Бурунді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Бурунді
Repyblika y'u Burundi
République du Burundi

Прапор Бурунді Герб Бурунді
Прапор Герб
Девіз: "Ubumwe, Ibikorwa, Iterambere"(Kirundi)
"Unité, Travail, Progrès"(French)
"Unity, Work, Progress" 1
Гімн: Burundi bwacu
Розташування Бурунді
Столиця
(та найбільше місто)
Бужумбура
3°30′ пд. ш. 30°00′ сх. д. / 3.500° пд. ш. 30.000° сх. д. / -3.500; 30.000
Офіційні мови Кірунді, Французька
Державний устрій Республіка
 - Президент П’єр Нкурунзіза
Незалежність від Бельгії 
 - Дата 1 липня 1962 
Площа
 - Загалом 27 830 км² (246)
 - Води (%) 7.8%
Населення
 - оцінка листопад 2012 р. 8 053 574[1] (89)
 - перепис 1978 р. 3,589,434
 - Густота 206,1/км² (43)
ВВП (ПКС) 2003 р., оцінка
 - Повний $4.517 млрд2 (142)
 - На душу населення $739 (163)
ВВП (номінальний) 2005 р., оцінка
 - Повний $799 млн (162)
 - На душу населення 107 (182)
ІРЛП  (2004) 0.384 (низька) (169)
Валюта Бурундійський франк (FBu) (BIF)
Часовий пояс CAT (UTC+2)
 - Літній час не спостерігається (UTC+2)
Домен інтернету .bi
Телефонний код +257

Республіка Бурунді — держава на сході Центральної Африки, що межує на півночі з Руандою, на заході — з Демократичною Республікою Конго, на південному-сході і сході — з Танзанією, на півдні кордон проходить по озеру Танганьїка. Територія: 27834 км². Столиця — Бужумбура.

Історія[ред.ред. код]

Древній період[ред.ред. код]

Древня й середньовічна історія Бурунді вивчена погано. Першими жителями, які населяли даний регіон, були пігмеї Тва, яких витиснули приблизно в 1000 році н. е. хлібороби хуту. В XV–XVI століттях сюди прийшли кочівники-скотарі тутсі.

В XVII столітті на території сучасного Бурунді зародилося незалежне феодальне королівство Бурунді. Перший відомий мвамі (король) Нтаре I об'єднав існуючі на цій території розрізнені держави й створив єдине королівство. У роки правління Нтаре II відбувається розквіт королівства. У ході численних воєн із сусідами Нтаре II розширив територію свого королівства майже до сучасних границь. З кінця XIX століття до початку XX століття в державі відбуваються міжусобні війни[2].

Колоніальний період[ред.ред. код]

Першим європейцем, що відвідав територію сучасного Бурунді, став Джон Ханніг Спік, що подорожував з Річардом Бертоном у районі озера Танганьїка в 1858 році. Вони обігнули північний край озера в пошуках джерела Нілу. В 1871 році Генрі Мортон Стенлі і Давид Лівінгстон дібралися до Бужумбурі й досліджували район Рузізі. Після Берлінської конференції 18841885 років німецька зона впливу в Східній Африці була розширена до території сучасних Руанди й Бурунді. В 1894 році німецький граф фон Гетзен виявив озеро Ківу. Через чотири роки територію сучасного Бурунді відвідали перші місіонери[3].

В 1890-х роках Бурунді стає німецькою колонією, а після Першої світової війни перейшла до Бельгії. Цей регіон розглядався колонізаторами як єдина держава Руанда-Урунді. З 1925 року Руанда-Урунді стала частиною Бельгійського Конго, але якщо Конго управлялося винятково Брюсселем, то в Руанді-Урунді влада залишалася за аристократією тутсі[4]. Протягом 1950-х років бельгійський уряд, незважаючи на міжнародний тиск відмовлялося надавати незалежність своїм колоніям. Однак обстановка в колоніях стала виходити з-під контролю й в 1959 році почалася підготовка до надання незалежності Конго й Руанда-Урунді. В 1961 році на виборах, що відбулися в Бурунді, всупереч бажанню колоніальної адміністрації, перемогла партія УПРОНА, що набрала 80% голосів і одержала 58 з 64 місць у законодавчому органі. Принц Рвагосоре був призначений прем'єр-міністром, але 13 жовтня він був убитий агентами з опозиційної Демократичної партії Кретьєн. Його смерть зруйнувала згуртованість хуту й тутсі, заради якої він боровся довгі роки[5].

Сучасна історія[ред.ред. код]

1 липня 1962 року була проголошена незалежність Королівства Бурунді. З моменту одержання незалежності влада в країні виявилася в руках тутсі, які були етнічною меншістю в новій державі. Мвамі (король) Мвамбутса IV за підтримкою правлячої партії Союз за національний прогрес (УПРОНА) установив у країні авторитарний режим. З перших років одержання незалежності уряд УПРОНА відмовлялося надавати хуту рівні з ними права. Така політика розпалювала міжетнічні протиріччя в країні[6].

