Невсько-Василеострівська лінія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Невсько-Василеострівська лінія
Петербурзький метрополітен
Відкриття першої ділянки 3 листопада 1967 (56 років)
Довжина, км 28,82
Кількість станцій 12
Час проїзду, хв 40
Максимальна кількість вагонів у складі поїзда 6
Кількість вагонів у складі поїзда 6


Найнапруженіша станція «Василеострівська»
Наземні ділянки Станція «Рибацьке»
Електродепо ТЧ-5 «Невське»
3 Невсько-Василеострівська лінія
Бігова
Зеніт
оборотні тупики, ПТО
Приморська
Смоленка
Василеострівська
Нева
Мойка
канал Грибоєдова
Гостиний двір
Фонтанка
Маяковська
Площа Олександра Невського-1
Оборотний тупик
Монастирка
Обвідний канал
Єлізаровська
Ломоносовська
Оборотний тупик
Пролетарська
Обухово
Мурзінка
Рибацьке
Оборотний тупик
ТЧ-5 «Невське»

Третя лінія, також відома як Невсько-Василеострівська або зелена лінія — лінія Петербурзького метрополітену. З'єднує через центр північно-західні і південно-східні райони Санкт-Петербурга. Початкова дільниця відкрита 3 листопада 1967 року.

Особливості[ред. | ред. код]

Будівництво лінії йшло під час боротьби з архітектурними надмірностями 1960-х років, тому всі станції першої та другої черги побудовані однотипними, без архітектурних прикрас. Спочатку всі станції відкриті на лінії були обладнані системою горизонтальний ліфт. Це тривало 12 років до відкриття станції «Приморська» у 1979 році, яка мала звичні відкриті платформи. Після відкриття станцій «Бігова» та «Зеніт» які також побудовані за системою горизонтальний ліфт, 8 з 12 станцій стали закритого типу.

Також лінія відрізняється незвично великими перегонами між станціями, наприклад перегон «Площа Олександра Невського» — «Єлізаровська» довжиною 3,4 км, «Василеострівська» — «Гостиний Двір» 3,25 км. Це сталося також через економію коштів, на цих перегонах планувалося будівництво проміжних станцій але від них змушені були відмовиться. У майбутньому це призвело до великої перевантаженості виходів з центральних станцій лінії, пропускна спроможність яких не відповідає потребам міста. Будівництво на діючіх ділянках майже неможливе, через складність та велику вартість.

Хронологія пусків[ред. | ред. код]

Дата пуску Ділянка Довжина Кіл-ть станцій
3 листопада 1967 «Василеострівна» — «Площа Олександра Невського» 6,7 км 4
25 грудня 1970 «Площа Олександра Невського» — «Ломоносовська» 5,8 км 2
29 вересня 1979 «Василеострівська» — «Приморська» 2,2 км 1
10 липня 1981 «Ломоносовська» — «Обухово» 4,3 км 2
28 грудня 1984 «Обухово» — «Рибацьке» 3,6 км 1
1986 «Рибацьке» — ТЧ-5 «Невське» 1,1 км
26 травня 2018 «Приморська» — «Бігова» 6,3 км 2
Всего: 28,82 км[1] 12 станцій

Пересадки[ред. | ред. код]

# Пересадка на лінію Зі станції На станцію
2 Московсько-Петроградська лінія Гостинний двір Невський проспект
1 Кіровсько-Виборзька лінія Маяковська Площа Повстання
4 Правобережна лінія Площа Олександра Невського-1 Площа Олександра Невського-2

Депо і рухомий склад[ред. | ред. код]

Депо[ред. | ред. код]

Депо Період
ТЧ-1 «Автово» 1967—1979
ТЧ-4 «Північне» 1979—1995, 2014 — сьогодення
ТЧ-5 «Невське» 1995 — сьогодення

Кількість вагонів у потягах[ред. | ред. код]

Кількість Період
4 1967 — початок 1970-х
5 Початок 1970-х — середина 1970-х
6 Середина 1970-х — сьогодення

Подальше збільшення кількості вагонів неможливо через проектного розрахунку лінії, всіх її станцій і депо виключно під прийом шестивагонних складів.

Типи вагонів, що використовуються на лінії[ред. | ред. код]

Тип Період
Ем До жовтня 2015
Ем501/Ема502/Емх503 До жовтня 2015
Ем501М/Ема502М До жовтня 2015
81-717/714 До сьогодення
81-714.5 До сьогодення
81-717.5П/714.5П До сьогодення
81-540/541 До сьогодення
81-541.5 До сьогодення
81-540.7/541.7 До сьогодення
81-556/557/558 «НеВа» 22 жовтня 2013 — сьогодення
81-722/723/724 «Юбилейный» 2015 — сьогодення

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Официальный сайт Петербургского метрополитена. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 9 квітня 2014.