Мисливці за іконами

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Мисливці за іконами»
рос. «Охотники за иконами»
Тип телесеріал
Телеканал(и) Росія «Росія» (2005)
Дистриб'ютор(и) «Централ Партнершип»
Жанр детектив
пригоди
Формат зображення 4:3 (SDTV)
Формат звуку стерео
Тривалість серії 43 хвилини
Компанія кіностудія «Вертикаль»
«Immediate Productions Limited»
на замовлення телеканалу «Росія»
Сценарист Олег Сироткін
Юрій Коротков (оригінальна ідея)
Режисер Сергій Попов
Ідея Юрій Коротков
Оператор Сергій Мокрицький
Художник Валерій Архіпов (художник-постановник)
Ірина Гражданкіна (художник по костюмам)
Розробка телеканал «Росія»
Продюсери Валерій Тодоровський
Виконавчий продюсер Олексій Марченко
Андрій Марченко
Ілля Малкін
У головних ролях Андрій Смоляков
Дмитро Дюжев
Дмитро Ульянов
Світлана Ходченкова
Композитор Данило «Ден» Калашник
Країна-виробник Росія Росія
Мова оригіналу російська
Перший показ 28 лютого — 5 березня 2005
Кількість сезонів 1
Кількість серій 8
Посилання

«Мисливці за іконами» (рос. «Охотники за иконами») — російський детективний восьмисерійний телесеріал Сергія Попова, знятий по мотивам однойменної повісті Юрія Короткова[1], трансляція серіалу відбувалася з 28 лютого по 5 березня 2005 року на телеканалі «Росія».

Автор ідеї серіалу - радянський та російський письменник, кінорежисер та сценарист Юрій Коротков, який написав повість «Спас Яре Око»[2], назва якої є іншою робочою назвою серіалу[3]. Повість написана ще в 1996 році[2], в 1998 році на основі цієї повісті знято фільм «Сибірський спас»[4], по сценарію якого знято серіал «Мисливці за іконами»[5].

Сюжет[ред. | ред. код]

Події розвиваються в глухому сибірському селі, куди вирушає столичний колишній художник і реставратор Дмитро Беглов на прізвисько «Бігун» (Андрій Смоляков). Він займається скуповуванням і перепродажем рідкісних ікон. «Бігун» дізнається про те, що в селі «Біле озеро» зберігається найдавніша ікона «Спас Яре Око».

Одержимий бажанням отримати цю ікону, він зі своїм партнером по бізнесу на прізвисько «Рубль» (Дмитро Дюжев) приїжджає туди і збирається викрасти артефакт. Але несподівано для самого себе «Бігун» закохується в місцеву дівчину по імені Неждана (Світлана Ходченкова). Тим часом про істинну причину приїзду столичних гостей дізнається місцевий житель Веремій (Дмитро Ульянов).

В ролях[ред. | ред. код]

  • Андрій Смоляков — Дмитро Беглов «Бігун», художник[6]
  • Дмитро Дюжев — Льова «Рубль», напарник «Бігуна» (вбитий в 8 серії)[6]
  • Дмитро Ульянов — Веремій, місцевий житель, мовчазний старовір, закоханий в Неждану
  • Світлана Ходченкова — Неждана, сільська дівчина, закохана в Веремія
  • Олександр Дьяченко — Петро, молодий старовір (вбитий в 6 серії, похований в 7 серії)
  • Микола Чиндяйкін — батько Никодим
  • Анатолій Васильєв — Іван Опанасович «Пінчер» (вбитий в 8 серії)
  • Віталій Хаєв — «Царевич» (вбитий в 7 серії)
  • Єлена Новікова — Лариса, колишня дружина «Бігуна»
  • Микита Тамбовцев — Павлик, син «Бігуна»
  • Вадим Демчог — Аркадій «Аркашка», місцевий дурник[7]
  • Олександр Пашковський — Девідсон, коханий Лариси
  • Олексій Колган — приймальник хутра
  • Павло Степанов — Потєхін
  • Ольга Хохлова — Лизавета, хазяйка трактиру
  • Іван Моховиков — машиніст
  • Володимир Ізотов — епізодична роль в масовці (в титрах вказаний як «В. Ізотов»)