У жовтні 1965 року хуту почали невдалу спробу військового перевороту, що закінчилися арештами і стратами представників цієї етнічної групи. Тоді ж почалися серйозні розбіжності серед керівників тутсі. Через рік після того, як був подавлений заколот хуту, 8 липня 1966 року принц Шарль Ндізіє, за підтримкою армії на чолі з полковником Мішелем Мичомберо, скинув свого батька й вступив на трон під ім'ям Нтаре V. У листопаді в ході чергового військового перевороту він був скинутий полковником Мичомберо, що проголосив Бурунді республікою, а себе першим президентом країни. Однак монархісти-тутсі не залишали спроб повернутися до влади, і в 1972 році вони почали невдалу спробу скинути режим Мичомберо, що закінчилися масовими вбивствами (у ході придушення повстання загинув колишній король Нтаре V)[7].

Надалі країна пережила ще кілька спроб перевороту, у ході яких у країні встановлювалася військова диктатура. В 1987 році до влади прийшов майор П'єр Буйоя, у роки правління якого почалися серйозні етнічні зіткнення між тутсі й хуту. На що 1 червня 1993 року на перших в історії країни демократичних президентських виборах главою держави став представник хуту Ндадайе Мельхіор, що незабаром був скинутий і вбитий військовими тутсі. У країні почалася Громадянська війна в Бурунді. Однак незабаром наступила невелика тиша, і в 1994 році Національні збори обрали нового президента — Нтарьяміра Сіпрієн, загибель якого викликала нову хвилю міжетнічних зіткнень. На тлі цих безладів у липні 1996 року відбувся новий військовий переворот і до влади прийшов тутсі майор Буйоя П'єр. ООН і ОАЄ засудили новий військовий режим і ввели проти Бурунді ряд економічних санкцій[8].

Після декількох років громадянської війни і міжетнічних конфліктів у Бурунді встановився відносний спокій, в основному завдяки міжнародній присутності в країні. Президент Домітьєн Ндаїзейє і лідер етнічного угруповання хуту Агатон Реваса підписали договір про припинення насильства за підсумками переговорів в Танзанії.

Географія[ред.ред. код]

Географічне положення[ред.ред. код]

карта Бурунді
Зображення Бурунді з космічного супутника

Бурунді — держава, що не має виходу до моря. Загальна довжина кордону — 974 км: на заході — з Демократичною Республікою Конго (233 км), на півночі — з Руандою (290 км), на сході й південному-сході — з Танзанією (451 км)[9]. Площа країни становить 27 830 км, з яких 25 650 км доводиться на суходіл[9]. Держава розташована на плато, що спускається на південному заході до озера Танганьїка.

Рельєф[ред.ред. код]

Країна в основному складається із плато, на заході розташований меридіонально спрямований гірський ланцюг, що продовжується в Руанді. Середня висота центрального плато — від 1 525 до 2 000 м. Найвища вершина — гора Хеха, розташована до південного сходу від Бужумбури, досягає 2 760 метрів[10]. На південному сході й півдні країни висоти близько 1370 метрів. Смуга землі уздовж ріки Рузузі до півночі від озера Танганьїка, що є частиною Східно-Африканська рифтова долина — єдина область країни нижче 915 метрів. Біля озера Танганьїка перебуває й нижча відмітка країни — 772 метра[11]. Озеро Танганьїка й прикордонна ріка, що впадає в нього Рузізі розташовані на рівнині з родючими ґрунтами. У центрі країни й на сході розташовані рівнини, оточені горами й болотами.

Геологія й ґрунти[ред.ред. код]

Більша частина Бурунді складена складчастими й незначно трансформованими уламковими породами мезопротерозойського Кібаранського поясу, що починається від Демократичної Республіки Конго до Танзанії і Уганди через Бурунді й Руанду. Кибаранські скелі змішані із гранітними породами й протягом 350 км є вузька зона мафічних і ультрамафиічних інтрузій. У східній частині країни Кибаранський пояс обмежений неопротерозойськими водними опадами Маларагазі з базальною сумішшю, аспідним сланцем, доломітовим вапняком і лавою. На півночі озера Танганьїка країна складена відкладеннями третинного й четвертинного періодів[12]. У країні в основному переважають світлі ґрунти, що формують тонкий шар гумусу над латеритовими (багатими залізом) субґрунтами. Кращі ґрунти утворені аллювієм, але вони обмежені долинами великих рік. Серйозною проблемою є ерозія ґрунту, пов'язана з ухилами поверхні й опадами, а також розвитком сільського господарства[13].

Корисні копалини[ред.ред. код]

У Бурунді є значні родовища польового шпату, каоліну, фосфору, металів платинової групи, кварциту, рідких-земельних металів, ванадію, вапняку. У Мабаї, Канкузо, Тора-Рузібазі, Муїнге є родовища золота. У провінціях Кайанза й Кірундо розробляються родовища кассатериту, колумбутотанталуту й вольфраму. Запаси нікелю, виявлені в 1974 році, оцінені в 370 млн т (3-5% від світових запасів)[14].

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Бурунді в основному тропічний[15][16] зі значними денними амплітудами температур. Температура також помітно варіюється залежно від висоти в різних регіонах країни. Середня температура в центральному плато становить 20 °C, на території навколо озера Танганьїка 23 °C, на територіях найбільш високих гір 16 °C. Середня річна температура в Бужумбурі становить 23 °С[15].

