Бурунді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Бурунді
Repyblika y'u Burundi
République du Burundi
Прапор Бурунді Герб Бурунді
Прапор Герб
Девіз: "Ubumwe, Ibikorwa, Iterambere"(Kirundi)
"Unité, Travail, Progrès"(French)
"Unity, Work, Progress" 1
Гімн: Burundi bwacu
Розташування Бурунді
Столиця
(та найбільше місто)		 Бужумбура
000-3.5 000000303°30′ пд. ш. 30°00′ сх. д. / 3.5° пд. ш. 30° сх. д. (G)
Офіційні мови Кірунді, Французька
Державний устрій Республіка
 - Президент П’єр Нкурунзіза
Незалежність від Бельгії 
 - Дата 1 липня 1962 
Площа
 - Загалом 27 830 км² (246)
 - Води (%) 7.8%
Населення
 - оцінка 2005 р. 7,548,000 (94th)
 - перепис 1978 р. 3,589,434
 - Густота 206,1/км² (43)
ВВП (ПКС) 2003 р., оцінка
 - Повний $4.517 млрд2 (142)
 - На душу населення $739 (163)
ВВП (номінальний) 2005 р., оцінка
 - Повний $799 млн (162)
 - На душу населення 107 (182)
ІРЛП  (2004) ▲ 0.384 (низька) (169)
Валюта Бурундійський франк (FBu) (BIF)
Часовий пояс CAT (UTC+2)
 - Літній час не спостерігається (UTC+2)
Домен інтернету .bi
Телефонний код +257

Республіка Бурунді, держава на сході Центральної Африки, що межує на півночі з Руандою, на заході з Демократичною Республікою Конго, на південному-сході і сході з Танзанією, на півдні границя проходить по озеру Танганьїка; територія 27834 кв. км; столиця Бужумбура.

Зміст

[ред.] Історія

[ред.] Древній період

Древня й середньовічна історія Бурунді вивчена погано. Першими жителями, які населяли даний регіон, були пігмеї Тва, яких витиснули приблизно в 1000 році н.е. хлібороби хуту. В XV-XVI століттях сюди прийшли кочівники-скотарі тутсі.

В XVII столітті на території сучасного Бурунді зародилося незалежне феодальне королівство Бурунді. Перший відомий мвамі (король) Нтаре I об'єднав існуючі на цій території розрізнені держави й створив єдине королівство. У роки правління Нтаре II відбувається розквіт королівства. У ході численних воєн із сусідами Нтаре II розширив територію свого королівства майже до сучасних границь. З кінця XIX століття до початку XX століття в державі відбуваються міжусобні війни[1].

[ред.] Колоніальний період

Першим європейцем, що відвідав територію сучасного Бурунді, став Джон Ханніг Спік, що подорожував з Річардом Бертоном у районі озера Танганьїка в 1858 році. Вони обігнули північний край озера в пошуках джерела Нілу. В 1871 році Генрі Мортон Стенлі і Давид Лівінгстон дібралися до Бужумбурі й досліджували район Рузізі. Після Берлінської конференції 1884-1885 років німецька зона впливу в Східній Африці була розширена до території сучасних Руанди й Бурунді. В 1894 році німецький граф фон Гетзен виявив озеро Ківу. Через чотири роки територію сучасного Бурунді відвідали перші місіонери[2].

В 1890-х роках Бурунді стає німецькою колонією, а після Першої світової війни перейшла до Бельгії. Даний регіон розглядався колонізаторами як єдина держава Руанда-Урунді. З 1925 року Руанда-Урунді стала частиною Бельгійського Конго, але якщо Конго управлялося винятково Брюсселем, то в Руанді-Урунді влада залишалася за аристократією тутсі[3]. Протягом 1950-х років бельгійський уряд, незважаючи на міжнародний тиск відмовлялося надавати незалежність своїм колоніям. Однак обстановка в колоніях стала виходити з-під контролю й в 1959 році почалася підготовка до надання незалежності Конго й Руанда-Урунді. В 1961 році на виборах, що відбулися в Бурунді, всупереч бажанню колоніальної адміністрації, перемогла партія УПРОНА, що набрала 80 % голосів і одержала 58 з 64 місць у законодавчому органі. Принц Рвагосоре був призначений прем'єр-міністром, але 13 жовтня він був убитий агентами з опозиційної Демократичної партії Кретьєн. Його смерть зруйнувала згуртованість хуту й тутсі, заради якої він боровся довгі роки[4].

[ред.] Сучасна історія

1 липня 1962 року була проголошена незалежність Королівства Бурунді. З моменту одержання незалежності влада в країні виявилася в руках тутсі, які були етнічною меншістю в новій державі. Мвамі (король) Мвамбутса IV за підтримкою правлячої партії Союз за національний прогрес (УПРОНА) установив у країні авторитарний режим. З перших років одержання незалежності уряд УПРОНА відмовлялося надавати хуту рівні з ними права. Така політика розпалювала міжетнічні протиріччя в країні[5].

У жовтні 1965 року хуту почали невдалу спробу військового перевороту, що закінчилися арештами і стратами представників цієї етнічної групи. Тоді ж почалися серйозні розбіжності серед керівників тутсі. Через рік після того, як був подавлений заколот хуту, 8 липня 1966 року принц Шарль Ндізіє, за підтримкою армії на чолі з полковником Мішелем Мичомберо, скинув свого батька й вступив на трон під ім'ям Нтаре V. У листопаді в ході чергового військового перевороту він був скинутий полковником Мичомберо, що проголосив Бурунді республікою, а себе першим президентом країни. Однак монархісти-тутсі не залишали спроб повернутися до влади, і в 1972 році вони почали невдалу спробу скинути режим Мичомберо, що закінчилися масовими вбивствами (у ході придушення повстання загинув колишній король Нтаре V)[6].

