Однина (мовознавство)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Однина́ — форма числа у мовознавстві, яка в іменниках означає один предмет серед однорідних (напр., стіл, верба).
Форму однини мають і назви предметів та родів і видів діяльності, що не підлягають лічбі, — т.зв. збірна однина (напр. золото, веслування, читання тощо).
Для позначення класу чи роду предметів вживається т.зв. родова однина (напр., собака — друг людини).
Однина вказує також на відношення до іменника, що означає один предмет, прикметника/присвійного займенника (українська мова, наше слово) чи дієслова (дитина розвивається).
У більшості індоєвропейських мов однина протиставляється множині, подеколи також двоїні і/або троїні.
[ред.] Див. також
[ред.] Джерело
- Іванченко Р.Г. Однина // Українська радянська енциклопедія, Том 7., К., 1982, стор. 501