опади нерегулярні, найрясніші на північному-заході країни. На більшій частині Бурунді середня річна кількість опадів становить 1300–1600 мм, на рівнині Рузізі й північно-східній частини країни 750–1000 мм[15]. Виділяють чотири сезони залежно від випадання опадів: довгий сухий сезон (червень — серпень), короткий вологий сезон (вересень — листопад), короткий сухий сезон (грудень — січень) і довгий вологий сезон (лютий — травень).

Водні ресурси[ред.ред. код]

пляж на озері Танганьїка

Основні ріки — Рузізі, Малагарасі й Рувуву, жодна з них не є судноплавною. Вода рік Малагарасі й Рузізі використається для зрошення в східній і західній частинах країни.

Ріки утворять більшу частину границь країни. Так, Каньярі й Кагера відокремлюють Бурунді від Руанди на багатьох ділянках загальної границі, а ріка Малагараси утворить більшу частину південної границі країни[10].

У Бурунді перебуває найвіддаленіше від гирла джерело Нілу. Хоча формально Ніл починається від озера Вікторія, до плину Нілу належить ріка, що впадає в це озеро, Кагера, джерела верхнього припливу якої, ріки Рувїронза, розташовані на горі Кікізі на території Бурунді.

Озеро Танганьїка, розташоване на півдні й сході країни, розділене між Бурунді, Танзанією й Демократичною Республікою Конго. На північному сході країни перебувають озера Кохохо й Ругверо.

Флора й фауна[ред.ред. код]

природа в Кайанзі

Бурунді в основному сільськогосподарська пасовищна країна, у результаті чого має місце вирубка лісів, ерозія ґрунтів і руйнування традиційних середовищ перебування. Лісу через перенаселеність Бурунді вирубані майже на всій території країни, за винятком близько 600 км?. Площа лісів щорічно скорочується на 9% від загального числа. Серед лісів, що залишилися, переважають евкаліпт, акація, інжир і олійна пальма. Більша частина країни покрита саванною рослинністю.

Фауна Бурунді була багатою до розвитку сільського господарства. У цій час у країні зустрічаються слони, гіпопотами, крокодили, дикі кабани, леви, антилопи, шерстокрили[17].

У країні багата орнітофауна. Найпоширеніші вінценосні журавлі, цесарки, куріпки, качки, гусаки, перепілки, бекаси. 451 вид птахів виводять пташенят на території країни. У зв'язку з ростом населення популяції багатьох видів скорочуються або зникають.

В озері Танганьїка водиться велику кількість риби, у тому числі нільський окунь, прісноводні сардини. Більше 130 видів риб, які водяться в Танганьїці, є ендеміками[17].

Охоронювані території[ред.ред. код]

У Бурунді є два національні парки:

  • Національний парк Кібіра (площа 37 870 га) розташований на північному заході країни, прилягає до Лісового національного парку Ньюнгве в Руанді. Офіційно перебуває під захистом з 1933 року, зберігає невеликий регіон гірських тропічних лісів, які займають 96% площі парку. Переважними видами рослин є Symphonia globulifera, Newtonia buchananii, Albizia gummifera і Entandrophragma excelsum. Є також території, зайняті гористими болотами й бамбуком Arundinaria alpine[18].
  • Національний парк Рувубу (площа 43 630 га) розташований на північному сході Бурунді уздовж однойменної ріки. Створений в 1980 році. Долина ріки Рувубу утворює кілька меандрів, оточених болотною рослинністю, лісами й саванами[19].

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

провінції Бурунді

Країна поділена на 17 провінцій[20], що розділені на 117 комун, які у свою чергу діляться на 2 638 «пагорбів».

Населення[ред.ред. код]

Демографічні дані[ред.ред. код]

діти в Бужумбурі

Населення країни становить 8,988,091 (липень 2009)[21][22], з яких 81% — хуту, 15% — тутсі, 1% — лингала. Щільність населення — 323,4 чоловік на км². У містах проживає 10,0% населення країни (2005).

У статевому розрізі спостерігається перевага жінок (51,18%) над чоловіками (48,82%) (2005). 45,1% населення належить до вікової групи до 15 років, 29,0% — від 15 до 29 років, 13,7% — від 30 до 44 років, 8,2% — від 45 до 59 років, 3,2% — від 60 до 74 років, 0,7% — від 75 до 84 років, 0,1% — 85 років і вище (2005). Середня тривалість життя (2005): 47,0 року (чоловіка), 49,8 років (жінки)[22].

Народжуваність — 46 на 1000 жителів (2008), смертність — 16 на 1000 жителів (2008). Природний приріст — 30 на 1000 жителів (2008)[22]. Дитяча смертність — 60,77 на 1000 немовлят (2008)[9]. Економічно активне населення (2003): 3 464 000 чоловік (49,2%)[22].

Рівень міграції становить мінус 12,9 чоловік на 1000 жителів (або 80 000 що вибули) (2000)[23].

