Моторко Ігор Валерійович
| Ігор Моторко Моторко Ігор Валерійович | ||
|---|---|---|
 Старший сержант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
18 квітня 1985 Миколаївська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
20 березня 2022 (36 років) поблизу м. Попасна на Луганщині (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ігор Валерійович Моторко — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ігор Моторко народився 18 квітня 1985 року на Миколаївщині. Там закінчив 9-ть класів загальноосвітньої школи. Потім з мамою переїхали на її батьківщину у Вичівку Вараського району Рівненської області. У 2002 році закінчив 11-ть класів місцевої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. У 2002—2004 роках в Сумах у військовій частині внутрішніх військ проходив строкову військову службу, далі заключив контракт із ЗСУ. Після закінчення терміну контракту повернувся додому. У ході війни на сході України 28 квітня 2015 року був мобілізований. Військову службу проходив у складі новосформованого на Дубенщині 301-го дорожньо-комендантського батальйону 47-мої окремої інженерної бригади. Служив в АТО, захищав донецький напрямок до 2018 року. Як учасник бойових дій, підписав контракт ще на 6 місяців, службу проходив водієм реанімобіля у медичній роті 14-ої окремої механізованої бригади. За звитяжну військову службу неодноразово відзначався Грамотами та Подяками від свого командування. Нагороджений медаллю «Учасник АТО», медаллю «Захисник рідної землі», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». У травні 2021 року Ігор Моторко знову підписав контракт із ЗСУ. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув 20 березня 2022 року на Луганщині, внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу. Чин прощання із загиблим проходив 26 березня в селі де він проживав. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України № 323/2022 старшого сержанта Ігоря Моторка було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно[1][2].
Родина[ред. | ред. код]
Одружився Ігор Моторко з Ангеліною Рубашкіною (нар. 1998) напередодні Дня українського козацтва в жовтні 2018 року. Військове весілля неподалік передової відгуляли в 14-й окремій механізованій бригаді[3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зарічненщина: в останню путь провели загиблого захисника. https://varash.rayon.in.ua (укр.). 27 березня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ Моторко Ігор Валерійович (1.04.1985 -20.03.2022). Революція гідності. Війна. Рівненщина (укр.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ НА ПЕРЕДОВІЙ ОДРУЖИЛИСЯ ВІЙСЬКОВІ З 14 ОМБР. Волинські новини (укр.). 13 жовтня 2018. Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ Державними нагородами відзначено 216 військовослужбовців ЗС України, 53 – посмертно. Арміяinform (укр.). 9 травня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 8 травня 2022 року № 323/2022 «Про відзначення державними нагородами України»