Мельников Віктор Валерійович
| Мельников Віктор Валерійович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
14 січня 1992 Павлоград | |
| Смерть |
5 серпня 2014 (22 роки) Орлово-Іванівка | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2013-2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ві́ктор Вале́рійович Ме́льников (14 січня 1992 — 5 серпня 2014) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився 1992 року в місті Павлоград. Закінчив Новомосковську загальноосвітнью школу № 2 (9 класів); по тому — Новомосковський технікум Національної металургійної академії України.[1] 2011 році поступив на навчання до Дніпропетровської національної металургійної академії.[2]
З вересня 2013-го проходив службу за контрактом в лавах ЗСУ. Водій, 25-а окрема повітряно-десантна бригада.
5 серпня 2014 року близько 4-ї години ранку при виконанні бойового завдання поблизу Орлово-Іванівки підрозділ бригади потрапив у засідку терористів, внаслідок обстрілів з танків Віктор Мельников загинув. Тоді ж загинули від прямого влучення снаряду у бойову машину 2С9 «Нона» (бортовий номер «915») старший лейтенант Руднєв Андрій Володимирович, старший солдат Лащенко Артем Сергійович, молодщий сержант Русєв Сергій В'ячеславович, старший солдат Міщенко Максим Юрійович, солдат Морозюк В'ячеслав Юрійович та солдат Лащенко Максим Сергійович.
8 серпня 2014-го похований у Новомосковську. Залишився маленький син та батьки.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
- У Новомосковську вулицю Щорса перейменовано на вулицю Віктора Мельникова.
- Рішенням Новомосковської міської ради № 1302 від 24 липня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно)[4].
- На фасаді Новомосковської загальноосвітньої школи № 2, де навчався Віктор, йому було встановлено меморіальну дошку.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 серпня[5][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Новомосковці вшанували пам'ять загиблого героя
- ↑ У Новомосковську вшанували загиблого в АТО земляка Віктора Мельникова
- ↑ Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно). novomoskovsk-rada.dp.gov.ua. Офіційний сайт Новомосковська міська рада. Архів оригіналу за 24 січня 2022.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 серпня на YouTube
Джерела[ред. | ред. код]
- Мельников Віктор Валерійович [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Новомосковськ попрощався з Віктором Мельниковим [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 14 січня
- Народились 1992
- Померли 5 серпня
- Померли 2014
- Військовики 25-ї повітрянодесантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Павлограда
- Померли в Шахтарському районі
- Поховані в Новомосковську