Релігія[ред.ред. код]

церква у Гітеге

Уряд Жан Батіста Багаза (1976 ? 1987) оголосило католицьку церкву як спрямовану за хуту й обмежила літургії, заборонила релігійні збори без дозволу, націоналізувало католицькі школи, заборонило католицький молодіжний рух і закрило католицькі радіо й газету. В 1986 році оголошені поза законом Свідки Єгови і Адвентисти Сьомого Дня. У вересні 1987 року новий президент Бурунді П'єр Буйоя припинив всі переслідування католицької церкви. У цей час більша частина релігійних свят, оголошених офіційними, в основному, католицькі. У 2002 році Свідки Єгови й Адвентисти Сьомого Дня були знову визнані легальними місіонерськими групами, була конституційно закріплена воля віросповідання, главам більшості релігійних громад був наданий дипломатичний статус[24].

Християнство сповідує 67% населення (2004), з них 62% — католики, 5% — протестанти. 10% населення сповідує іслам, 23% — традиційні вірування[22].

Традиційні вірування засновані на вірі в долю в особі Імани, що є джерелом всього життя й добра. Традиційна релігія є формою анімізму, вважається, що фізичні об'єкти мають своїх духів. Існує особлива повага до мертвих предків. У хуту їхні духи приходять зі злими намірами, у вірі тутсі — вплив предків більше м'який. Худоба також має духовну силу[25].

Мови[ред.ред. код]

Офіційними мовами в країні є Рунді і Французька мова. В Бужумбурі також як мова торгівлі розповсюджена суахілі, нею розмовляють близько 6 400 чоловік[26]. Цікаво, що мовою рунді розмовляють і хуту, і тутсі[27].

Політична система[ред.ред. код]

Конституція[ред.ред. код]

Перша конституція Бурунді була прийнята в 1981 році. Відповідно до неї главою держави й уряду був президент, що обирається на п'ятирічний строк на прямих загальних виборах. У конституції втримувалося положення, відповідно до якої кандидатом на пост президента міг бути тільки лідер єдиної законної партії країни — Союзу за національний прогрес (УПРОНА), де переважну роль займали тутсі[28][29].Із прийняттям в 1992 році нової конституції в країні дозволили багатопартійність, а президент став обиратися загальним голосуванням. У цей час у країні діє конституція, прийнята на референдумі в лютому 2005 року.

Виконавча влада[ред.ред. код]

президент Бурунді П'єр Нкурунзіза

Виконавча влада зосереджена в руках Президента, що за конституцією є главою держави й уряду[30]. Обирається прямим голосуванням строком на 5 років не більше двох строків. Він також є головнокомандувачем армії, гарантом національної єдності. Діючий глава держави П'єр Нкурунзіза був обраний на цей пост голосуванням парламенту відповідно до перехідної конституції, прийнятої в лютому 2005 року[31].

Президентові у виконанні повноважень асистують два віце-президенти, один із яких координує політичну й адміністративну, а другий — економічну й соціальну сфери. Обоє віце-президента призначаються главою держави після наради з Національною Асамблеєю. У формуванні Ради міністрів відіграє роль етнічний склад, що визначається квотами для хуту (60%) і тутсі (40%)[32].

Законодавча влада[ред.ред. код]

Законодавча влада представлена двопалатним парламентом, що складається з Національної Асамблеї (фр. L'Assemblee Nationale) і Сенату[33]. Національна Асамблея складається мінімум з 100 членів, що обирають строком на 5 років. При її формуванні враховується етнічний (60% хуту й 40% тутсі) і статевий (30% жінки) принципи. Національна незалежна виборча комісія призначає також додаткових членів для подання інтересів етнічних меншостей[9].

Сенат складається з 49 членів, 34 з яких обираються непрямим голосуванням на строк 5 років, що залишилися місця розподіляються між етнічними меншостями й колишніми главами держави[34].

Законодавчі функції парламенту обмежені конституцією. Президент після наради з конституційним судом може прийняти указ, що має силу вище закону[31].

Судова влада[ред.ред. код]

На найнижчому рівні дрібні суперечки зважуються на основі звичаєвого права «судами пагорбів» (кір. intahe yo ku mugina), які складаються зі старійшин (кір. abashingantahe) і інших членів, що обирають,[35]. На рівні комун діють магістратські суди за місцем проживання (фр. Tribunal de Residence ), а на рівні провінцій — суди високої інстанції (фр. Tribunaux de Grande Instance), рішення яких можуть бути оскаржені в трьох апеляційних судах, розташованих у Бужумбурі, Нгозі й Гітеге.

Судом вищої інстанції по цивільних і кримінальних справах є Верховний суд (фр. La Cour supreme ). У країні також діє Конституційний суд (фр. La Cour Constitutionnelle ), що розглядає справи, пов'язані із тлумаченням конституції, а також порушеннями прав людини[36].

Політичні партії[ред.ред. код]

До незалежності було зареєстровано більше 23 політичних партій, з яких лише 2 значно впливали на життя країни — Національна партія прогресу і єдності (УПРОНА), заснована принцом Луїсом Рвагасоре, і Народна партія (НП), партія хуту. Однак УПРОНА, що контролювала 58 з 64 місць у Національній Асамблеї, була піддана внутрішнім конфліктам, що базувалися в основному на національному ґрунті. Тому НП злилася в парламенті із крилом хуту партії УПРОНА, утворивши так називану групу Монровія, а крило тутсі утворила групу Касабланка[37].

