Гольф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гравець, використовуючи найважчу ключку (драйвер), щойно зробив перший удар зі стартового поля вздовж фервею повз бункери з піском до далекого гріну

Ґольф (англ. golf) — спортивна гра, в якій окремі учасники або команди змагаються, заганяючи маленький м'яч для гольфу в спеціальні лунки ударами ключок, намагаючись пройти відведену дистанцію за мінімальне число ударів. Ґольф є видом спорту, що визнаний Міжнародним олімпійським комітетом. Він входив до програми Олімпійських ігор 1900 та 1904 років. Виконавчий комітет МОК у серпні 2009 року рекомендував включити ґольф до програми Олімпійських ігор 2016 року.

Походження гри[ред.ред. код]

Вважається, що гра в ґольф зародилася в Шотландії і була винайдена пастухами, які за допомогою ціпків (майбутніх ключок) заганяли камені в кролячі нори. Імовірно гра існувала вже в XIV столітті, а в XV столітті в Шотландії вийшло декілька законів, що забороняли грати в «гоуф». У XVII столітті ключками в м'яч грали вже в Нідерландах. Гра в її сучасному вигляді оформилася в XIX столітті в Шотландії.

Сучасність[ред.ред. код]

Вид на трасу для гольфу в Італії

У ґольф грають на спеціальних полях, на яких зазвичай є 18 або 9 лунок. Великі турніри тривають чотири дні й загальна кількість лунок, які треба пройти, зазвичай дорівнює 72. В грі використовуються спеціальні м'ячі для гольфу, що вирізняються складною будовою та мають цікаві аеродинамічні характеристики.

Ґольф один з найпопулярніших видів спорту й відпочинку у світі. В Україні поширений мало, але здобуває популярність з кожним роком.

Найвизначнішими змаганнями в професійному ґольфі є Мастерз, Відкритий чемпіонат Сполучених Штатів, Відкритий чемпіонат Британії, чемпіонат американського професійного туру. Великий престиж мають командні змагання: Кубок Райдера (змагаються гравці Європи й Сполучених Штатів) і Кубок Президента (США проти збірної світу).

Крім четвірки найпрестижніших турнірів ґольфісти грають у турах — системах турнірів, що тривають увесь сезон. Серед турів — тур Професійної асоціації ґольфу в США, європейський тур, азійський тур тощо. Змагання в турах є водночас відбірковими для великих турнірів та для формування збірних команд.

Термінологія[ред.ред. код]

Траса[ред.ред. код]

1=майданчик для ті, 2=водна перешкода, 3=раф, 4=межі, 5= піщаний бункер, 6=водна перешкода, 7=фервей, 8=грін, 9=прапорець, 10=лунка

У ґольф грають на спеціально підготовленій трасі зазвичай із 9-ма або 18-ти лунками. Кожна з лунок оточена майданчиком із рівно та коротко підстриженою травою — ґріном. До ґріну від стартового майданчика веде смуга дещо вищої рівної трави — фервей. Обабіч фервею — ще вище підстрижена трава — раф, за яким зовсім непідстрижена трава, кущі, дерева, водойми. По боках фервею між стартовим майданчиком та ґрінами встановлюються кілька штучних перешкод — бункерів, доволі глибоких ям із піском.

Лунка на ґріні позначається прапорцем, що є орієнтиром для далеких ударів. При грі з ґріна прапорець прибирають. Положення лунки на ґріні залишається сталим впродовж одного ігрового дня, але на інший день лунку можуть перенести, змінюючи таким чином завдання.

Перший удар виконується із спеціальної підставки під м'яч — ті. Ґольфіст намагається першим ударом закинути м'яч якомога далі, але так, щоб він не вилетів із фервею — подальші удари з рафу або з кущів набагато складніші. Додатково потрібно слідкувати, щоб м'яч не потрапив у бункер чи у воду.

Лі Вествуд вибиває м'яч із бункера на Відкритому чемпіонаті Британії 2008 року

Для кожної лунки встановлений пар — кількість ударів, за які ґольфіст теоретично повинен забити м'яч. Пар розраховується в залежності від віддалі між стартовим майданчиком та лункою. Якщо ця віддаль 100–200 метрів, ґольфіст може одним ударом потрапити на ґрін, після чого йому теоретично потрібно ще два удари, паті для того, щоб загнати його в лунку. Тому для таких лунок встановлюється пар три. При віддалі до лунки в межах 200–400 метрів, потрібно два удари для попадання на ґрін — це лунки з паром 4. При ще більшій віддалі встановлюється пар 5.

В залежності від віддалі до лунок, кількості й положення перешкод траси можуть бути більшої або меншої складності. Складність траси змінюється також в залежності від погоди: сили й напрямку вітру, вологості чи сухості землі тощо.

