Метью Дір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Matthew Dear
фотографія
Основна інформація
Дата народження 4 квітня 1979(1979-04-04) (35 років)
Місце народження Кінгсвілл , Техас, США
Роки активності з 1999 -
Країна США США
Професія музичний продюсер, ді-джей
Жанр ґлітч , мінімал-хаус, синті-поп, тек-хаус
Псевдоніми Audion, Jabberjaw, False
Лейбл Ghostly international
Spectral Sound
M nus
Perlon
Plus 8
matthewdear.com

Метью Дір (4 квітня,1979, Кінгсвілл, Техас, США) американський музичний продюсер, ді-джей і електронний музикант.

Біографія[ред.ред. код]

Народившись у Техасі, Дір в підлітковому віці переїхав до Мічигану, де був натхненний звучанням детройт-техно. Навчаючись у Мічиганському університеті, зустрів на одній з вечірок Сема Валенті IV, після чого обоє започаткували рекординговий лейбл Ghostly international, через спільну любов до електронної музики. Першим синглом Діра був "Hands Up For Detroit" 1999-го року (спродюсований спільно з геттотех піонером Disco D, який виступав під псевдонімом Daisha). Наступні сингли, такі як "Stealing Moves" і успішний в чартах "Mouth to Mouth" (як Audion) були випущені на Spectral Sound, дочірньому лейблі Ghostly international, який спеціалізується на танцювальній музиці.

Перший альбом Метью Діра Leave Luck to Heaven з’явився у 2003-му і був схвально сприйнятий критиками, як новаторська суміш попу і мінімал-техно, а сингл з нього "Dog Days" став одним з бестселерів Spectral Sound і фаворитом таких інтернаціональних ді-джеїв, як Richie Hawtin. [1] Наступним став альбом Backstroke 2004-го року. Також він почав працювати під псевдонімом Audion, на додаток до False і Jabberjaw. В 2007-му, Метью Дір випускає альбом Asa Breed і разом з власною групою Matthew Dear's Big Hands розпочинає турне Штатами на його підтримку, а також Європою виступаючи на розігріві у Hot Chip. 2008-го вийшов повторний реліз Asa Breed під назвою Asa Breed Black Edition, який додатково містив 5 нових пісень, включаючи ремікс на трек Don & Sherri від Hot Chip.

Четвертий альбом Black City був випущений 17 серпня 2010-го. Його концепцією став футуристичний метрополіс, що ніколи не спить.[2] У 2010-му Метью Дір відкривав перших три виступи гурту Interpol у Британії. У 2013-му заплановано п'ять виступів на розігріві у гурту Depeche Mode в їх Delta Machine Tour, і серед них один 29-го червня на НСК Олімпійському у Києві.[3]

Вплив[ред.ред. код]

Серед тих хто справив на нього вплив, Дір перелічував Браяна Іно, Talking Heads, Девіда Боуї, Adonis, Nitzer Ebb і Roman Flügel (гурт Alter Ego)[4][5]

Дискографія[ред.ред. код]

Як Matthew Dear[ред.ред. код]

Альбоми

  • 2003 Leave Luck to Heaven (Spectral Sound)
  • 2004 Backstroke (Spectral Sound)
  • 2007 Asa Breed (Ghostly International)
  • 2008 Asa Breed Black Edition (Ghostly International)
  • 2010 Black City (Ghostly International)
  • 2012 Beams (Ghostly International)

EP

  • 2003 EP1 (Spectral Sound)
  • 2003 EP2 (Spectral Sound)
  • 2007 Don and Sherri (Ghostly International)
  • 2012 Headcage

Сингли

  • 2000 Irreparably Dented (Spectral Sound)
  • 2001 Stealing Moves (Spectral Sound)
  • 2003 Dog Days (Spectral Sound)
  • 2004 Anger Management / Future Never Again (Spectral Sound)
  • 2007 Deserter (Ghostly International)

Збірки

  • 2008 Beginning of the End: Spectral Sound Singles (Spectral Sound)

Треки присутні[ред.ред. код]

  • 2003 Idol Tryouts: Ghostly International Vol. 1 (Ghostly International)
  • 2003 State of the Union EP (Spectral Sound)
  • 2005 Spectral Sound Vol. 1 (Spectral Sound)
  • 2006 Idol Troyouts: Ghostly International Vol. 2 (Ghostly International)
  • 2007 Чак (телесеріал) сезон 1, епізод 4 (NBC)
  • 2007 Пліткарка (телесеріал) сезон 1, епізод 1
  • 2008 Life Beyond Mars: Bowie Covered

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Interview with Richie Hawtin». Endclub.com. Процитовано July 28, 2010. (англ.)
  2. Ferguson, Sarah. «Matthew Dear • Interviews •». Exclaim.ca. Процитовано 2012-09-03. (англ.)
  3. http://www.depechemode.com/tour/
  4. «Interview with Trent Wolbe». Процитовано 2008-06-18. (англ.)
  5. «Interview with Sarah Ferguson». Процитовано 2010-09-21. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]