В 1966 році президент Мікомберо заборонив всі партії крім УПРОНА. 1 листопада 1979 році після зсуву Мікомберо в результаті перевороту було оголошено про розпуск УПРОНА, однак уже в 1979 році партія знову брала участь у державному керуванні, а по Конституції 1981 року була єдиною легальною політичною організацією країни.

Президентські й парламентські вибори 1993 року призвели до поразки партії УПРОНА, коли 72% голосів завоювала партія президента Ндадайє Демократичний фронт Бурунді (ФРОДЕБУ). В 1990-х роках виникли нові партії такі, як Бурундійський африканський альянс порятунку (АБАСА), Об'єднання за демократію й економічний і соціальний розвиток (РАДДЕС), Народна партія згоди. Також функціонували невеликі повстанські організації з політичним впливом, наприклад, Палипехуту — Сили національного звільнення й Національна рада захисту демократії — Сили захисту демократії[37].

У цей час найбільш значимими партіями є ФРОДЕБУ, Національна рада захисту демократії — Фронт захисту демократії, УПРОНА[9].

Збройні сили[ред.ред. код]

Витрати на збройні сили становлять 5,9% від ВВП країни (2006)[9]. Загальна кількість збройних сил (березень 2006 ріка) — 50 500 чоловік, з яких 89,1% — армія, 10,9% — жандармерія[22].

Зовнішня політика[ред.ред. код]

18 вересня 1962 року Бурунді було прийнято в ООН[38], є членом економічної комісії для Африки і практично всіх нерегіональних спеціалізованих агентств. Також є членом африканського банку розвитку, Африканського союзу, Групи-77 і інших міжнародних організацій.

Економіка[ред.ред. код]

базар у Бужумбурі

Переваги: невеликі запаси золота й вольфраму. Значні запаси нікелю й нафти в озері Танганьїка.

Слабкі сторони: тверді регіональні санкції після путчу 1996 р. Перевага сільського господарства, висока народжуваність, військові руйнування. Відсутність перспектив політичної стабільності.

Бурунді — одна з найбідніших країн у світі, де понад половину населення живе нижче межі бідності. Близько 50% території використається під ріллю, 36% — під пасовища, іншу площу займають переважно ліси й орні землі. У сільському господарстві зайнято більше 90% усього працездатного населення країни. З усіх вирощуваних культур більша частина залишається на внутрішньому ринку Бурунді. 54% експорту займає кава. Експортуються також чай, бавовна та шкіри. В озері Танганьїка ведеться промисел риби[39].

Промисловість розвинена слабко. Харчові й текстильні підприємства, а також по виробництву будівельних матеріалів і пальмової олії в основному належать європейцям[39]. Такі ресурси як олов'яна руда, бастнезит, вольфрам, колумбітотанталіт, золото і торф добувають у невеликій кількості[29]. У невеликому об'ємі відбувається видобуток покладів нікелю і урану; наявні запаси платини дотепер не експлуатуються[40]. Серйозний збиток економіці нанесли постійні міжплемінні конфлікти й погроза громадянської війни. Країна залежить від міжнародної економічної допомоги й тому має значну зовнішню заборгованість[40].

Сільське господарство[ред.ред. код]

збір врожаю в Кайанзі

Сільське господарство забезпечує 33,5% від ВВП країни (2005)[22]. У цій галузі задіяно понад 90% населення країни[22]. Загальна площа орних земель становить 1 100 000 га (43% загальної площі), з яких 74 000 га є зрошуваними[41].

Кава і чай є основними експортними продуктами: у 2001 році експорт кави склав 54% від загального експорту[41], у 2006 році — 67,7%[22]. Уряд країни регулює цінову й торговельну політику щодо кави, всі контракти на експорт кави мають обов'язково затверджуватися. З метою диверсифікації експорту державна підтримка надається також і виробництву бавовни.

Основні продукти внутрішнього споживання: маніок, квасоля, банани, солодка картопля, зернові культури й сорго. На плантаціях, розташованих уздовж берега озера Танганьїка, одержують пальмову олію. У гористих районах вирощують тютюн і пшеницю.

поголів'я кіз у Бурунді становить 750 000

Обсяги виробництва продуктів землеробства в 2005 року склали: банани 1 600 000 т, солодка картопля 835 000 т, маніок 710 000 т, квасоля 220 218 т, кукурудза 123 000 т, сорго 67 947 т, рис 67 947 т, таро 62 000 т, горох 33 500 т, кава 7 800 т, чай 7 500 т, бавовна 4 654 т[22].

Традиційно соціальний стан у Бурунді залежало від кількості худоби. У зв'язку із цим і поганими санітарними умовами в країні нагромадилася велика кількість худоби з низькими показниками продуктивності. Приміром, кожна корова приносить у середньому тільки 350 кг молока в рік (17% від середнього світового рівня)[42].

Поголів'я кіз становить 750 000, великої рогатої худоби — 396 000, овець — 243 000 (2005)[22], свиней — 61 000, курей — 4 млн (1999)[42]. Виробництво молока оцінюється в 23 000 т. (1999). У середньому споживання м'яса становить усього 48 калорій на добу на людину (10% від середнього світового)[42].

Промисловість[ред.ред. код]

Промисловість країни тривалий час перебувала в занепаді під впливом громадянської війни. Підприємства почали відновлюватися в 1998 році, коли були підвищені обсяги виробництва цукру, молока, фарб, мила, пляшок, фармацевтики й текстилю, були реконструйовані ряд провідних фабрик країни, а також були відновлені проекти по видобутку нікелю і золота.