Ключки[ред.ред. код]

Вуд, патер та айрон

Загалом у ґольфі існує 29 типів ключок, проте правилами ґольфклубів у грі дозволяється використовувати лише 14. Ключка складається з рукоятки (grip), що покрита шкірою або резинкою, головки (club) та вуглепластикового або металевого стержня, що їх поєднує. Ключки розрізняють за різними параметрами: довжиною, вагою, кутом нахилу, під яким наносять удар по м’ячу. Кожна ключка забезпечує виконання специфічного удару.Таким чином, вибір ключки обумовлюється умовами удару та покриттям і пріорітетом дистанції, висоти чи акуратності удару.

Нахил головки визначає траєкторію і довжину польоту м’яча після удару: невеликий нахил сприяє далекому, але невисокому польоту м’яча. в той час як збільшення куту нахилу сприє збільшенню висоти польоту та зменшення дальності.

Кожна ключка має номер, що вказує на ступінь нахилу лицьової поверхні головки щодо ручки. Окрім того усі різновиди ключок для ґольфу складають 5 груп (вуди, айрони, веджі, гібриди, паттери).

  • Вуди (англ. wood - дерево). Ключка з великою голівкою. Назва групи ключок історично зумовлена, та вказує, що раніше голівки ключок виробляли з дерева. Чим більший розмір таких ключок, тим коротша рукоятка та більший кут нахилу поверхні для удару[1]. Використовуються для дальніх ударів, та, як правило, використовуються на перших етапах гри. Зазвичай, в сумці ґольфіста є 3 вуди: драйвер (№1), №3 та №5.[1].
    • Ключка "драйвер" (англ. driver) - вуд №1. Драйвер має дуже невеликий нахил, так що після удару з ті м’яч пролітає далеко по досить низькій траєкторії.
    • Ключка "брас" (англ. brassie) - вуд №2. Головка ключки нахилена сильніше, ніж у драйвера, тому м’яч після удару летітиме вище, але не так далеко.
    • Ключка "спун" (англ. spoon) - вуд №3, найзручніша для новачків, оскільки придатна для використання і для довгих ударів, і для гри з ті, і з фервея[2].
    • Ключки вуди №6, №7, №8 використовують гравці, що вважають довгі айрони занадто жорсткими для удару[2].
  • Айрони (англ. iron - залізо). Ключка з пласким крюком. Використовуються для ударів на середні та короткі відстані. Рекомендують мати в сумці айрон для довгого удару, айрон для середньої дистанції та айрон для “лофта(короткого удару вгору). Стандартний набір айронів включає ключки з номерами з 3-го по 9-й, а також пітчінг-ведж і санд-ведж[3]. Айрони нумеруються від 1 до 10 залежно від куту нахилу голівки ключки[2] та від ваги. Зі збільшенням порядкового номеру нахил збільшується, а довжина ключки коротшає.
    • Айрон №1 має зовсім незначний нахил голівки, а тому підійде лише досвіченому гравцю [2].
    • Веджі (англ. wedge - клин). Особливі айрони, що йдуть після айрона №9, та призначені для "чіпів" - точних ударів на коротку відстань та вибивання м’яча з піску. Етимологія вказує, що головка ключки при ударі піднімає м’яч вгору. Кут нахилу ударної поверхні може сягати 50-60 градусів.
      • Ключка "пітчінг ведж" (англ. pitching wedge) використовується для удару з високою траекторією польотів м’яча за необіхдності забезпечити максимальну точність на незначній відстані.
      • Ключка "пісочний ведж" (англ. sand wedge) використовується для удару з пісочного бункера - пастки з піском. Дана ключка має потяжчену підошву та спеціальну форму, аби попередити застрягання в піску.
  • Гібриди (англ. hybrid). Група ключок, що поєднують обтічність айронів та силу ударів вудів.
  • Паттери (англ. putter). Головка ключок має незначний кут нахилу. Використовуються переважно в кінці гри на ґріні для коротких ударів з метою закотити м’яч до лунки. Частина гравців вважають доцільним використання паттерів на різних етапах гри, а не лише для завершального етапу, в той час, як близько третини ударів у ґольфі робиться саме паттером [2].

Найважча ключка, що використовується для найдальших ударів називається драйвером. Дещо легша ключка — тривуд теж традиційно вважається дерев'яною. Менші ключки називаються залізними (айрон), хоч в наш час усі ці ключки, як дерев'яні, так і залізні, виготовляються із композитних матеріалів. Ґольфіст вибирає ключку в залежності від віддалі до цілі — що далі, то важчу.