Надалі країна пережила ще кілька спроб перевороту, у ході яких у країні встановлювалася військова диктатура. В 1987 році до влади прийшов майор П`єр Буйоя, у роки правління якого почалися серйозні етнічні зіткнення між тутсі й хуту. На що 1 червня 1993 року на перших в історії країни демократичних президентських виборах главою держави став представник хуту Ндадайе Мельхіор, що незабаром був скинутий і вбитий військовими тутсі. У країні почалася Громадянська війна в Бурунді. Однак незабаром наступила невелика тиша, і в 1994 році Національні збори обрали нового президента - Нтарьяміра Сіпрієн, загибель якого викликала нову хвилю міжетнічних зіткнень. На тлі цих безладів у липні 1996 року відбувся новий військовий переворот і до влади прийшов тутсі майор Буйоя П`єр. ООН і ОАЄ засудили новий військовий режим і ввели проти Бурунді ряд економічних санкцій[7].

Після декількох років громадянської війни і міжетнічних конфліктів у Бурунді встановився відносний спокій, в основному завдяки міжнародній присутності в країні. Президент Домітьєн Ндаїзейє і лідер етнічного угруповання хуту Агатон Реваса підписали договір про припинення насильства за підсумками переговорів в Танзанії.

[ред.] Географія

[ред.] Географічне положення

карта Бурунді
Зображення Бурунді з космічного супутника

Бурунді - держава, що не має виходу до моря. Загальна довжина кордону - 974 км: на заході - з Демократичною Республікою Конго (233 км), на півночі - з Руандою (290 км), на сході й південному-сході - з Танзанією (451 км)[8]. Площа країни становить 27 830 км, з яких 25 650 км доводиться на суходіл[8]. Держава розташована на плато, що спускається на південно-заході до озера Танганьїка.

[ред.] Рельєф

Країна в основному складається із плато, на заході розташований меридіонально спрямований гірський ланцюг, що продовжується в Руанді. Середня висота центрального плато - від 1 525 до 2 000 м. Найвища вершина - гора Хеха, розташована до південно-сходу від Бужумбури, досягає 2 760 метрів[9]. На південно-сході й півдні країни висоти близько 1370 метрів. Смуга землі уздовж ріки Рузузі до півночі від озера Танганьїка, що є частиною Східно-Африканська рифтова долина - єдина область країни нижче 915 метрів. Біля озера Танганьїка перебуває й нижча відмітка країни - 772 метра[10]. Озеро Танганьїка й прикордонна ріка, що впадає в нього Рузізі розташовані на рівнині з родючими ґрунтами. У центрі країни й на сході розташовані рівнини, оточені горами й болотами.

[ред.] Геологія й ґрунти

Більша частина Бурунді складена складчастими й незначно трансформованими уламковими породами мезопротерозойського Кібаранського поясу, що починається від Демократичної Республіки Конго до Танзанії і Уганди через Бурунді й Руанду. Кибаранські скелі змішані із гранітними породами й протягом 350 км є вузька зона мафічних і ультрамафиічних інтрузій. У східній частині країни Кибаранський пояс обмежений неопротерозойськими водними опадами Маларагазі з базальною сумішшю, аспідним сланцем, доломітовим вапняком і лавою. На півночі озера Танганьїка країна складена відкладеннями третинного й четвертинного періодів[11]. У країні в основному переважають світлі ґрунти, що формують тонкий шар гумусу над латеритовими (богатими залізом) субгрунтами. Кращі ґрунти утворені аллювієм, але вони обмежені долинами великих рік. Серйозною проблемою є ерозія ґрунту, пов'язана з ухилами поверхні й опадами, а також розвитком сільського господарства[12].

[ред.] Корисні копалини

У Бурунді є значні родовища польового шпату, каоліну, фосфору, металів платинової групи, кварциту, рідких-земельних металів, ванадію, вапняку. У Мабаї, Канкузо, Тора-Рузібазі, Муїнге є родовища золота. У провінціях Кайанза й Кірундо розробляються родовища кассатериту, колумбутотанталуту й вольфраму. Запаси нікелю, виявлені в 1974 році, оцінені в 370 млн т (3-5 % від світових запасів)[13].

[ред.] Клімат

Клімат Бурунді в основному тропічний[14][15] зі значними денними амплітудами температур. Температура також помітно варіюється залежно від висоти в різних регіонах країни. Середня температура в центральному плато становить 20 °C, на території навколо озера Танганьїка 23 °C, на територіях найбільш високих гір 16 °C. Середня річна температура в Бужумбурі становить 23 °С[14].

опади нерегулярні, найбільш рясні на північному-заході країни. На більшій частині Бурунді середня річна кількість опадів становить 1300-1600 мм, на рівнині Рузізі й північно-східній частини країни 750-1000 мм[14]. Виділяють чотири сезони залежно від випадання опадів: довгий сухий сезон (червень - серпень), короткий вологий сезон (вересень - листопад), короткий сухий сезон (грудень - січень) і довгий вологий сезон (лютий - травень).

[ред.] Водні ресурси

пляж на озері Танганьїка

Основні ріки - Рузізі, Малагарасі й Рувуву, жодна з них не є судноплавною. Вода рік Малагарасі й Рузізі використається для зрошення в східній і західній частинах країни.

Ріки утворять більшу частину границь країни. Так, Каньярі й Кагера відокремлюють Бурунді від Руанди на багатьох ділянках загальної границі, а ріка Малагараси утворить більшу частину південної границі країни[9].

У Бурунді перебуває найбільш віддалений від гирла джерело Нілу. Хоча формально Ніл починається від озера Вікторія, до плину Нілу ставиться ріка, що впадає в це озеро, Кагера, джерела верхнього припливу якої, ріки Рувїронза, перебувають на горі Кікізі на території Бурунді.

Озеро Танганьїка, розташоване на півдні й сході країни, розділене між Бурунді, Танзанією й Демократичною Республікою Конго. На північному сході країни перебувають озера Кохохо й Ругверо.

[ред.] Флора й фауна

природа в Кайанзі

Бурунді в основному сільськогосподарська пасовищна країна, у результаті чого має місце вирубка лісів, ерозія ґрунтів і руйнування традиційних середовищ перебування. Лісу через перенаселеність Бурунді вирубані майже на всій території країни, за винятком близько 600 км?. Площа лісів щорічно скорочується на 9 % від загального числа. Серед лісів, що залишилися, переважають евкаліпт, акація, інжир і олійна пальма. Більша частина країни покрита саванною рослинністю.