Більшість промислових підприємств розташовані в Бужумбурі й включають виробництва по переробці бавовни, кави, рослинного масла й деревини, а також невеликі виробництва напоїв, мила, взуття, інсектицидів, будівельних матеріалів, меблів та ін[43].

У країні добувається колумбіто-танталітова руда, нікель, золото, каолін, олово і вольфрам для експорту й вапняк, торф, гравій — для внутрішніх потреб[14].

Транспорт і комунікації[ред.ред. код]

аеропорт у Бужумбурі

Країна не має виходу до моря, а також залізниць. Загальна довжина автомобільних доріг становить 12 322 км (2004), з них лише 7% заасфальтовано. Кількість легкових автомобілів — 19 800, вантажівок і автобусів — 14 400[22].

Повітряний транспорт представлений компанією «Air Burundi», що здійснює перельоти усередині країни, а також в Руанду, Танзанію і Демократичну Республіку Конго. Міжнародні авіаперельоти здійснюють також компанії «Air Zaire», «Sabena» і інші[44]. Аеропорт у Бужумбурі — міжнародний, у рік (2005) приймає 73 072 пасажирів, відправляє 63 908 пасажирів, відвантажений вантаж — 3 093 т, завантажений — 188 т[22]. Є також 7 дрібніших аеропортів і один аеродром для посадки вертольотів[9].

На 1000 жителів країни доводиться 20 стільникових і 4,1 стаціонарних телефонів (2005), 4,8 персональних комп'ютерів (2004), 7,7 користувачів мережі Інтернет (2006)[22].

Енергетика[ред.ред. код]

У 2005 році у Бурунді було зроблено 137 млн КВт•год електроенергії, споживання ж становило 161,4 млн КВт•год[9]. Усі нафтопродукти країна імпортує з Кенії і Танзанії. Більшу частину (94%) споживання електроенергії складають деревина та торф[45].

Валюта[ред.ред. код]

Національною валютою є бурундійський франк (BIF), що був уведений в обіг 19 травня 1964 року[46], коли банкноти Банку Емісії Руанди й Бурунді номіналами 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 франків були передруковані Банком Королівства Бурунді для обігу в країні.

В 1966 році банкноти номіналом від 20 франків і вище були передруковані Банком Республіки Бурунді з метою замінити на них слово «Королівство» на «Республіку». В 1968 році банкноти номіналом 10 франків були замінені монетами. У 2001 році була уведена банкнота 2000 франків, в 2004 році — 10 000 франків.

Зовнішньоекономічні зв'язки[ред.ред. код]

Імпорт (2006): 429,6 млн доларів США[47] (машинне устаткування — 21,3%, транспортне устаткування — 15,7%, мінеральне паливо — 13,4%, металоконструкції — 7,2%, фармацевтика — 6,6%). Основні імпортери: Саудівська Аравія (12,6%), Бельгія і Люксембург (11,7%), Кенія (8,2%), Японія (7,8%), Росія (4,7%), Великобританія (4,6%)[22].

Експорт (2006): 58,6 млн доларів США[47] (кава — 67,7%, чай — 17,0%, шкіра й шкіри — 2,6%). Основні напрямки експорту: Швейцарія (34,4%), Великобританія (12,3%), Пакистан (7,8%), Руанда (5,1%), інші країни ЄС (24,6%)[22].

Культура[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Через низький рівень грамотності і бідності населення література у країні практично відсутня. Однак у країні розвинена усна народна творчість, у тому числі легенди, байки, вірші, приказки, загадки й пісні. Деякі залучили до себе увагу й були перекладені французькою мовою. Існує ряд епічних поем про тварин. Розповіді й історії служать способом передачі новини. У Бурунді найбільше цінується мова, а не достовірність переданих фактів[25][48].

Музеї й бібліотеки[ред.ред. код]

Зберігся один із численних «палаців» правителів країни — мвамі. У Гітеге перебуває Національний музей (заснований в 1955 році), у якому зберігаються експонати народного мистецтва, історичні документи й предмети, при ньому також функціонує бібліотека. У Східній Африці місто відоме гончарними виробами[49]. Musee Vivant, заснований в 1957 році у Бужумбурі містить експонати, що висвітлюють всі аспекти життя країни.

У Бурунді налічується 60 бібліотек, найбільші з яких розташовані в столиці і її околицях: Публічна бібліотека (27 000 томів), бібліотека Університету Бурунді (192 000), бібліотека Французького культурного центра (33 000 томів)[50].

Музика й танці[ред.ред. код]

Файл:Burundi Drummers.jpg
барабанщики в Гітеге

Музика Бурунді й Руанди дуже схожі, оскільки обидві країни населяють хуту й тутсі. На сімейних зборах співаються пісні імвійно (кір. imvyino) з короткими приспівами й більшим барабанним боєм. Окремі співаки або невеликі групи виконують пісні індірімбо (кір. indirimbo). Чоловіки виконують ритмічні пісні з елементами квішонгора (кір. kwishongora), а жінки — сентиментальні біліто (кір. bilito). Також типовою бурундійською музикою є «спів пошепки»[25].

