Народний парк Нікко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Народний парк Нікко
36°58′42″ пн. ш. 139°23′42″ сх. д. / 36.9786111100277779° пн. ш. 139.39500000002777824° сх. д. / 36.9786111100277779; 139.39500000002777824Координати: 36°58′42″ пн. ш. 139°23′42″ сх. д. / 36.9786111100277779° пн. ш. 139.39500000002777824° сх. д. / 36.9786111100277779; 139.39500000002777824
Країна  Японія
Розташування Хонсю, Японія
Найближче місто Нікко, Префектура Тотіґі
Площа 1 147,53 км2 (443,06 кв. миль)
Засновано Грудень 4, 1934
Вебсторінка env.go.jp/park/nikko/point/index.html
Народний парк Нікко. Карта розташування: Японія
Народний парк Нікко
Народний парк Нікко (Японія)
Мапа

CMNS: Народний парк Нікко у Вікісховищі

Народний парк Нікко (яп. 日光国立公園, Nikkō Kokuritsu Kōen) — національний парк у регіоні Канто, на головному острові Хонсю в Японії. Парк поширюється на три префектури: Тотігі, Гумма та Фукусіма, і був заснований у 1934 році.

Історія[ред. | ред. код]

Створення національного парку Нікко датується початком 20 століття. Парламент Японії призначив Нікко імператорський парк (яп. 帝国公園, teikoku kōen) у 1911 році. У 1931 році було прийнято Закон про національні парки, а в 1934 році було створено Національний парк Нікко.[1] Упродовж 20 століття парк розширювався. Національний парк Одзе колись був частиною національного парку Нікко, але став окремим національним парком у 2007 році.[2]

Опис[ред. | ред. код]

Парк вважається одним із найкрасивіших у Японії і є популярним туристичним напрямком.[3] Окрім вражаючих пейзажів, парк відомий своїми історичними буддистськими храмами та синтоїстськими святилищами, зокрема Нікко Тосьо-гу та Рінно-дзі. Вони включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО як «Святилищі та храми Нікко».[2][4]

Вхід до парку вільний, і він поділений на три зони, такі як Нікко, Кінугава/Куріяма, Насу Касі/Сіобара.[5]

Видатні місця[ред. | ред. код]

Флора[ред. | ред. код]

Національний парк Нікко відомий численними видами рослин і дерев, у тому числі мідзу-басьо, білокачанної капусти скунса з болотистої місцевості Одзегахара, кленів, ялиць і чудових насаджень сугі, японського кедра, що вздовж доріг навколо Нікко.[3][4]

Відпочинок[ред. | ред. код]

Національний парк Нікко є популярним місцем для піших прогулянок, катання на лижах, кемпінгу, гри в гольф і його численних історичних курортів онсен із гарячими джерелами.[1][2][3]

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. а б 日光国立公園 (Nikkō Kokuritsu Kōen). Nihon Daihyakka Zensho (Nipponika) (日本大百科全書(ニッポニカ) (яп.). Tokyo: Shogakukan. 2012. Архів оригіналу за 25 серпня 2007. Процитовано 6 травня 2012.
  2. а б в 日光国立公園 (Nikkō Kokuritsu Kōen). Dijitaru daijisen (яп.). Tokyo: Shogakukan. 2012. Архів оригіналу за 25 серпня 2007. Процитовано 6 травня 2012.
  3. а б в Nikko National Park [Архівовано 2006-05-16 у Wayback Machine.]
  4. а б Nikkō National Park. Encyclopedia of Japan. Tokyo: Shogakukan. 2012. Архів оригіналу за 25 серпня 2007. Процитовано 6 травня 2012.
  5. About Nikko National Park - Nikko Travel Guide | Planetyze. Planetyze (англ.). Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 15 серпня 2017.
  6. Zornosa, Laura (18 березня 2022). A ‘Killing Stone’ Broke in Japan. Is a Demon on the Loose?. New York Times.

Посилання[ред. | ред. код]