпочав у луганській «Зорі», але як і в ситуації з алчевською «Сталю», за головну команду луганчан не зіграв жодного матчу. Натомість в першості дублерів відіграв 15 матчі за «Зорю».

В 2009 році перейшов до дніпродзержинської «Сталі». У складі сталеварів дебютував 18 вересня 2009 року в переможному домашньому матчі (2:1) 9-го туру групи Б другої ліги чемпіонату України проти комсомольського «Гірник-Спорту». Святослав вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь поєдинок[5]. У футболці «Сталі» в чемпіонаті України зіграв 8 матчів та пропустив 5 м'ячів.

В 2010 році перейшов до складу мелітопольського «Олкома». В складі свого нового клубу дебютував 7 квітня 2010 року в виїзному матчі 16-го туру групи Б другої ліги чемпіонату України проти свердловського «Шахтаря». Поєдинок завершився перемогою «Шахтаря». Марканич вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[6]. Протягом свого перебування в мелітопольському клубі в чемпіонатах України зіграв 17 матчів, в яких пропустив 25 м'ячів.

У сезоні 2010/11 років знову повернувся до складу алчевської «Сталі», але, як і минулого разу, за головну команду не зіграв жодного поєдинку. З 2012 по 2014 роки виступав у складі аматорських клубів «Гірник» (Ровеньки), СК «Зоря» (Луганськ), ФК «Буча» та «Хімобладнання» (Сєвєродонецьк).

У 2015—2016 роках був гравцем команди «Гірник» з Ровеньків, за яку грав у т.зв. «чемпіонаті ЛНР»[1].

Святослав Марканич був у списку гравців т.зв. «збірної ЛНР», які 19 березня 2015 року брали участь у грі проти Абхазії[7][8]. Сам Марканич заявив, що йому надійшла пропозиція зіграти за цю збірну, але він категорично відмовився[9]. Федерація міні-футболу України повідомила, що Федерація футболу України здійснила перевірку цієї інформації, за результатами якої гравця було повністю виправдано[10]. В той же час підтвердилася інформація про виступи Марканича у т.зв. «чемпіонаті ЛНР»[9].

У 2016 року поїхав до Росії, де виступав у чемпіонаті Ростовської області з футболу за ФК «Волгодонськ» з однойменного міста[1].

У 2023 році виїхав з України і став гравцем одного з чеських аматорських клубів[11].

Мініфутбольна кар'єра[ред. | ред. код]

З 2018 року виступав в чемпіонаті України з мініфутболу за «Фактотум». 5 квітня 2019 року зіграв у товариському матчі збірної України проти Швейцарії (10:2)[12].

Виступи за національну збірну з сокки[ред. | ред. код]

У 2023 році у складі збірної України став фіналістом чемпіонату світу з сокки, різновиду міні-футболу, де команди грають два тайми по 20 хвилин у форматі 6 на 6. Від класичного міні-футболу цей вид спорту відрізняється кількістю гравців та розміром поля. Збірна України стала срібним призером чемпіонату світу-2023, що проходив у Німеччині. У фінальному поєдинку українці за підсумками серії булітів програли команді Казахстану.

Досягнення[ред. | ред. код]

Сокка[ред. | ред. код]

На аматорському рівні[ред. | ред. код]

  • Україна Перша ліга чемпіонату Луганської області
    • Срібний призер: 2008
  • Україна Кубок Міністерства вугільної промисловості України
    • Володар: 2006

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Марканич Святослав Николаевич, 27.03.1985, футболист. footballfacts.ru. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
  2. «Будівельник» (Лисичанськ, Луганська обл.). aafu.org.ua. Офіційний сайт Асоціації аматорського футболу України. 8 жовтня 2019. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019.
  3. «Титан» (Армянськ) — ЦСКА (Київ). Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 7 лютого 2017.
  4. «Сталь» (Дніпродзержинськ) — ЦСКА (Київ). Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 7 лютого 2017.
  5. «Сталь» (Дніпродзержинськ) — «Гірник-спорт» (Комсомольськ). Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 7 лютого 2017.
  6. «Шахтар» (Донецьк) — «Олком» (Мелітополь). Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 7 лютого 2017.
  7. Товарищеский матч. Сборная Абхазии обыграла «ЛНР». tribuna.com. 21 березня 2015. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
  8. До «збірної ЛНР» входять екс-гравці «Інтера», фахівці з продажу та фігуранти «договорняків». Gazeta.ua. 12 липня 2015. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
  9. а б Український воротар не грав за так звану «збірну ЛНР», але виступав у чемпіонаті окупантів. sport.24tv.ua. 9 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
  10. Вратарь сборной Украины не играл за «сборную ЛНР»: заявление федерации мини-футбола. sport.segodnya.ua. 9 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
  11. Футболіст Марканич Святослав. start.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ. Процитовано 26 квітня 2024.
  12. Сборная Украины по мини-футболу забила 10 голов Швейцарии. tribuna.com. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 5 квітня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]