Основними музичними інструментами є інанга (кір. inanga), ідоно (кір. idono), ікіхусехама (кір. ikihusehama), ікембе (кір. ikimbe) і інших. У житті, барабани відіграють роль не тільки музичних інструментів, але і символів влади й статусу.

Найвідомішим барабанним ансамблем країни є «The Royal Drummers of Burundi», що складається з 20 чоловік, які одержують навички гри на барабанах з покоління в покоління[51]. Починаючи з 1960-х років ансамбль почав виїжджати з концертами в інші країни світу, були випущені альбоми «Batimbo (Musiques Et Chants)» (1991), «Live at Real World» (1993) і «The Master Drummers of Burundi» (1994)[52].

Барабанне виконання часто супроводжується танцями. Одним з відомих бурундійських танців є будемера (кір. Budemera). Танцюристи виконують будемеру в колі, у вождя в руці є коров'ячий хвіст. Співаки під час танцю прославляють весілля, людські відносини, красу жінок і т. д.[53]

Свята[ред.ред. код]

дата назва[54]
1 січня Новий рік
5 лютого день єдності
1 травня день праці
перехідний[55] Вознесіння Ісуса Христа
1 липня день незалежності
15 серпня Успіння Святої Марії
13 жовтня день Рвагасоре
21 жовтня день Ндадайє
1 листопада День всіх святих
28 листопада день Республіки
25 грудня Різдво

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

університет Бурунді

Освіта є обов'язковим для дітей з 7 до 13 років. Початкова освіта триває 6 років і ведеться на рунді й французькій мові. Навчання в середніх школах триває 7 років, у середньо-професійних навчальних закладах — 5 років. Єдиним вищим навчальним закладам є Університет Бурунді, заснований в 1960 році[56].

Гострою проблемою в сфері освіти є недостача підготовлених викладацького й персоналу, що адмініструє. Іншою проблемою залишається дискримінація по етнічній ознаці, що виражається в перевазі представників тутсі в середніх навчальних закладах і в університеті[57].

Грамотність населення (від 15 років і вище) в 2003 році склала 51,6% (чоловіки — 58,5%, жінки — 45,2%[22].

Освітні заклади Бурунді (20032004)[22]
Навчальні заклади Кількість навчальних закладів Кількість викладачів Кількість учнів Кількість учнів на одного викладача
початкові школи (7-13 років) 1 5121 18 889 968 488 51,2
середні школи (14-20 років) 40051 8 047 140 735 17,5
вища освіта 1 669 15 706 23,5

1 дані на 1998 рік

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

лікарня в Руїгі

У країні спостерігається значна нестача кваліфікованого медичного персоналу й медикаментів, через що відбуваються регулярні спалахи менінгіту й холери з великим числом смертельних випадків. Доступ до медичного обслуговування ускладнений неплатоспроможністю населення[58].

У країні 1 лікар припадає на 37 581 жителів (усього 200 лікарів), 1 лікарняне ліжко — 1657 жителів (усього 3380 ліжок) (2004)[22]. На кінець 2001 року число людей, що живуть із ВІЛ, оцінювалося в 390 тис. чоловік (у тому числі 8,3% від дорослого населення)[59]. Тенденція до зниження епідемії ВІЛ у Бурунді, що спостерігалися з кінця 1990-х років, досягла оцінки 3,3% від дорослого населення, що живуть із ВІЛ, до 2005 році[22], після чого почало знову рости.

ЗМІ[ред.ред. код]

Попри те, що в країні офіційно немає ніяких обмежень волі слова, уряд контролює єдину щоденну газету Le Renouveau du Burundi, дві головні радіостанції й телебачення.

Періодичні видання: Le Renouveau du Burundi (Відновлення Бурунді), Ubumwe (Єдність) — урядові газети, Ndongozi (Лідер) — заснована католицькою церквою, Arc-en-ciel (Веселка) — приватна щотижнева газета французькою мовою[60].

Єдиний телевізійний канал La Radiodiffusion et Television Nationale de Burundi (RTNB) контролюється урядом, веде трансляцію на рунди, суахілі, французькій і англійській мовах[60]. Був заснований в 1984 році і транслює передачі в кольоровому зображенні з 1985 року[61]. Кількість телевізорів на 1000 жителів — 37 (2004)[22].

Радіо є основним джерелом інформації для жителів країни. У Бурунді діють: Radio Burundi (RTNB) — контролюється урядом, веде трансляцію на рунди, суахілі, французькій і англійській мовах, Bonesha FM — фінансується міжнародними організаціями, Radio Publique Africaine — частка, фінансується з ООН і інших закордонних джерел, Radio CCIB+ — фінансується Торговельною палатою Бурунді, Radio Culture — частково фінансується міністерством охорони здоров'я, Radio Isanganiro — частка[60].

Агентства новин: Agence Burundaise de Presse (ABP) — контролюється урядом, Azania, Net Press — частки[60].

У 2006 році у країні було зафіксовано 60 000 користувачів мережі Інтернет[9].

Спорт[ред.ред. код]

Бурунді бере участь у літніх олімпійських іграх з 1996 року, посилаючи на них спортсменів-легкоатлетів і плавців. Єдину медаль у скарбничку Бурунді здобув Венусте Нійонгабо, що зайняв перше місце в бігу на 5000 м в Атланті в 1996 році.