Фауна Бурунді була багатою до розвитку сільського господарства. У цій час у країні зустрічаються слони, гіпопотами, крокодили, дикі кабани, леви, антилопи, шерстокрили[16].

У країні багата орнітофауна. Найпоширеніші вінценосні журавлі, цесарки, куріпки, качки, гусаки, перепілки, бекаси. 451 вид птахів виводять пташенят на території країни. У зв'язку з ростом населення популяції багатьох видів скорочуються або зникають.

В озері Танганьїка водиться велику кількість риби, у тому числі нільський окунь, прісноводні сардини. Більше 130 видів риб, які водяться в Танганьїці, є ендеміками[16].

[ред.] Охоронювані території

У Бурунді є два національні парки:

  • Національний парк Кібіра (площа 37 870 га) розташований на північно-заході країни, прилягає до Лісового національного парку Ньюнгве в Руанді. Офіційно перебуває під захистом з 1933 року, зберігає невеликий регіон гірських тропічних лісів, які займають 96 % площі парку. Переважними видами рослин є Symphonia globulifera, Newtonia buchananii, Albizia gummifera і Entandrophragma excelsum. Є також території, зайняті гористими болотами й бамбуком Arundinaria alpine[17].
  • Національний парк Рувубу (площа 43 630 га) розташований на північному сході Бурунді уздовж однойменної ріки. Створений в 1980 році. Долина ріки Рувубу утворює кілька меандрів, оточених болотною рослинністю, лісами й саванами[18].

[ред.] Адміністративний поділ

провінції Бурунді

Країна поділена на 17 провинцій [19], що розділені на 117 комун, які у свою чергу діляться на 2 638 «пагорбів».

[ред.] Населення

[ред.] Демографічні дані

діти в Бужумбурі

Населення країни становить 8,988,091 (липень 2009)[20][21], з яких 81 % - хуту, 15 % - тутсі, 1 % - лингала. Щільність населення - 323,4 чоловік на км?. У містах проживає 10,0 % населення країни (2005).

У статевому розрізі спостерігається перевага жінок (51,18 %) над чоловіками (48,82 %) (2005). 45,1 % населення належить до вікової групи до 15 років, 29,0 % - від 15 до 29 років, 13,7 % - від 30 до 44 років, 8,2 % - від 45 до 59 років, 3,2 % - від 60 до 74 років, 0,7 % - від 75 до 84 років, 0,1 % - 85 років і вище (2005). Середня тривалість життя (2005): 47,0 року (чоловіка), 49,8 років (жінки) [21].

Народжуваність - 46 на 1000 жителів (2008), смертність - 16 на 1000 жителів (2008). Природний приріст - 30 на 1000 жителів (2008)[21]. Дитяча смертність - 60,77 на 1000 немовлят (2008) [8]. Економічно активне населення (2003): 3 464 000 чоловік (49,2 %)[21].

Рівень міграції становить мінус 12,9 чоловік на 1000 жителів (або 80 000 що вибули) (2000)[22].

[ред.] Релігія

церква у Гітеге

Уряд Жан Батіста Багаза (1976 ? 1987) оголосило католицьку церкву як спрямовану за хуту й обмежила літургії, заборонила релігійні збори без дозволу, націоналізувало католицькі школи, заборонило католицький молодіжний рух і закрило католицькі радіо й газету. В 1986 році оголошені поза законом Свідки Ієгова і адвентисти сьомого дня. У вересні 1987 року новий президент Бурунді П`єр Буйоя припинив всі переслідування католицької церкви. У цей час більша частина релігійних свят, оголошених офіційними, в основному, католицькі. В 2002 році Свідки Ієгови й адвентисти сьомого дня були знову визнані легальними місіонерськими групами, була конституційно закріплена воля віросповідання, главам більшості релігійних громад був наданий дипломатичний статус[23].

Християнство сповідає 67 % населення (2004), з них 62 % - католики, 5 % - протестанти. 10 % населення сповідає іслам, 23 % - традиційні вірування[21].

Традиційні вірування засновані на вірі в долю в особі Імани, що є джерелом всього життя й добра. Традиційна релігія є формою анімізму, вважається, що фізичні об'єкти мають своїх духів. Існує особлива повага до мертвих предків. У хуту їхні духи приходять зі злими намірами, у вірі тутсі - вплив предків більше м'який. Худоба також має духовну силу[24].

[ред.] Мови

Офіційними мовами в країні є Рунді і Французька мова. В Бужумбурі також як мова торгівлі розповсюджена суахілі, на ньому говорять близько 6 400 чоловік[25]. Цікаво, що на рунді говорять і хуту, і тутсі[26].

[ред.] Політична система

[ред.] Конституція

Перша конституція Бурунді була прийнята в 1981 році. Відповідно до неї главою держави й уряду був президент, що обирається на п'ятирічний строк на прямих загальних виборах. У конституції втримувалося положення, відповідно до якої кандидатом на пост президента міг бути тільки лідер єдиної законної партії країни - Союзу за національний прогрес (УПРОНА), де переважну роль займали тутси[27][28].Із прийняттям в 1992 році нової конституції в країні дозволили багатопартійність, а президент став обиратися загальним голосуванням. У цей час у країні діє конституція, прийнята на референдумі в лютому 2005 року.

[ред.] Виконавча влада

президент Бурунді П`єр Нкурунзіза

Виконавча влада зосереджена в руках Президента, що по конституції є главою держави й уряду[29]. Обирається прямим голосуванням строком на 5 років не більше двох строків. Він також є головнокомандуючим армії, гарантом національної єдності. Діючий глава держави П`єр Нкурунзіза був обраний на цей пост голосуванням парламенту відповідно до перехідної конституції, прийнятої в лютому 2005 року[30].

