Маріка королівська
| Маріка королівська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець королівської маріки
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cinnyris regius Reichenow, 1893 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cinnyris regia Reichenow, 1893 Nectarinia regia (Reichenow, 1893) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ма́ріка королівська[2] (Cinnyris regius) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає в регіоні Африканських Великих озер.
Опис[ред. | ред. код]
_male_moulting.jpg)
Довжина птаха становить 11 см, вага 6 г. У дорослого самця голова і верхня частина тіла зелені. металево-блискучі. Крила і хвіст темні, нижня частина тіла яскраво-червона, боки яскраво-жовті. Очі темні, дзьоб і лапи чорні. Забарвлення самиць тьмяніше, верхня частина тіла у них оливково-зелена, нижня частина тіла яскраво-жовта[3].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[4]
- C. r. regius Reichenow, 1893 — схід ДР Конго, захід Уганди, Руанди і Бурунді;
- C. r. anderseni Williams, JG, 1950 — західна Танзанія.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Королівські маріки живуть у вологих гірських тропічних лісах Альбертінського рифту, в чагарникових і бамбукових заростях. Зустрічаються на висоті від 1500 до 3100 м над рівнем моря. Живляться нектаром, комахами і павуками. Гніздо мішечкоподібне з бічним входом, робиться з трави і лишайників, скріплюється за допомогою павутиння. В кладці 2-3 білуватих або блакитнуватих яйця. Інкубаційний період триває 13-15 днів. Пташенята покидають гніздо через 14–19 днів після вилуплення. За ними доглядають і самиці, і самці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Cinnyris regius. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Mann, Clive F.; Cheke, Robert A. (2010). Sunbirds: A Guide to the Sunbirds, Flowerpeckers, Spiderhunters and Sugarbirds of the World. Bloomsbury Publishing. с. 274. ISBN 978-1-4081-3568-6. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |