Дієслово
Дієслово — самостійна частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання "що робити?", "що зробити?".
[ред.] Українська мова
В українській мові дієслово має 5 типових форм. Ці форми можна розпізнати за характерними закінченнями:
- неозначена форма (інфінітив): писа-ти, говори-ти, літа-ти, гримі-ти, мерзну-ти, дивува-ти;
- Особова форми: (він) пиш-е, писа-в-Ø, напиш-е, буде + писа-ти, писати-ме, писа-в-Ø + би, хай + пиш-е;
- дієприкметник: пожовті-л-ий, посиві-л-ий; писа-н-ий, підписа-н-ий; залюбл-ен-ий, бач-ен-ий; вими-т-ий, коло-т-ий; активні дієприкметники (пишучий) українській мові не притаманні, цю функцію виконують описові конструкції — що (або який) пише.
- безособова на -но/-то: написа-но, зробле-но,прожи-то, випи-то;
- дієприслівник: пиш-учи, любл-ячи, підписа-вши, полюби-вши.
Дієслівні форми — це однокореневі слова з різними граматичними ознаками. Взявши інфінітив за вихідну форму, можна за певними правилами утворити всі інші типи форм. Дієслівні форми мають відмінні та спільні ознаки.
Відмінні ознаки визначаються:
- за типом питання;
- за характером змінюваності;
- за роллю в реченні.
Дієслівні форми описуються в таблиці
| Форма дієслова | На яке питання відповідає | Як змінюється | Яким членом речення виступає |
| інфінітив | що робити? що зробити? | незмінювана форма | будь-яким |
| особова | що роблю? що робив? що робитиму? що робив би? що робимо? | за способами, часами, особами, числами, родами | присудком |
| дієприкметник | який(а, е,і)? | за родами, відмінками, числами | присудком, означенням |
| безособова (форми на -но/-то) | що зроблено? | незмінювані, тільки доконаний вид | присудком |
| дієприслівник | що роблячи? що зробивши? | незмінювані | обставиною |
Спільними ознаками для всіх типів дієслівних форм є такі:
а) вид — недоконаний та доконаний, що встановлюється питаннями:
- що робити? — недоконаний вид, який виражає незавершену дію: співати, відвідувати, переконувати
- що зробити? — доконаний вид, який виражає завершену дію: заспівати, відвідати, переконати
Наприклад, дієприслівники на -учи (ючи), -ачи (ячи) творяться від основ недоконаного виду; а дієприслівники на -вши (ши) — від основ доконаного виду.
б) перехідність/неперехідність, що встановлюється за наявністю або відсутністю при дієслові прямого додатка:
| готувати | кого — що? | відповіді (питання, страви) |
| готує | кого — що? | відповіді (питання, страви) |
| заготовлено | кого — що? | відповіді (питання, страви) |
| готуючи | кого — що? | відповіді (питання, страви) |
| не готувати | кого — чого? | відповідей (питань, страв) |
| не готує | кого — чого? | відповідей (питань, страв) |
| не заготовлено | кого — чого? | відповідей (питань, страв) |
| не готуючи | кого — чого? | відповідей (питань, страв) |
Це приклади форм зі значенням перехідності.
Дієслівні форми: іти, спав, побіжить, засміється, сумуючи, є неперехідними, оскільки від них не можна поставити питань до іменника/займенника кого — що?, кого — чого?, отже, вони не мають при собі в реченні прямих додатків.
Значення перехідності/неперехідності виражає спрямованість/неспрямованість дії на якийсь об'єкт. Перехідність/неперехідність у формах інфінітива є важливою умовою правила творення дієприкметників.
в) роль присудка в реченні — для переважної більшості дієслівних форм.
[ред.] Дієвідмінювання
Зміна дієслів за способами, часами і числами називається дієвідмінюванням.
До І дієвідміни належать дієслова, які у 3-і особі множини мають закінчення -уть, -ють, до ІІ — з закінченням -ать, -ять. При дієвідмінювані дієслів можливе чергування приголосних. Дієслово бути у всіх особових формах однини і множини має одну форму — є.
[ред.] Див. також
| Подивіться дієслово у Вікісловнику, вільному словнику. |
|
||||||||