Президентові у виконанні повноважень асистують два віце-президенти, один із яких координує політичну й адміністративну, а другий - економічну й соціальну сфери. Обоє віце-президента призначаються главою держави після наради з Національною Асамблеєю. У формуванні Ради міністрів відіграє роль етнічний склад, що визначається квотами для хуту (60 %) і тутсі (40 %)[31].

[ред.] Законодавча влада

Законодавча влада представлена двопалатним парламентом, що складається з Національної Асамблеї (фр. L'Assemblee Nationale) і Сенату[32]. Національна Асамблея складається мінімум з 100 членів, що обирають строком на 5 років. При її формуванні враховується етнічний (60 % хуту й 40 % тутсі) і половою (30 % жінки) принципи. Національна незалежна виборча комісія призначає також додаткових членів для подання інтересів етнічних меншостей[8].

Сенат складається з 49 членів, 34 з яких обираються непрямим голосуванням на строк 5 років, що залишилися місця розподіляються між етнічними меншостями й колишніми главами держави[33].

Законодавчі функції парламенту обмежені конституцією. Президент після наради з конституційним судом може прийняти указ, що має силу вище закону[30].

[ред.] Судова влада

На найнижчому рівні дрібні суперечки зважуються на основі звичаєвого права «судами пагорбів» (Шаблон:Lang-rn), які складаються зі старійшин (Шаблон:Lang-rn) і інших членів, що обирають,[34]. На рівні комун діють магістратські суди за місцем проживання (фр. Tribunal de Residence ), а на рівні провінцій - суди високої інстанції (фр. Tribunaux de Grande Instance), рішення яких можуть бути оскаржені в трьох апеляційних судах, розташованих у Бужумбурі, Нгозі й Гітеге.

Судом вищої інстанції по цивільних і кримінальних справах є Верховний суд (фр. La Cour supreme ). У країні також діє Конституційний суд (фр. La Cour Constitutionnelle ), що розглядає справи, пов'язані із тлумаченням конституції, а також порушеннями прав людини[35].

[ред.] Політичні партії

До незалежності було зареєстровано більше 23 політичних партій, з яких лише 2 значно впливали на життя країни - Національна партія прогресу і єдності (УПРОНА), заснована принцом Луїсом Рвагасоре, і Народна партія (НП), партія хуту. Однак УПРОНА, що контролювала 58 з 64 місць у Національній Асамблеї, була піддана внутрішнім конфліктам, що базувалися в основному на національному ґрунті. Тому НП злилася в парламенті із крилом хуту партії УПРОНА, утворивши так називану групу Монровія, а крило тутсі утворила групу Касабланка[36].

В 1966 ріку президент Мікомберо заборонив всі партії крім УПРОНА. 1 листопада 1979 році після зсуву Мікомберо в результаті перевороту було оголошено про розпуск УПРОНА, однак уже в 1979 році партія знову брала участь у державному керуванні, а по конституції 1981 року була єдиною легальною політичною організацією країни.

Президентські й парламентські вибори 1993 року призвели до поразки партії УПРОНА, коли 72 % голосів завоювала партія президента Ндадайє Демократичний фронт Бурунді (ФРОДЕБУ). В 1990-х роках виникли нові партії такі, як Бурундійський африканський альянс порятунку (АБАСА), Об'єднання за демократію й економічний і соціальний розвиток (РАДДЕС), Народна партія згоди. Також функціонували невеликі повстанські організації з політичним впливом, наприклад, Палипехуту - Сили національного звільнення й Національна рада захисту демократії - Сили захисту демократії[36].

У цей час найбільш значимими партіями є ФРОДЕБУ, Національна рада захисту демократії - Фронт захисту демократії, УПРОНА[8].

[ред.] Збройні сили

Витрати на збройні сили становлять 5,9 % від ВВП країни (2006)[8]. Загальна кількість збройних сил (березень 2006 ріка) - 50 500 чоловік, з яких 89,1 % - армія, 10,9 % - жандармерія[21].

[ред.] Зовнішня політика

18 вересня 1962 ріка Бурунді було прийнято в ООН[37], є членом економічної комісії для Африки і практично всіх нерегіональних спеціалізованих агентств. Також є членом африканського банку розвитку, Африканського союзу, Групи-77 і інших міжнародних організацій.

[ред.] Економіка

базар у Бужумбурі

Переваги: невеликі запаси золота й вольфраму. Значні запаси нікелю й нафти в озері Танганьїка.

Слабкі сторони: тверді регіональні санкції після путчу 1996 р. Перевага сільського господарства, висока народжуваність, військові руйнування. Відсутність перспектив політичної стабільності.

Бурунді - одна з найбідніших країн у світі, де понад половину населення живе нижче межі бідності. Близько 50 % території використається під ріллю, 36 % - під пасовища, іншу площу займають переважно ліси й пахотні землі. У сільському господарстві зайнято більше 90 % усього працездатного населення країни. Зі всіх вирощуваних культур більша частина залишається на внутрішньому ринку Бурунді. 54 % експорту займає кава. Експортуються також чай, бавовна та шкіри. В озері Танганьїка ведеться промисел риби[38].

Промисловість розвинена слабко. Харчові й текстильні підприємства, а також по виробництву будівельних матеріалів і пальмового масла в основному належать європейцям[38]. Такі ресурси як оловянна руда, бастнезит, вольфрам, колумбітотанталіт, золото і торф добуваються в невеликій кількості[28]. У невеликому об'ємі виробляється видобуток покладів нікелю і урана; наявні запаси платини дотепер не експлуатуються[39]. Серйозний збиток економіці нанесли постійні міжплемінні конфлікти й погроза громадянської війни. Країна залежить від міжнародної економічної допомоги й тому має більшу зовнішню заборгованість[39].

[ред.] Сільське господарство

збір врожаю в Кайанзі

Сільське господарство робить 33,5 % від ВВП країни (2005)[21]. У цій галузі задіяно більше 90 % населення країни[21]. Загальна площа орних земель становить 1 100 000 га (43 % загальної площі), з яких 74 000 га є зрошуваними[40].

