Іменник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іме́нник — частина мови, що має значення предметності, відповідає на питання хто? або що?.
Зміст |
[ред.] Лексико-граматичні розряди іменника
[ред.] Іменники-назви істот і неістот
Іменники, що відповідають на питання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот.
| До назв істот належать іменники, що називають: | Приклади: |
|---|---|
| людей | хлопець, дочка, дитя, мандрівник, інженер, професор, балерина |
| тварин, птахів, комах | ведмідь, корова, чапля, індик, синиця, бджола, комар |
| міфологічних істот | демон, лісовик, відьма, русалка |
| карт, шахових фігур | валет, пішак, туз |
| померлих | мрець, небіжчик, покійник |
Решта іменників відповідає на питання що? і складає групу назв неістот.
| До назв неістот також належать іменники, що називають: | Приклади: |
|---|---|
| сукупності осіб | група, натовп, загін, юрба, зграя, табун, рій |
| назви організмів | бацила, мікроб, вірус |
Граматичне поняття істоти/неістоти не збігається з поняттям живого/неживого в природі.
Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань:
- для істот-хто? кого?
- для неістот-що? чого?
| Морфологічні характеристики: | Приклади: |
|---|---|
| у назвах істот-осіб чоловічого роду збігаються форми знахідного та родового відмінків однини і множини | родовий відмінок - друга, друзів знахідний відмінок-друга, друзів |
| у назвах неістот збігаються форми називного і знахідного відмінків множини | книги (стоять)-(бачу) книги столи (стоять)-(перенесуть) столи |
[ред.] Іменники власні і загальні назви
Загальний іменник - це назва, що є спільною для ряду однотипних істот, предметів, явищ, понять. Наприклад: хлопець, газета, критика, простір, час, добро, пароплав, обід.
Власний іменник - це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого.
Іменники, які є власними назвами характеризуються тим, що пишуться з великої літери, мають або тільки однину (Дунай, Львів), або тільки множину (Карпати, Черкаси).
[ред.] Іменники зі значенням конкретності або абстрактності
Слова, що позначають назви, співвідносні з конкретними речами, властивостями, діями, називаються конкретними.
Слова, які позначають назви процесів, ознак, властивостей, що не належать до якихось конкретних предметів і мисляться поза зв'язком з ними, називаються абстрактними (від лат. abstraction - відтягнення, відвернення). Це іменники, які називають поняття, що не мають реального втілення (хоч виникнення та існування їх неможливе без такої реальності), тобто вказують на стан (сон, тиша), почуття (кохання, ненависть), процес (хід, біг), якість (чорнота, ясність), риси характеру (доброта, злоба, вихованість), різні вияви інтелектуального рівня людини (знання, розум), відносини між особами, народами (дружба, мир), поняття етикету (вітання), є науковими та виробничими термінами.
З поміж абстрактних іменників виділяються :
| Абстрактні іменники | Приклади |
|---|---|
| непохідні | воля, сила, мрія, ідея |
| похідні | дружба, висота, багатство |
| які характеризуються книжними суфіксами | приклади |
|---|---|
| -ість | якість, щедрість, духовність |
| -ств(о) | суспільство, студентство |
| -цтв(о) | мистецтво, керівництво |
| -зтв(о) | боягузтво, убозтво |
| -от(а) | спільнота, гризота |
| -нн(я) | вміння, навчання |
| -тт(я) | почуття, сприйняття |
| -изм | ліризм, класицизм |
| -ізм, -їзм | героїзм, реалізм |
| -ощ(і) | пустощі, прикрощі |
[ред.] Іменники зі значенням збірності
Іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як ціле, називаються збірними. Найчастіше таку сукупність створюють назви істот, рослин, та ін.: молодь, дітвора, деканат, березняк, листя, коріння. Вони не мають форми множини, через те, що виражають об'єднання багатьох предметів, які не підлягають лічбі. Проте в них є рід і словозміна. Їх легко розрізняти за суфіксами :
| Суфікси | Приклади |
|---|---|
| -ств(о)/-цтв(о)/: | студентство, парубоцтво; |
| -н(я): | вороння, коріння; |
| -инн(я)/-овинн(я)/: | ластовиння. кукурудзиння |
| -в(а): | мушва, братва; |
| -от(а): | голота, кіннота; |
| -ин(а)/-овин(а)/: | озимина, городина; |
| -ник/-няк/: | чагарник, сосняк; |
| -еч(а): | стареча, малеча; |
| -і(я): | братія, адміністрація; |
| -ик(а)/-ік(а)/: | символіка, проблематика; |
| -арій: | розарій, гербарій; |
| -іан(а): | Франкіана. |
Деякі збірні іменники утворилися без суфіксів: хмиз, юнь, молодь.
До збірних не належать:
- іменники, що підлягають лічбі
- іменники, що мають форми однини і множини
Приклади: група, загін, рій, ліс, народ, полк, екіпаж та ін.
[ред.] Іменники зі значенням речовинності
Речовинні іменники називають речовину.
Речовина, як відомо, рахунку не підлягає, її можна лише виміряти і вже потім порахувати одиниці виміру. Тому, речовинні іменники вживаються лише в однині.
| Речовинні іменники можуть мати форму множини, якщо: | Приклади |
|---|---|
| вказують на різновиди, ґатунок | мінеральні води, натуральні соки, ефірні спирти |
| вказують на велику кількість | Вівса, пшениці, ячмені - все це зіллялось в одну могутню хвилю(М.Коцюбинський). |
[ред.] Джерела
- Лексико-граматичні розряди іменника
- Лев Михайлович Полюга «Українська абстрактна лексика 14—16 століть»