Хронологія[ред. | ред. код]

Сезон Список серій Рік
1 8 (8) 2005

Список серій[ред. | ред. код]

Номери серій Опис серій
1—3 «Бігун» (Андрій Смоляков) випадково дізнається про те, що у Сибіру, ​​у селі Біле озеро, знаходиться церква, де зберігається дуже цінна ікона «Спас Яре Око».

«Бігун» та його напарник «Рубль» (Дмитро Дюжев) вирішують вирушити до Сибіру та вкрасти ікону.

4—6 «Бігун» та його напарник із Москви приїжджають у тайгове село. «Бігун» зустрічає сільську дівчину Неждану (Світлана Ходченкова) та закохується у неї. Їхні почуття взаємні, про що дізнається місцевий житель Веремій (Дмитро Ульянов), який усім серцем любить Неждану.

Він розкриває брудні плани московських гостей. Тільки на той час «Бігун» вже відмовляється від своєї витівки вкрасти ікону, але не так просто...

7—8 «Бігуну» цікаве життя в загубленому в тайзі селі. Він придивляється до побуту селян, знайомиться з людьми. Для «Рубля» ж, спільника «Бігуна», село — в'язниця. Він знайшов собі товариша — місцевого дурника Аркашку і розважає себе та його розповідями про цивілізацію.

Але «Рубль» не припиняє пошук дороги на «велику землю» до цивілізації. В один із своїх походів околицями «Рубль» знаходить «Буран», на якому він і «Бігун» приїхали до села. Про це він повідомляє «Бігуну», думаючи, що його напарник спеціально затримує реставрацію, щоб ікону можна було простіше вкрасти. Для «Рубля» — новина, що ікона знову у церкві.

«Бігун» не збирається виконувати обіцянку. Життя у Білому озері і любов до Неждани змінили його. «Рубль» це розуміє і вирішує тікати один, викравши ікону.

Після серії трагічних подій «Спас Яре Око» знову в руках у «Бігуна». За ним починається останнє полювання!

Зйомочна група[ред. | ред. код]

  • Автор ідеї — Юрій Коротков
  • Автори сценарію — Олег Сироткін, Юрій Коротков
  • Режисер-постановник — Сергій Попов
  • Оператор-постановник — Сергій Мокрицький
  • Художник-постановник — Валерій Архіпов
  • Художник по костюмам — Ірина Гражданкіна
  • Композитор — Данило «Ден» Калашник
  • Виконавчі продюсери — Олексій Марченко, Андрій Марченко, Ілля Малкін
  • Генеральний продюсер — Валерій Тодоровський

Зйомки[ред. | ред. код]

Зйомки серіалу почалися ще в 2004 році.

Зйомки серіалу проходили в Ярославській області, місце зйомок — аеродром «Левцово» з гелікоптерами «Мі-2» на стоянці, але «головним героєм картини» став «Ан-2» з бортовим номером «RA-17759». Він є в серіалі основним повітряним транспортом, що доставляє людей і вантажі з глухих сибірських кутів тайги.

Літак із цим номером народився 19 травня 1983 року на польському заводі «PZL-Mielec». В Ярославському об'єднаному авіазагоні числиться з 11 вересня 1983 року. Мав середній наліт 15 годин на місяць — 13 рейсів на тиждень по 20 хвилин. У 2007 році поставлений на зберігання, а в 2008 році знято з реєстру ГА РФ у зв'язку з продажем на Кубу (СІ-3337 від 26 вересня 2008 року, ЗАТ «МАРЗ РОСТО»). В даний час експлуатується оператором «ENSA Servicios Aereos S.A.»[8].

