Тургенєв Іван Сергійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тургенев Іван Сергійович (1818-1883) - російський письменник.
Народився в місті Орел у поміщицькій родині.
Закінчив Петербурзький університет (1837).
Багато років жив за кордоном і мав широкі літературні зв'язки в західних, зокрема, паризьких колах.
Проза Тургенева у російській класиці стали зразком досконалої літературної мови.
У романі «Отцы и дети» Тургенев відтворив активізацію різночинної інтелігенції й зародження нігілізму в російському суспільстві.
Прихильний до української культури, Тургенев познайомився з Т.Шевченком, коли той повернувся з заслання, і часто зустрічався з ним, написав «Воспоминание о Шевченке» («Собрание сочинений», т. 10, 1962); приятелював з Марко Вовчок. Поціновувач оригінальності та сили таланту великого Кобзаря, друг Марка Вовчка, чиї оповідання він переклав російською мовою.
[ред.] Твори
- Записки охотника (збірка оповідань, 1847-1852)
- Рудин (роман, 1856)
- Дворянское гнездо (роман, 1859)
- Накануне (роман, 1860)
- Отцы и дети (роман, 1862)
- Дым (роман, 1867)
- Вешние воды» (повість, 1872)
[ред.] Переклади
Укр. мовою твори Т. перекладав Володимир Свідзінський.
[ред.] Література про Тургенєва
- Гнатюк М. І.С.Тургенєв і укр. дожовтнева література. - 1968
- Енциклопедія українознавства