Кава і чай є основними експортними продуктами: в 2001 році експорт кави склав 54 % від загального експорту[40], в 2006 рікв - 67,7 %[21]. Уряд країни регулює цінову й торговельну політику по кава, всі контракти на експорт кава мають потребу в підтвердженні. Також іде державна підтримка виробництва сподіваючись і бавовни для диверсифікованості експорту.

Основні продукти внутрішнього споживання: маніок, квасоля, банани, солодка картопля, зернові культури й сорго. На плантаціях, розташованих уздовж берега озера Танганьїка, одержують пальмову олію. На гористих районах вирощуються тютюн і пшениця.

поголів’я кіз у Бурунді становить 750 000

Обсяги виробництва продуктів землеробства в 2005 року склали: банани 1 600 000 т., солодка картопля 835 000 т, маніок 710 000 т, квасоля 220 218 т, кукурудза 123 000 т, сорго 67 947 т., рис 67 947 т., таро 62 000 т., горох 33 500 т., кава 7 800 т., чай 7 500 т., бавовна 4 654 т.[21].

Традиційно соціальний стан у Бурунді залежало від кількості худоби. У зв'язку із цим і поганими санітарними умовами в країні нагромадилася велика кількість худоби з низькими показниками продуктивності. Приміром, кожна корова приносить у середньому тільки 350 кг молока в рік (17 % від середнього світового рівня)[41].

Поголів'я кіз становить 750 000, великої рогатої худоби - 396 000, овець - 243 000 (2005)[21], свиней - 61 000, курей - 4 млн (1999)[41]. Виробництво молока оцінюється в 23 000 т. (1999). Оцінне споживання м'яса становить усього 48 калорій у добу на людину (10 % від середнього світового)[41].

[ред.] Промисловість

Промисловість країни тривалий час перебувала в занепаді під впливом громадянської війни. Підприємства почали відновлюватися в 1998 році, коли були підвищені обсяги виробництва цукру, молока, фарб, мила, пляшок, фармацевтики й текстилю, були реконструйовані ряд провідних фабрик країни, а також були відновлені проекти по видобутку никелю і золота.

Більшість промислових підприємств розташовані в Бужумбурі й включають виробництва по переробці бавовни, кава, сподіваючись, рослинного масла й деревини, а також невеликі виробництва напоїв, мила, взуття, інсектицидів, будівельних матеріалів, меблів і ін[42].

У країні добувається колумбітотанталітова руда, нікель, золото, каолін, олово і вольфрам для експорту й вапняк, торф, гравій - для внутрішніх потреб[13].

[ред.] Транспорт і комунікації

аеропорт у Бужумбурі

Країна не має виходу до моря, а також залізниць. Загальна довжина автомобільних доріг становить 12 322 км (2004), з них лише 7 % заасфальтовано. Кількість легкових автомобілів - 19 800, вантажівок і автобусів - 14 400[21].

Повітряний транспорт представлений компанією «Air Burundi», що здійснює перельоти усередині країни, а також в Руанду, Танзанію і Демократичну Республіку Конго. Міжнародні авіаперельоти здійснюють також компанії «Air Zaire», «Sabena» і інші[43]. Аеропорт у Бужумбурі - міжнародний, у рік (2005) приймає 73 072 пасажирів, відправляє 63 908 пасажирів, відвантажений вантаж - 3 093 т, завантажений - 188 т[21]. Є також 7 більш дрібних аеропортів і один аеродром для посадки вертольотів[8].

На 1000 жителів країни доводиться 20 стільникових і 4,1 стаціонарних телефонів (2005), 4,8 персональних комп'ютерів (2004), 7,7 користувачів мережі Інтернет (2006)[21].

[ред.] Енергетика

В 2005 році у Бурунді було зроблено 137 млн квт•ч електроенергії, споживання ж снотавило 161,4 млн кВт•ч[8]. Всі нафтопродукти країна імпортує з Кенії і Танзанії. Більшу частину (94 %) споживання електроенергії складають древесина та торф[44].

[ред.] Валюта

Національною валютою є бурундійський франк (BIF), що був уведений в обіг 19 травня 1964 року [45], коли банкноти Банку Емісії Руанди й Бурунді номіналами 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 франків були передруковані Банком Королівства Бурунді для обігу в країні.

В 1966 році банкноти номіналом від 20 франків і вище були передруковані Банком Республіки Бурунді з метою замінити на них слово «Королівство» на «Республіку». В 1968 році банкноти номіналом 10 франків були замінені монетами. В 2001 році була уведена банкнота 2000 франків, в 2004 році - 10 000 франків.

[ред.] Зовнішньоекономічні зв'язки

Імпорт (2006): 429,6 млн доларів США[46] (машинне встаткування - 21,3 %, транспортне встаткування - 15,7 %, мінеральне паливо - 13,4 %, металоконструкції - 7,2 %, фармацевтика - 6,6 %). Основні імпортери: Саудівська Аравія (12,6 %), Бельгія і Люксембург (11,7 %), Кенія (8,2 %), Японія (7,8 %), Росія (4,7 %), Великобританія (4,6 %)[21].

Експорт (2006): 58,6 млн доларів США[46] (кава - 67,7 %, чай - 17,0 %, шкіра й шкіри - 2,6 %). Основні напрямки експорту: Швейцарія (34,4 %), Великобританія (12,3 %), Пакистан (7,8 %), Руанда (5,1 %), інші країни ес (24,6 %)[21].

[ред.] Культура

[ред.] Література

Через низький рівень грамотності і бідності населення література у країні практично відсутній. Однак у країні розвинена усне народна творчість, у тому числі легенди, байки, вірші, приказки, загадки й пісні. Деякі залучили до себе увагу й були переведені французькою мовою. Існує ряд епічних поем про тварин. Розповіді й історії служать способом передавати новини. У Бурунді найбільше цінується мова, а не вірогідність переданих фактів[24][47].

[ред.] Музеї й бібліотеки

Зберігся один із численних «палаців» правителів країни - мвамі. У Гітеге перебуває Національний музей (заснований в 1955 році), у якому зберігаються експонати народного мистецтва, історичні документи й предмети, при ньому також функціонує бібліотека. У Східній Африці місто відоме гончарними виробами[48]. Musee Vivant, заснований в 1957 році у Бужумбурі містить експонати, що висвітлюють всі аспекти життя країни.

У Бурунді налічується 60 бібліотек, самі великі з яких розташовані в столиці і її околицях: Публічна бібліотека (27 000 томів), бібліотека Університету Бурунді (192 000), бібліотека Французького культурного центра (33 000 томів)[49].

[ред.] Музика й танці

Файл:Burundi Drummers.jpg
барабанщики в Гітеге

Музика Бурунді й Руанди дуже схожі, оскільки обидві країни населяють хуту й тутси. На сімейних зборах співаються пісні імвійно (Шаблон:Lang-rn) з короткими приспівами й більшим барабанним боєм. Одиночні співаки або невеликі групи виконують пісні індірімбо (Шаблон:Lang-rn). Чоловіки виконують ритмічні пісні з елементами квішонгора (Шаблон:Lang-rn), а жінки - сентиментальні біліто (Шаблон:Lang-rn). Також типовою бурундійською музикою є «спів пошепки»[24].

Основними музичними інструментами є інанга (Шаблон:Lang-rn), идоно (Шаблон:Lang-rn), ікіхусехама (Шаблон:Lang-rn), ікембе (Шаблон:Lang-rn) і інших.У житті, барабани відіграють роль не тільки музичних інструментів, але і символів влади й статусу.

Найвідомішим барабанним ансамблем країни є «The Royal Drummers of Burundi», що складається з 20 чоловік, які одержують навички гри на барабанах з покоління в покоління[50]. Починаючи з 1960-х років ансамбль почав виїжджати з концертами в інші країни світу, були випущені альбоми «Batimbo (Musiques Et Chants)» (1991), «Live at Real World» (1993) і «The Master Drummers of Burundi» (1994)[51].

Барабанне виконання часто супроводжується танцями. Одним з відомих бурундійських танців є будемера (Шаблон:Lang-rn). Танцюристи виконують будемеру в колі, у вождя в руці є коров'ячий хвіст. Співаки під час танцю прославляють весілля, людські відносини, красу жінок і т. д.[52]

[ред.] Свята

дата назва[53]
1 січня Новий рік
5 лютого день єдності
1 травня день праці
перехідний[54] Піднесення Ісуса Христа
1 липня день незалежності
15 серпня Піднесення Святої Марії
13 жовтня день Рвагасоре
21 жовтня день Ндадайє
1 листопада День всіх святих
28 листопада день Республіки
25 грудня Різдво

[ред.] Соціальна сфера

[ред.] Освіта

університет Бурунді

Освіта є обов'язковим для дітей з 7 до 13 років. Початкова освіта триває 6 років і ведеться на рунді й французькій мові. Навчання в середніх школах триває 7 років, у середньо-професійних навчальних закладах - 5 років. Єдиним вищим навчальним закладам є Університет Бурунді, заснований в 1960 році[55].

Гострою проблемою в сфері освіти є недостача підготовлених викладацького й персоналу, що адмініструє. Іншою проблемою залишається дискримінація по етнічній ознаці, що виражається в перевазі представників тутси в середніх навчальних закладах і в університеті[56].

Грамотність населення (від 15 років і вище) в 2003 році склала 51,6 % (чоловіки - 58.5 %, жінки - 45,2 %[21].

Освітні заклади Бурунді (2003-2004)[21]
Навчальні заклади Кількість навчальних закладів Кількість викладачів Кількість учнів Кількість учнів на одного викладача
початкові школи (7-13 років) 1 5121 18 889 968 488 51,2
середні школи (14-20 років) 40051 8 047 140 735 17,5
вища освіта 1 669 15 706 23,5

1 дані на 1998 рік

[ред.] Охорона здоров'я

лікарня в Руїгі

Країна випробовує крайню недостачу у кваліфікованому медичному персоналі й медикаментах, через що відбуваються регулярні спалахи менінгіту й холери з більшим числом смертних випадків. Доступ до медичного обслуговування ускладнений неплатоспроможністю населення[57].

У країні 1 лікар доводиться на 37 581 жителів (усього 200 лікарів), 1 лікарняне ліжко - 1657 жителів (усього 3380 ліжок) (2004) [21]. На кінець 2001 року число людей, що живуть із ВІЛ, оцінювалося в 390 тис. чоловік (у тому числі 8,3 % від дорослого населення)[58]. Тенденція до зниження епідемії ВІЛ у Бурунді, що спостерігалися з кінця 1990-х років, досягла оцінки 3,3 % від дорослого населення, що живуть із ВИЧ, до 2005 році[21], після чого почало знову рости.

[ред.] ЗМІ

Незважаючи на те, що в країні офіційно немає ніяких обмежень волі слова, уряд контролює єдину щоденну газету Le Renouveau du Burundi, дві головні радіостанції й телебачення.

Періодичні видання: Le Renouveau du Burundi (Відновлення Бурунді), Ubumwe (Єдність) - урядові газети, Ndongozi (Лідер) - заснована католицькою церквою, Arc-en-ciel (Веселка) - приватна щотижнева газета французькою мовою[59].

Єдиний телевізійний канал La Radiodiffusion et Television Nationale de Burundi (RTNB) контролюється урядом, веде трансляцію на рунди, суахілі, французькій і англійській мовах[59]. Був заснований в 1984 році і транслює передачі в кольоровому зображенні з 1985 року[60]. Кількість телевізорів на 1000 жителів - 37 (2004)[21].

Радіо є основним джерелом інформації для жителів країни. У Бурунді діють: Radio Burundi (RTNB) - контролюється урядом, веде трансляцію на рунди, суахілі, французькій і англійській мовах, Bonesha FM - фінансується міжнародними організаціями, Radio Publique Africaine - частка, фінансується з ООН і інших закордонних джерел, Radio CCIB+ - фінансується Торговельною палатою Бурунді, Radio Culture - частково фінансується міністерством охорони здоров'я, Radio Isanganiro - частка[59].

Агентства новин: Agence Burundaise de Presse (ABP) - контролюється урядом, Azania, Net Press - частки[59].

В 2006 році у країні було зафіксовано 60 000 користувачів мережі Інтернет[8].

[ред.] Спорт

Бурунді бере участь в літніх олімпійських іграх з 1996 року, посилаючи на них спортсменів-легкоатлетів і плавці. Єдину медаль у скарбничку Бурунді добув Венусте Нійонгабо, що зайняв перше місце в бігу на 5000 м в Атланті в 1996 році.

Футбольна Асоціація Бурунді (фр. Federation de Football du Burundi) була організована в 1948 році, є членом ФІФА з 1972 році[61]. Молодіжна збірня по футболі кваліфікувалася на Чемпіонат Світу ФІФА для гравців до 20 років в Катарі в 1995 році, де вибула після стадії групового турніру.

[ред.] Визначні пам'ятки

Незважаючи на бідність, у Бурунді є множина об'єктів, відвідуваних туристами. Це столиця Бужумбура з будинком парламенту й колишньою колоніальною адміністрацією, місто Гитега з королівським палацом. Серед природних туристичних об'єктів найбільш популярні водоспади Кагери, гарячі джерела Кібабі, національні парки Рузізі й Рувубу, природні резервати Макамба й Бурури, озеро Танганьїка[62].

[ред.] Див. також

[ред.] Примітки

  1. ↑ БСЭ. «Бурунди». http://bse.sci-lib.com/article002148.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  2. ↑ Nationsencyclopedia.com. «Burundi History». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-HISTORY.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  3. ↑ Historyworld.net. «Ruanda-Urundi: AD 1887-1914». http://www.historyworld.net/wrldhis/PlainTextHistories.asp?historyid=ad25. Процитовано 6 липня 2008. 
  4. ↑ Iss.co.za. «Burundi - History and Politics». http://www.iss.co.za/af/profiles/burundi/politics.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  5. ↑ Geo-world.ru. «Новітня історія Бурунді». http://www.geo-world.ru/africa/burundi/history/page1.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  6. ↑ Uadream.com. «Історія Бурунди». http://www.uadream.com/tourism/Africa/Burundi/element.php?ID=26258. Процитовано 6 липня 2008. 
  7. ↑ Worldstory.ru. «Новітня історія Бурунді». http://www.worldstory.ru/burundi/01.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  8. ↑ а б в г д е ж и к CIA. «Burundi on CIA Factbook». https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/by.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  9. ↑ а б Nationsencyclopedia.com. «Topography of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-TOPOGRAPHY.html. Процитовано 29 червня 2008. 
  10. ↑ Countriesquest.com. «Burundian land and resources». http://www.countriesquest.com/africa/burundi/land_and_resources.htm. Процитовано 6 липня 2008. 
  11. ↑ Uoguelph.ca. «Geology of Burundi». http://www.uoguelph.ca/~geology/rocks_for_crops/13burundi.PDF. Процитовано 6 липня 2008. 
  12. ↑ Britannica. «Burundi». http://www.britannica.com/EBchecked/topic/85931/Burundi/40653/Soils. Процитовано 6 липня 2008. 
  13. ↑ а б Nationsencyclopedia.com. «Mining of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-MINING.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  14. ↑ а б в Nationsencyclopedia.com. «Climate of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-CLIMATE.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  15. ↑ Britannica. «Climate of Burundi». http://www.britannica.com/eb/article-40654/Burundi. Процитовано 6 липня 2008. 
  16. ↑ а б Nationsencyclopedia.com. «Flora and Fauna of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-FLORA-AND-FAUNA.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  17. ↑ Nationsencyclopedia.com. «Kibira National Park». http://www.birdlife.org/datazone/sites/index.html?action=SitHTMDetails.asp&sid=6034&m=0. Процитовано 6 липня 2008. 
  18. ↑ BirdLife IBA Factsheet. «Ruvubu National Park». http://www.birdlife.org/datazone/sites/index.html?action=SitHTMDetails.asp&sid=6035&m=0. Процитовано 6 липня 2008. 
  19. ↑ Statoids. «Burundi Provinces». http://www.statoids.com/ubi.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  20. ↑ CIA – The World Factbook – Burundi
  21. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Britannica. «World Data. Burundi». http://www.britannica.com/new-multimedia/pdf/wordat035.pdf. Процитовано 6 липня 2008. 
  22. ↑ Nationsencyclopedia.com. «Migration in Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-MIGRATION.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  23. ↑ Nationsencyclopedia.com. «Religions in Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-RELIGIONS.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  24. ↑ а б в Everyculture.com. «Culture of Burundi». http://www.everyculture.com/Bo-Co/Burundi.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  25. ↑ Ethnologue.com. «Languages of Burundi». http://www.ethnologue.com/show_country.asp?name=BI. Процитовано 6 липня 2008. 
  26. ↑ Britannica. «Languages of Burundi». http://www.britannica.com/eb/article-40659/Burundi. Процитовано 6 липня 2008. 
  27. ↑ Geogid.ru. «Країни миру - Бурунді». http://www.geogid.ru/countries/burundi/2385.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  28. ↑ а б Кругосвіт. «Бурунді». http://www.krugosvet.ru/articles/61/1006120/1006120a1.htm. Процитовано 6 липня 2008. 
  29. ↑ Конституція Бурунді, ст.ст. 95, 109
  30. ↑ а б Syldie Bizimana. «The Burundi Legal System and Research». http://www.nyulawglobal.org/globalex/Burundi.htm. Процитовано 6 липня 2008. 
  31. ↑ Конституція Бурунді, ст. 129
  32. ↑ Конституція Бурунді, ст. 147
  33. ↑ Senate of Burundi. «The Senate composition». http://www.senat.bi/en/background/spt.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  34. ↑ The Law No1/ 016 of 20th April 2005 on the Organisation of Municipal Administration
  35. ↑ Конституція Бурунді, ст. 228
  36. ↑ а б Nationsencyclopedia.com. «Political Parties of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-POLITICAL-PARTIES.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  37. ↑ Офіційний сайт ООН. «Список держав-членів ООН». http://www.un.org/russian/basic/members.htm. Процитовано 6 липня 2008. 
  38. ↑ а б Країни миру. Сучасний довідник. - М.: ТОВ "ТД «Видавництво Мир книги», 2005. - 416с.
  39. ↑ а б Infoplease.com. «History, Geography, Government, and Culture of Burundi». http://www.infoplease.com/ipa/A0107374.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  40. ↑ а б Nationsencyclopedia.com. «Agriculture of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-AGRICULTURE.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  41. ↑ а б в Nationsencyclopedia.com. «Animal Husbandry of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-ANIMAL-HUSBANDRY.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  42. ↑ Nationsencyclopedia.com. «Industry of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-INDUSTRY.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  43. ↑ Nationsencyclopedia.com. «Transport in Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-TRANSPORTATION.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  44. ↑ Nationsencyclopedia.com. «Energy and Power in Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-ENERGY-AND-POWER.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  45. ↑ Global Financial Data. «The Global History of Currencies (GHOC). Burundi». https://www.globalfinancialdata.com/index.php3?action=showghoc&country_name=Burundi. Процитовано 6 липня 2008. 
  46. ↑ а б Засновано на даних по експорті й імпорту з енциклопедії Британніка та офіційному курсу бурундійського франка на 2006 рік
  47. ↑ Travel Document Systems. «Burundi Culture». http://traveldocs.com/bi/culture.htm. Процитовано 6 липня 2008. 
  48. ↑ Бібліотека енциклопедій для юнацтва. Африка/Сост. В. Б. Новачків. - М.: Видавничий будинок «Сучасна педагогіка», 2001. - 148с.
  49. ↑ Nationsencyclopedia.com. «Libraries and Museums of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-LIBRARIES-AND-MUSEUMS.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  50. ↑ Wisegeek.com. «The Royal Drummers of Burundi». http://www.wisegeek.com/who-are-the-royal-drummers-of-burundi.htm. Процитовано 6 липня 2008. 
  51. ↑ Maps Of World. «The Royal Drummers of Burundi». http://www.mapsofworld.com/burundi/culture/royal-drummers.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  52. ↑ Voyage.e-monsite.com. «Les Danses». http://voyage.e-monsite.com/rubrique,les-danses,1044642.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  53. ↑ Worldtravelguide.net. «Burundi Travel Guide - Public Holidays». http://www.worldtravelguide.net/country/46/public_holidays/Africa/Burundi.html. Процитовано 28 липня 2008. 
  54. ↑ 40-й день по Великодню (2009 р. - 21 травня)
  55. ↑ Nationsencyclopedia.com. «Education of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-EDUCATION.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  56. ↑ Britannica. «Education of Burundi». http://www.britannica.com/eb/article-40670/Burundi. Процитовано 6 липня 2008. 
  57. ↑ WHO. «Burundi Profile. May 2007». http://www.who.int/hac/crises/bdi/background/Burundi_May07.pdf. Процитовано 6 липня 2008. 
  58. ↑ Nationsencyclopedia.com. «Health in Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-HEALTH.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  59. ↑ а б в г BBC. «Country Profile of Burundi». http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/africa/country_profiles/1068873.stm. Процитовано 6 липня 2008. 
  60. ↑ Nationsencyclopedia.org. «Media of Burundi». http://www.nationsencyclopedia.com/Africa/Burundi-MEDIA.html. Процитовано 6 липня 2008. 
  61. ↑ FIFA. «Burundi». http://www.fifa.com/associations/association=bdi/. Процитовано 6 липня 2008. 
  62. ↑ Maps Of World. «Burundi Tourist Attractions». http://www.mapsofworld.com/burundi/travel-guide/tourist-attractions.html. Процитовано 6 липня 2008. 

