Гольф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гравець, використовуючи найважчу ключку (драйвер), щойно зробив перший удар зі стартового поля вздовж фервею повз бункери з піском до далекого гріну

Ґольф (англ. golf) — спортивна гра, в якій окремі учасники або команди змагаються, заганяючи маленький м'яч в спеціальні лунки ударами ключок, намагаючись пройти відведену дистанцію за мінімальне число ударів. Ґольф є видом спорту, що визнаний Міжнародним олімпійським комітетом. Він входив до програми Олімпійських ігор 1900 та 1904 років. Виконавчий комітет МОК у серпні 2009 року рекомендував включити ґольф до програми Олімпійських ігор 2016 року.

Походження гри[ред.ред. код]

Вважається, що гра в ґольф зародилася в Шотландії і була винайдена пастухами, які за допомогою ціпків (майбутніх ключок) заганяли камені в кролячі нори. Імовірно гра існувала вже в XIV столітті, а в XV столітті в Шотландії вийшло декілька законів, що забороняли грати в «гоуф». У XVII столітті ключками в м'яч грали вже в Нідерландах. Гра в її сучасному вигляді оформилася в XIX столітті в Шотландії.

Сучасність[ред.ред. код]

Вид на трасу для гольфу в Італії

У ґольф грають на спеціальних полях, на яких зазвичай є 18 або 9 лунок. Великі турніри тривають чотири дні й загальна кількість лунок, які треба пройти, зазвичай дорівнює 72.

Ґольф один з найпопулярніших видів спорту й відпочинку у світі. В Україні поширений мало, але здобуває популярність з кожним роком.

Найвизначнішими змаганнями в професійному ґольфі є Мастерз, Відкритий чемпіонат Сполучених Штатів, Відкритий чемпіонат Британії, чемпіонат американського професійного туру. Великий престиж мають командні змагання: Кубок Райдера (змагаються гравці Європи й Сполучених Штатів) і Кубок Президента (США проти збірної світу).

Крім четвірки найпрестижніших турнірів ґольфісти грають у турах — системах турнірів, що тривають увесь сезон. Серед турів — тур Професійної асоціації ґольфу в США, європейський тур, азійський тур тощо. Змагання в турах є водночас відбірковими для великих турнірів та для формування збірних команд.

Термінологія[ред.ред. код]

Траса[ред.ред. код]

1=майданчик для ті, 2=водна перешкода, 3=раф, 4=межі, 5= піщаний бункер, 6=водна перешкода, 7=фервей, 8=грін, 9=прапорець, 10=лунка

У ґольф грають на спеціально підготовленій трасі зазвичай із 9-ма або 18-ти лунками. Кожна з лунок оточена майданчиком із рівно та коротко підстриженою травою — ґріном. До ґріну від стартового майданчика веде смуга дещо вищої рівної трави — фервей. Обабіч фервею — ще вище підстрижена трава — раф, за яким зовсім непідстрижена трава, кущі, дерева, водойми. По боках фервею між стартовим майданчиком та ґрінами встановлюються кілька штучних перешкод — бункерів, доволі глибоких ям із піском.

Лунка на ґріні позначається прапорцем, що є орієнтиром для далеких ударів. При грі з ґріна прапорець прибирають. Положення лунки на ґріні залишається сталим впродовж одного ігрового дня, але на інший день лунку можуть перенести, змінюючи таким чином завдання.

Перший удар виконується із спеціальної підставки під м'яч — ті. Ґольфіст намагається першим ударом закинути м'яч якомога далі, але так, щоб він не вилетів із фервею — подальші удари з рафу або з кущів набагато складніші. Додатково потрібно слідкувати, щоб м'яч не потрапив у бункер чи у воду.

Лі Вествуд вибиває м'яч із бункера на Відкритому чемпіонаті Британії 2008 року

Для кожної лунки встановлений пар — кількість ударів, за які ґольфіст теоретично повинен забити м'яч. Пар розраховується в залежності від віддалі між стартовим майданчиком та лункою. Якщо ця віддаль 100–200 метрів, ґольфіст може одним ударом потрапити на ґрін, після чого йому теоретично потрібно ще два удари, паті для того, щоб загнати його в лунку. Тому для таких лунок встановлюється пар три. При віддалі до лунки в межах 200–400 метрів, потрібно два удари для попадання на ґрін — це лунки з паром 4. При ще більшій віддалі встановлюється пар 5.

В залежності від віддалі до лунок, кількості й положення перешкод траси можуть бути більшої або меншої складності. Складність траси змінюється також в залежності від погоди: сили й напрямку вітру, вологості чи сухості землі тощо.