Зйомки серіалу проходили у підмосковному селищі Фрянове. Сибірські місця знімали біля сільського кар'єру у сосновому лісі. Спеціально для зйомок тут звели ціле село — дерев'яні будинки, колодязь і церкву.

Селян у серіалі грали місцеві жителі. Потрапити до масовки було дуже просто — критерієм відбору служила слов'янська зовнішність. Фрянівцям дуже сподобалося зніматися, і вони приходили цілими сім'ями. Всю масовку одягали в староруське вбрання, чоловікам приклеювали бороди, жінок просили заплести волосся у коси.

Багато сцен за участю професійних акторів знімалися у присутності селян, що викликало їхній найжвавіший інтерес та бурхливе обговорення. З'ясувалося, що багато фрянівців — артисти зі стажем, оскільки майже 20 років тому вони брали участь у зйомках фільму «Батьки та діти» за однойменним твором І. С. Тургенєва, які проходили в їхньому рідному селі.

Саундтрек[ред. | ред. код]

У фільмі використані музичні композиції:

«Угорські танці» (музика Й. Брамса).

«Калинка» (музика та слова народні), традиційний рок-н-рол в аранжуванні та виконанні Р. Верещетіна.

«За чотири моря» (пісня у виконанні гурту «Блискучі»).

«Мама» (пісня у виконанні хора «Лель»).

Трансляція[ред. | ред. код]

Телеканал Період трансляції
«Росія» в 2005 році[9]
«МИР»[10] з 2009[11] по 2013 роки[12]
«4 канал (Єкатеринбург)» в 2013 році[13]
«8 канал» в 2018 році[14]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Охотники за иконами». Ю. М. Коротков, 2005. Google Книги. Процитовано 19 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. ↑ а б Ярое Око (сборник) — Юрий Коротков. LiveLib. Процитовано 19 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. ↑ Охотники за иконами (2004) — Спас Ярое Око — информация о фильме. Кино-Театр.РУ. Процитовано 19 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ Охотники за иконами (2004) — Спас Ярое Око — обсуждение. Кино-Театр.РУ. Процитовано 19 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Серіал «Мисливці за іконами» (2005). KinoFilms.ua. Процитовано 19 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ а б Может ли быть благородным «Охотник за иконами»? — Анна Орлова. Комсомольская правда. Процитовано 19 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ Охотники за иконами. Сайт Дмитрия Дюжева. Процитовано 19 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ Самолет «Ан-2» Ярославского объединенного авиаотряда снялся в сериале «Охотники за иконами». Ярославский Авиатор. Процитовано 25 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. ↑ Телепрограмма на 28 февраля—6 марта 2005 года (PDF). Правда. Процитовано 22 листопада 2022. Россия: 15:30, 22:00 — Т/с «Охотники за иконами{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. ↑ Охотники за иконами. МИР. Процитовано 19 листопада 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ Телепрограмма на 27 апреля—3 мая 2009 года (PDF). Камелот. Процитовано 29 листопада 2022. Мир: 22:20, 04:00 — «Охотники за иконами. Сериал{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. ↑ Телепрограмма на 22—28 апреля 2013 года (PDF). УЗ. Коломна. Процитовано 22 листопада 2022. МИР: 16:50, 22:00 — Т/с «Охотники за иконами» (16+){{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ Телепрограмма на 13 марта 2013 года (PDF). Областная газета. Архів (PDF) оригіналу за 21 листопада 2022. Процитовано 22 листопада 2022. 4 канал: 12:00, 21:00 — Т/с «Охотники за иконами» (16+)
  14. ↑ Телепрограмма на 2 июля 2018 года. ВсёТВ. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 29 листопада 2022. 4 канал: 21:10, 01:10 — Т/с «Охотники за иконами», 1 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мисливці_за_іконами&oldid=40808226