[ред.] Посилання

Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
рунді мовою
Main Page

п • о • рАфриканський Союз
Алжир • Ангола • Бенін • Ботсвана • Буркіна-Фасо • Бурунді • Габон • Гамбія • Гана • Гвінея • Гвінея-Бісау • Демократична Республіка Конго • Джибуті • Екваторіальна Гвінея • Еритрея1 • Ефіопія • Єгипет • Замбія • Західна Сахара • Зімбабве • Кабо-Верде • Камерун • Кенія • Коморські Острови • Конго • Кот-д'Івуар1 • Лесото • Ліберія • Лівія • Маврикій • Мавританія • Мадагаскар1 • Малаві • Малі • Мозамбік • Намібія • Нігер1 • Нігерія • Південно-Африканська Республіка • Південний Судан • Руанда • Сан-Томе і Принсіпі • Свазіленд • Сейшельські Острови • Сенегал • Сомалі • Судан • Сьєрра-Леоне • Танзанія • Того • Туніс • Уганда • Центральноафриканська Республіка • Чад
1 Членство призупинено
п • о • рКраїни Африки
Незалежні
Алжир · Ангола · Бенін · Ботсвана · Буркіна-Фасо · Бурунді · Габон · Гамбія · Гана · Гвінея · Гвінея-Бісау · Демократична Республіка Конго · Джибуті · Екваторіальна Гвінея · Еритрея · Ефіопія · Єгипет¹ · Замбія · Зімбабве · Кабо-Верде · Камерун · Кенія · Коморські Острови · Конго · Кот-д'Івуар · Лесото · Ліберія · Лівія · Маврикій · Мавританія · Мадагаскар · Малаві · Малі · Марокко · Мозамбік · Намібія · Нігер · Нігерія · Південний Судан · Південно-Африканська Республіка · Руанда · Сан-Томе і Принсіпі · Свазіленд · Сейшельські Острови · Сенегал · Сомалі · Судан · Сьєрра-Леоне · Танзанія · Того · Туніс · Уганда · Центральноафриканська Республіка · Чад
Залежні
Невизнані
¹ Частково розташована на іншому материку

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D1%83%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%B4%D1%96&oldid=8728679
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами