Національний парк Йосіно-Кумано
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
 | |
| Назва на честь | Yoshinod і Kumano Regiond |
|---|---|
| 33°47′ пн. ш. 135°56′ сх. д. / 33.783° пн. ш. 135.933° сх. д.Координати: 33°47′ пн. ш. 135°56′ сх. д. / 33.783° пн. ш. 135.933° сх. д. | |
| Країна |
 Японія |
| Розташування | Кансай, Японія |
| Площа | 597.93 km² |
| Засновано | 1 лютого 1936 |
| Вебсторінка | env.go.jp/park/yoshino/index.html |
  Національний парк Йосіно-Кумано (Японія) | |
 | |
 Національний парк Йосіно-Кумано у Вікісховищі | |
Національний парк Йосіно-Кумано (яп. 吉野熊野国立公園, Yoshino-Kumano Kokuritsu Kōen) — це національний парк, що складається з кількох несуміжних районів префектур Міє, Нара та Вакаяма в регіоні Кансай у Японії. Заснований у 1936 році парк включає гору Йосіно, відому своїм цвітінням сакури, а також елементи Світової спадщини ЮНЕСКО, священні місця та паломницькі маршрути в гірському хребті Кії.[1][2]
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Визначними місцями є ущелина Дорокьо, Кумано Хонґу Тайша, морський парк Кусімото, гора Одайґахара, гора Оміне, гора Йосіно та водоспад Наті.[1][3][4][5]
Споріднені муніципалітети[ред. | ред. код]
Парк перетинає межі п'яти міст, семи селищ і шести сіл:[6]
- Міє: Кіхо, Кумано, Міхама, Одай, Овасе
- Нара: Ґодзьо, Камі-Кітаяма, Кавакамі, Сімо-Кітаяма, Тенкава, Тоцукава, Йосіно
- Вакаяма: Кітаяма, Кусімото, Натікацуура, Сінґу, Тайдзі, Танабе
Див. також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б Introducing places of interest: Yoshino-Kumano National Park. Ministry of the Environment. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 2 лютого 2012.
- ↑ Sutherland, Mary; Britton, Dorothy (1995). National Parks of Japan. Kodansha. с. 103—6.
- ↑ Yoshino-Kumano National Park. Mie Prefecture. Процитовано 3 лютого 2012.
- ↑ Yoshino-Kumano National Park. Nara Prefecture. Процитовано 3 лютого 2012.
- ↑ Yoshino-Kumano National Park. Wakayama Prefecture. Процитовано 3 лютого 2012.
- ↑ Yoshino-Kumano National Park - Basic Information. Ministry of the Environment. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 2 лютого 2012.