Сумку з ключками носить помічник ґольфіста — кеді. Кожен ґольфіст повинен грати своїм набором ключок. Цей набір включає щонайменше одну сумку, ключки «вуд» №1 і №3, ключки «айрон» №3, №5, №7, №9 і один «паттер»[4]. Ані два, ані більше гравців не можуть грати одним набором. Ключки підбираються для кожного гравця індивідуально.

Провідні бренди виробників ключок: Callaway Golf, TaylorMade, Mizuno Golf, Honma, U.S. Kids, Golf Pride[5].

Змагання[ред.ред. код]

Типові турніри з ґольфу тривають 4 дні. У них бере участь приблизно 150 ґольфістів. Усі проходять одну й ту ж трасу чотири рази. Впродовж перших двох днів ґольфістів розбивають на трійки. Кожна трійка стартує із певним запізненням після іншої, так, щоб попередня мала час на завершення проходження лунки. Тому змагання розтягується на цілий день, хоча для проходження траси з 18 лунок одному ґольфісту вистачає приблизно 3-4 години.

Результати проходження найзручніше підраховувати з вирахуванням пару. Якщо гравець витратив на проходження лунки на один удар менше, ніж пар, то говорять, що він зіграв берді (пташку), якщо на два — іґл (орел). на три — альбатрос, на чотири — кондор. Якщо ґольфіст витратив на лунку на один удар більше, ніж пар — це назвивається боґі, на два — подвійне боґі тощо.

Після двох днів змагань кількість гравців скорочується — відбираються зазвичай 70 із найкращим результатом,тобто найменшою загальною кількістю ударів. Надалі вони розбиваються на пари і встановлюється стартовий порядок, при якому пара з найкращим результатом стартує останньою.

При однаковій загальній кількості ударів для визначення переможця може призначатися перегравання на наступний день, або ж проводиться гра лунка за лункою, доки один із гравців не витратить на лунку менше ударів, ніж інші.

Проходження лунки[ред.ред. код]

Проходження лунки у ґольфі регулюється складним кодексом правил. Основне правило в тому, що гравець повинен бити наступний удар з того місця, де приземлився м'яч. Звісно, якщо його пощастило віднайти. Іноді м'яч губиться навіть у найвідоміших ґольфістів світу. Так, на відкритому чемпіонаті Британії 2004 року, Тайґер Вудс забив м'яч після невдалого удару в густу високу траву. Незважаючи на зусилля десятьох помічників, його так і не вдалося відшукати. Іноді м'яч попадає у таке положення, що вдарити по ньому ключкою неможливо. У таких випадках за рішенням судді гравцю дозволяється взяти м'яч у руку, зробити крок убік, тримаючи м'яч на витягнутій руці перед собою, і випустити його з руки, визначаючи нове положення для удару. При цьому гравцю зараховується додатковий удар. Гравці штрафуються додатковими ударами також у випадку, коли їхні м'ячі влучають у м'ячі супротивника.

Жіночий гольф[ред.ред. код]

У ґольф грають також і жінки, але ставлення до жіночого ґольфу, на відміну від ситуації у тенісі, неоднакове із чоловічим. Жінки дуже рідко змагаються в одних турнірах з чоловіками чи приймаються у ґольфові клуби, статути яких визначають винятково чоловіче членство. Існує окрема система змагань для жінок. Більшість жіночих турнірів триває три дні й розігрується з 54-х лунок, але найбільші турніри чотириденні — із 72 лунок, як і у чоловіків.

Популярність[ред.ред. код]

Традиційно ґольф найпопулярніший в англомовних країнах. Це дорогий і престижний вид спорту для професійних спортсменів та відпочинку для представників бізнесу. Проте останнім часом популярність ґольфу в усьому світі стрімко зростає. У Китаї першу трасу для ґольфу збудували ще у 1984 році. На 2008 рік їх було вже 376.

Країна Число трас %
США США 17 672 50 %
Велика Британія Велика Британія 2752 8 %
Японія Японія 2442 7 %
Канада Канада 2300 7 %
Австралія Австралія 1500 4 %
Німеччина Німеччина 684 2 %
Франція Франція 559 2 %
КНР КНР 500 1 %
Швеція Швеція 480 1 %
ПАР ПАР 450 1 %
Решта світу 5773 17 %
Разом 35 112

Ґольф в Україні[ред.ред. код]

Перше поле для ґольфу в Україні збудоване в Житомирській області, в Леонтіївці — родовій садибі князів Муравйових-Апостолів у 1913 році. Для цього спеціально викликали майстрів із Шотландії. Після революції поле було переоране під картоплю.

Розвитком ґольфу в Україні нині опікується кілька ґольф-клубів, а також об'єднань ґольф-клубів та ґольфістів. Так, в Асоціацію ґольфу України у серпні 2009 входили 85 ґольфістів[6].

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Спорт Це незавершена стаття про спорт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.