Міногові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міногові
Flussneunauge.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Безщелепні (Agnatha)
Надклас: Круглороті (Cyclostomata)
Клас: Непарноніздрьові (Cephalaspidomorphi)
Ряд: Міногоподібні (Petromyzontiformes)
Родина: Міногові (Petromyzontidae)
Risso, 1826
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Petromyzontidae
EOL: 1904
ITIS logo.jpg ITIS: 159697
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7746
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Petromyzontidae

Міногові або міноги (Petromyzontidae) — родина безщелепних, єдина родина ряду Petromyzontiformes. Живуть у річках, деякі види — прохідні. Багато видів є зовнішніми паразитами риб. Існує близько 30 видів, які поширені в помірних водах Північної та Південної півкуль, та в басейні Північного Льодовитого океану.

Будова[ред.ред. код]

Довжина тіла від 15 до 120 см. Зберігають хорду протягом всього життя. Не мають парних кінцівок (всі плавці непарні). Щелепи відсутні. Мають непарну ніздрю, яка не з'єднується з порожниною глотки. Мозок маленький, за розмірами близький до мозку риб, захищений хрящо-шкіряним черепом. Мають 7 зябрових мішків, кожен з яких окремим отвором сполучається з дихальною трубкою та зовнішнім середовищем. Рот утворює присмоктувальний диск, здатний до центрового скорочення (як зіниця ока), завдяки кільцевим м'язам, містить рогові зуби, язик теж роговий. Завдяки такій будові ротової порожнини присмоктуються до риби та живляться її м'язами та кров'ю. Непаразитичні види в дорослому стані не харчуються.

Особливості розмноження[ред.ред. код]

Міноги, що присмоктались до форелі

Всі види розмножуються в річках. Невеликі міноги відкладають в гніздо-ямку 2—3 тис. ікринок, середні — до 40 тис., крупна мінога морська (Petromyzon marinus) — до 240 тис. Після нересту міноги гинуть. З ікри виходить личинка — піскорийка, яка на протязі декількох років живе у річках. Тримається ділянок вкритих водною рослинністю з повільною течією, живлячись детритом, водоростями та мікроорганізмами, більшу частину часу проводить занурившись у мул. В процесі розвитку відбувається складний метаморфоз (триває кілька тижнів), під час якого личинка перетворюється на дорослий організм, при цьому доросла особина може бути менша за розмірами за личинку.

Значення для людини[ред.ред. код]

Мінога тушкована з рисом

Є об'єктом промислу. Під час нересту деякі види міног вважаються делікатесом. В цей час вони накопичують дуже багато жиру, у них атрофується травна система, крім того вони не мають луски та кісткового скелету, таким чином міногу можна споживати цілою, без відходів. Неконтрольований вилов міног призвів до значного скорочення чисельності деяких видів та занесення їх до Червоної книги. Деякі види міног є паразитами риб, зокрема цінних промислових видів. Личинка міноги використовується рибалками-аматорами для лову хижих видів риб (щуки, судака тощо.).

В Україні трапляються два види міног: мінога українська та мінога угорська, промислового значення не мають та занесені до Червоної книги України.

Роди[ред.ред. код]

Родина налічує 8[1] родів у 3 підродинах:

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Eschmeyer, W. N. & Fricke, R. (eds.) Catalog of Fishes electronic version (10 February 2011). Online Catalog of Fishes