Футбольна Асоціація Бурунді (фр. Federation de Football du Burundi) була організована в 1948 року, є членом ФІФА з 1972 році[62]. Молодіжна збірна з футболу кваліфікувалася на Чемпіонат Світу ФІФА для гравців до 20 років в Катарі в 1995 році, де вибула після стадії групового турніру.

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Незважаючи на бідність, у Бурунді є багато об'єктів, що відвідуються туристами. Це столиця Бужумбура з будинком парламенту й колишньою колоніальною адміністрацією, місто Гітега з королівським палацом. Серед природних туристичних об'єктів найпопулярнішими є водоспади Кагери, гарячі джерела Кібабі, національні парки Рузізі й Рувубу, природні резервати Макамба й Бурури, озеро Танганьїка[63].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. 3rd general census (2008). Presidence.bi (2010-04-14). Retrieved on 2012-11-24.
  2. БСЭ. «Бурунди» (російською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  3. Nationsencyclopedia.com. «Burundi History» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  4. Historyworld.net. «Ruanda-Urundi: AD 1887-1914» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  5. Iss.co.za. «Burundi - History and Politics» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  6. Geo-world.ru. «Новітня історія Бурунді» (російською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  7. Uadream.com. «Історія Бурунді» (російською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  8. Worldstory.ru. «Новітня історія Бурунді» (російською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  9. а б в г д е ж и к CIA. «Burundi on CIA Factbook» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  10. а б Nationsencyclopedia.com. «Topography of Burundi» (англійською). Процитовано 29 червня 2008. 
  11. Countriesquest.com. «Burundian land and resources» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  12. Uoguelph.ca. «Geology of Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  13. Britannica. «Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  14. а б Nationsencyclopedia.com. «Mining of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  15. а б в Nationsencyclopedia.com. «Climate of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  16. Britannica. «Climate of Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  17. а б Nationsencyclopedia.com. «Flora and Fauna of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  18. Nationsencyclopedia.com. «Kibira National Park» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  19. BirdLife IBA Factsheet. «Ruvubu National Park» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  20. Statoids. «Burundi Provinces» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  21. CIA — The World Factbook — Burundi
  22. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Britannica. «World Data. Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  23. Nationsencyclopedia.com. «Migration in Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  24. Nationsencyclopedia.com. «Religions in Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  25. а б в Everyculture.com. «Culture of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  26. Ethnologue.com. «Languages of Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  27. Britannica. «Languages of Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  28. Geogid.ru. «Країни миру - Бурунді» (російською). Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2008-07-06. 
  29. а б Кругосвіт. «Бурунді» (російською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  30. Конституція Бурунді, ст.ст. 95, 109
  31. а б Syldie Bizimana. «The Burundi Legal System and Research» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  32. Конституція Бурунді, ст. 129
  33. Конституція Бурунді, ст. 147
  34. Senate of Burundi. «The Senate composition» (англійською). Архів оригіналу за 2007-06-25. Процитовано 2008-07-06. 
  35. The Law No1/ 016 of 20th April 2005 on the Organisation of Municipal Administration
  36. Конституція Бурунді, ст. 228
  37. а б Nationsencyclopedia.com. «Political Parties of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  38. Офіційний сайт ООН. «Список держав-членів ООН» (російською). Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2008-07-06. 
  39. а б Країни миру. Сучасний довідник. — М.: ТОВ "ТД «Видавництво Мир книги», 2005. — 416 с.
  40. а б Infoplease.com. «History, Geography, Government, and Culture of Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  41. а б Nationsencyclopedia.com. «Agriculture of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  42. а б в Nationsencyclopedia.com. «Animal Husbandry of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  43. Nationsencyclopedia.com. «Industry of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  44. Nationsencyclopedia.com. «Transport in Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  45. Nationsencyclopedia.com. «Energy and Power in Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  46. Global Financial Data. «The Global History of Currencies (GHOC). Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  47. а б Засновано на даних по експорті й імпорту з енциклопедії Британніка та офіційному курсу бурундійського франка на 2006 рік
  48. Travel Document Systems. «Burundi Culture» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  49. Бібліотека енциклопедій для юнацтва. Африка/Сост. В. Б. Новачків. — М.: Видавничий будинок «Сучасна педагогіка», 2001. — 148с.
  50. Nationsencyclopedia.com. «Libraries and Museums of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  51. Wisegeek.com. «The Royal Drummers of Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  52. Maps Of World. «The Royal Drummers of Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  53. Voyage.e-monsite.com. «Les Danses» (французькою). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  54. Worldtravelguide.net. «Burundi Travel Guide - Public Holidays» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-28. 
  55. 40-й день по Великодню (2009 р. — 21 травня)
  56. Nationsencyclopedia.com. «Education of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  57. Britannica. «Education of Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  58. WHO. «Burundi Profile. May 2007» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  59. Nationsencyclopedia.com. «Health in Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  60. а б в г BBC. «Country Profile of Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  61. Nationsencyclopedia.org. «Media of Burundi» (англійською). Процитовано 6 липня 2008. 
  62. FIFA. «Burundi» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 
  63. Maps Of World. «Burundi Tourist Attractions» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-07-06. 

Посилання[ред.ред. код]