Ключки[ред.ред. код]

Вуд, патер та айрон

У ґольфі використовується значна кількість різних ключок. Сумку з ключками носить помічник ґольфіста — кеді. Найважча ключка, що використовується для найдальших ударів називається драйвером. Дещо легша ключка — тривуд теж традиційно вважається дерев'яною. Менші ключки називаються залізними (айрон), хоч в наш час усі ці ключки, як дерев'яні, так і залізні, виготовляються із композитних матеріалів. Залізні ключки номеруються в залежності від ваги. Ґольфіст вибирає ключку в залежності від віддалі до цілі — що далі, то важчу. На ґріні м'яч котиться до лунки за допомогою ключки, яка називається патером. Існують спеціальні ключки для гри в піску, видряпування м'яча з високої густої трави тощо.

Змагання[ред.ред. код]

Типові турніри з ґольфу тривають 4 дні. У них бере участь приблизно 150 ґольфістів. Усі проходять одну й ту ж трасу чотири рази. Впродовж перших двох днів ґольфістів розбивають на трійки. Кожна трійка стартує із певним запізненням після іншої, так, щоб попередня мала час на завершення проходження лунки. Тому змагання розтягується на цілий день, хоча для проходження траси з 18 лунок одному ґольфісту вистачає приблизно 3-4 години.

Результати проходження найзручніше підраховувати з вирахуванням пару. Якщо гравець витратив на проходження лунки на один удар менше, ніж пар, то говорять, що він зіграв берді (пташку), якщо на два — іґл (орел). на три — альбатрос, на чотири — кондор. Якщо ґольфіст витратив на лунку на один удар більше, ніж пар — це назвивається боґі, на два — подвійне боґі тощо.

Після двох днів змагань кількість гравців скорочується — відбираються зазвичай 70 із найкращим результатом,тобто найменшою загальною кількістю ударів. Надалі вони розбиваються на пари і встановлюється стартовий порядок, при якому пара з найкращим результатом стартує останньою.

При однаковій загальній кількості ударів для визначення переможця може призначатися перегравання на наступний день, або ж проводиться гра лунка за лункою, доки один із гравців не витратить на лунку менше ударів, ніж інші.

Проходження лунки[ред.ред. код]

Проходження лунки у ґольфі регулюється складним кодексом правил. Основне правило в тому, що гравець повинен бити наступний удар з того місця, де приземлився м'яч. Звісно, якщо його пощастило віднайти. Іноді м'яч губиться навіть у найвідоміших ґольфістів світу. Так, на відкритому чемпіонаті Британії 2004 року, Тайґер Вудс забив м'яч після невдалого удару в густу високу траву. Незважаючи на зусилля десятьох помічників, його так і не вдалося відшукати. Іноді м'яч попадає у таке положення, що вдарити по ньому ключкою неможливо. У таких випадках за рішенням судді гравцю дозволяється взяти м'яч у руку, зробити крок убік, тримаючи м'яч на витягнутій руці перед собою, і випустити його з руки, визначаючи нове положення для удару. При цьому гравцю зараховується додатковий удар. Гравці штрафуються додатковими ударами також у випадку, коли їхні м'ячі влучають у м'ячі супротивника.

Жіночий гольф[ред.ред. код]

У ґольф грають також і жінки, але ставлення до жіночого ґольфу, на відміну від ситуації у тенісі, неоднакове із чоловічим. Жінки дуже рідко змагаються в одних турнірах з чоловіками чи приймаються у ґольфові клуби, статути яких визначають винятково чоловіче членство. Існує окрема система змагань для жінок. Більшість жіночих турнірів триває три дні й розігрується з 54-х лунок, але найбільші турніри чотириденні — із 72 лунок, як і у чоловіків.

Популярність[ред.ред. код]

Традиційно ґольф найпопулярніший в англомовних країнах. Це дорогий і престижний вид спорту для професійних спортсменів та відпочинку для представників бізнесу. Проте останнім часом популярність ґольфу в усьому світі стрімко зростає. У Китаї першу трасу для ґольфу збудували ще у 1984 році. На 2008 рік їх було вже 376.

Країна Число трас %
США США 17 672 50 %
Велика Британія Велика Британія 2752 8 %
Японія Японія 2442 7 %
Канада Канада 2300 7 %
Австралія Австралія 1500 4 %
Німеччина Німеччина 684 2 %
Франція Франція 559 2 %
КНР КНР 500 1 %
Швеція Швеція 480 1 %
ПАР ПАР 450 1 %
Решта світу 5773 17 %
Разом 35 112

Ґольф в Україні[ред.ред. код]

Перше поле для ґольфу в Україні збудоване в Житомирській області, в Леонтіївці — родовій садибі князів Муравйових-Апостолів у 1913 році. Для цього спеціально викликали майстрів із Шотландії. Після революції поле було переоране під картоплю.

Розвитком ґольфу в Україні нині опікується кілька ґольф-клубів, а також об'єднань ґольф-клубів та ґольфістів. Так, в Асоціацію ґольфу України у серпні 2009 входили 85 ґольфістів[1].

Посилання[ред.ред. код]

Запорізька федерація ґольфу

Примітки[ред.ред. код]

Спорт Це незавершена стаття про спорт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.