Новомосковськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новомосковськ
Coat of Arms of Novomoskovsk.svg Flag of Novomoskovsk (Dnepropetrovsk oblast).png
Герб Новомосковська Прапор Новомосковська
Свято-Троїцький собор
Свято-Троїцький собор
Новомосковськ
Розташування міста Новомосковськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область Дніпропетровська область
Район/міськрада Новомосковська міська рада
Код КОАТУУ 1211900000
Засноване 1672
Статус міста з 1784 року
Населення 70 547 1 серпня 2011
Площа 36 км²
Густота населення 959 осіб/км²
Поштові індекси 51200-51214
Телефонний код +380-5693
Координати 48°38′16″ пн. ш. 35°13′43″ сх. д. / 48.63778° пн. ш. 35.22861° сх. д. / 48.63778; 35.22861Координати: 48°38′16″ пн. ш. 35°13′43″ сх. д. / 48.63778° пн. ш. 35.22861° сх. д. / 48.63778; 35.22861
Висота над рівнем моря 62 м
Водойма р. Самара
Відстань
Найближча залізнична станція Новомосковськ-Дніпровський
До обл./респ. центру
 - фізична 25 км
 - залізницею 35 км
 - автошляхами 29 км
До Києва
 - фізична 393 км
 - автошляхами 476 км
Міська влада
Адреса м. Новомосковськ, вул. Радянська, 14, 38-00-22
Веб-сторінка Новомосковська міськрада
Міський голова Мороз Сергій Анатолійович

Новомоскóвськ (давні назви до 1794 року — Самарчик, Новоселиця) — місто обласного підпорядкування Дніпропетровської області, адміністративний центр Новомосковського району.

Розташування[ред.ред. код]

Новомосковськ розташований на правому березі Самари, лівої притоки Дніпра, за 25 км на північний схід від Дніпропетровська.

Історія[ред.ред. код]

Герб російського періоду затверджений 29 липня 1811 р.

Перші поселення на території сучасного Новомосковська належать до ІІІ тисячоліття до н. е. При розкопках курганів ямної культури бронзової доби археологи виявили поховання, в яких знайшли зброю, крем'яні знаряддя праці, глиняні ліпні горщики. У 1932 році під час будівництва жерстекатального заводу розкопано і досліджено кілька курганів катакомбної та зрубної культур (ІІ—І тисячоліття до н. е.).

Період Запорозької Січі[ред.ред. код]

У 17 столітті на околицях та поблизу сучасного Новомосковська запорізькі козаки заснували кілька хуторів-зимівників. Вже 1672 року в Орловському Куті існував Самарський Пустинно-Миколаївський монастир[1].

1688 року на березі Самари, згідно з доповненнями до Переяславських статей, для захисту кордонів Російської імперії від татарських набігів збудовано фортецю Ново-Богородськ. При фортеці було засноване поселення під назвою Стара Самара. Фортеця проіснувала до 1711 року, коли за умовами Прутського миру кордони були відсунуті на північ. 1736 року відновлена під назвою Самарського ретраншемента.

Згодом на землі між Старою Самарою і монастирем почали повертатися запорожці. Вони заснували тут слободу Самарчик, або Новоселицю. Значну частину населення становили також переселенці зі Старої Самари. 1744 року за сенатським указом відновлена влада Коша Запорозької Січі і Новоселиця стала центром Самарської паланки[2]. У першій половині 18 століття тут було побудоване сторожове укріплення для захисту слободи від татарських нападів.

На початку другої половини 18 століття у Новоселиці проживало 9 227 жителів[1]. Розвинуте було землеробство, а з часом дістала значне поширення і торгівля.

У серпні 1774 року у Старій Самарі під керівництвом Василя Журби були спроби до повстання на підтримку селянського повстання Омеляна Пугачова.

Розвиток міста у 19 столітті[ред.ред. код]

Після ліквідації Запорозької Січі Новоселиця увійшла спочатку до складу Азовської губернії. 1784 року утворене Катеринославське намісництво.

Місто Катеринослав І заснували в низині, яку часто затоплювало під час повені, тому його перенесли на високий правий берег Дніпра у Половицю, а на його місці утворили повітове місто Новомосковськ, центр Новомосковського повіту Катеринославського намісництва. Але з тієї ж причини частих затоплень, його перенесли вниз по Самарі до Богородицького ретраншемента.

В кінці 18 століття в Новомосковську формується місцеве дворянство — колишні козацькі старшини, толерантні до уряду. 1793 року полковий старшина Василь Стефанов (Чернявський) очолив дворянство м. Новоселиці (Новомосковська).

З 26 вересня 1794 року за царським указом місто Новоселиця перейменовано в Новомосковськ. Зручне розташування міста на річці та довколишні родючі землі сприяли його зростанню.

На початку 19 століття Новомосковськ був невеликим повітовим містом, у якому проживало 7 919 жителів. Місто мало 1 095 дерев'яних будинків. Тричі на рік тут відбувалися ярмарки.

Напередодні реформи 1861 року у Новомосковську проживало 9 786 жителів. Основну частину економіки становило сільськогосподарське виробництво. Було декілька дрібних підприємств легкої промисловості (салотопні, воскобойні, шкіряні).

1824 року відкрита перша школа. 1861 року діяли повітове, парафіяльне, казенне і єврейське училища. 1885 року відкрите чотирирічне земське ремісниче училище. У ньому викладали ковальську, слюсарну, теслярську справи. До училища приймали хлопчиків 14 років, які закінчили народну школу.

За переписом 1897 року чисельність населення Новомосковська становила 12 900 осіб.

20 століття[ред.ред. код]

У жовтні 1905 році в місті відбувалися масові заворушення і страйки, у сутичках поліції і трудящих загинуло 2 людей. Для їх придушення було оголошено військовий стан та введено сотню козаків і роту солдат.

Напередодні Першої світової війни економічне життя міста дещо пожвавилось. Цьому сприяло будівництво двох залізничної колії сполученням ХарківХерсон та гілки на Павлоград.

В ході революційних та воєнних подій 1918–1920 років у Новомосковську неодноразово змінювалась влада. В грудні 1919 року у Новомосковську остаточно було встановлено радянську владу. Згодом місто увійшло до складу УРСР. 1923 року до складу міста увійшли передмістя: Подол, Перевал, Кущівка, Красний Кут.

1927 року відкрилося регулярне автобусне сполучення з Дніпропетровськом.

1932 року розпочато будівництво найбільшого на той час у Радянському Союзі жерстекатального заводу. 28 березня 1935 року було введено в експлуатацію листопрокатний стан. Завод виробляв тонколистовий метал, декоративну й оцинковану покрівлю, білу жерсть і забезпечував цією продукцією оборонні заводі. На ньому працювало до 6 тисяч робітників.

1937 року до складу міста включені передмістя Воронів Кут і Животилів Кут. Того ж року відкрито шпалопросочувальний завод.

На початку 1941 року у місті проживало 38 800 мешканців.

В ході нацистсько-радянської війни сили РА армії зайняли місто 22 вересня 1943 року.

1961 року село Кулебівка ввійшло до складу міста. Того ж року жерстекатальний завод переіменований на Металургійний.

1963 року комуністи повторно закрили Свято-Троїцький собор і відкрили там Історико-краєзнавчий музей.

1972 року відкрито завод залізобетонних і електротехнічних виробів. 1973 відкрита нова швейна фабрика. 1977 року відкрита нова меблева фабрика. 1981 року побудовано новий автовокзал.

1988 року відновив діяльність Свято-Троїцький собор.

21 сторіччя[ред.ред. код]

6 грудня 2014 року українці завалили Лєнінський балван[3].

Таблиця зміни чисельності населення[ред.ред. код]

Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок — відомості Державного комітету статистики України станом на 1 січня відповідного року.

1897* 1907 1926* 1939* 1959* 1970* 1979*
23 400 20 100 15 000 37 000 44 000 61 000 69 245
1989* 2001* 2006 2007 2008 2009 2010 2011
75 608 72 439 70 196 69 655 69 485 69 882 70 096 70354

Економіка[ред.ред. код]

У місті працюють 124 промислових підприємства. Найбільші:

  • ВАТ «Новомосковський трубний завод» (основний вид продукції — труби),
  • ПНВП «Полімер-Акація» є одним з найбільших виробників пінопласту в Україні.
  • Завод ПКФ «КУРС» з виробництва промислових ультразвукових лічильників газу.
  • ТОВ НВП «Дніпро-Контакт» (лакофарбовий завод)
  • колективне підприємство «Швейна фабрика ПАН» (швейні вироби),
  • ЗАТ «Новомосковська меблева фабрика»,
  • ЗАТ «Новомосковський завод залізобетонних та електротехнічних виробів».
  • ТОВ «Новомосковський посуд»
  • Новомосковський завод мінводи

За 2009 р. промисловими підприємствами міста реалізовано продукції на суму 1 452 млн грн.

Культура[ред.ред. код]

У місті існує палац культури «Металургів». У вересні 2013 Новомосковська міська рада дала дозвіл ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» приватизувати цей об'єкт культури[4].

Транспорт[ред.ред. код]

Через Новомосковськ проходить автомобільна дорога М18, яка є частиною європейського маршруту E105, а також проходить автомобільна дорога М04, що є частиною європейського маршруту E50. Проходить траса Москва-Сімферополь (на території Росії вона позначається, як автомобільна дорога М02, а на території України магістраль триває як автомобільна дорога М20 до Харкова та автомобільна дорога М18: Харків — Запоріжжя — Сімферополь — Ялта).

Пам'ятки історичної та культурної спадщини[ред.ред. код]

Пам'ятник Кобзарю

Троїцький храм споруджено у 1772—81 народним майстром Якимом Погребняком із дерева без жодного залізного цвяха. Конструктивне вирішення споруди не має аналогів у світовій архітектурі. Це дев'ятизрубна дев'ятибанна церква, висота якої до ремонту сягала 44 метрів. Фахівці відносять цей храм до слобожансько-полтавського архітектурного стилю епохи «українського бароко». Утім, ця споруда вважається унікальною перлиною української дерев'яної архітектури.[5] Сучасного вигляду Троїцький собор набув 1888 року в результаті перебудови за планом архітектора Харманського. Попри декларування, що перебудова здійснювалася «за старим зразком», Харманський вніс в архітектуру собору достатньо багато змін, не порахувавшись з задумами будівничих XVIII ст., які створювали певні оптичні ілюзії для кращого візуального сприйняття споруди[6].

Краса Троїцького собору надихнула багатьох митців, у тому числі і відомого українського письменника Олеся Гончара, який зробив його головним образом свого відомого твору «Собор».

Серед інших пам'яток можна виділити:

Горбатий міст через річку Самару
  • Колишня синагога.
  • Оригінальний дерев'яний міст через річку Самару.
  • Самарський Пустинно-Миколаївський монастир.
  • Пам'ятник Кобзарю
  • Літак «МіГ-21» знаходиться на постаменті в центрі міста на головній площі. Встановлений у 1985 році в честь льотчиків 295-й авіаційно-винищувальної дивізії, які брали участь у визволенні Новомосковська від німецько-фашистських військ у роки Великої Вітчизняної війни.

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 480–498
  • Сергій Краснобай. Процес нобілітації запорозької старшини в Російській імперії: Василь Пшимич та Василь Чернявський.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1(рос.)
  2. Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1864 год. (рос.)
  3. На Дніпропетровщині «упав» черговий Ленін
  4. Вадим Красноштан. ПАТ «Интерпайп НТЗ» получил добро на выкуп ДК «Металлургов» (ВИДЕО, ФОТО). Горожанин. 06.09.2013.
  5. Власенко А., протоієрей. На кораблі спасіння. Книга мандрів. — К.: КЖД «Софія», 2010. ISBN 978-966-2374-17-9
  6. Троїцький собор в Новомосковську на сайті «Дерев'яні храми України»

Посилання[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]