Окуляри для корекції вад зору

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Окуляри для читання

Окуля́ри для корекції вад зору — оптичний прилад, який застосовують для виправлення вад зору (астигматизм, аномалії рефракції ока та акомодації ока).

Конструкція[ред.ред. код]

Лорнет

Головним елементом конструкції окулярів є лінзи (інакше — скельця), які власне виконують функцію коригування вад зору. Скельця утримуються в потрібному положенні перед очима за допомогою спеціального пристрою — оправи. Оправа зазвичай спирається на перенісся й утримується на обличчі за допомогою двох дужок.

Пенсне

Існують також конструкції окулярів без дужок, та вони мають інші назви:

  • Лорне́т (фр. lorgnette від lorgner — позирати нишком) — скельця в оправі зі спеціальною ручкою-держаком, за який особа з вадою зору тримає оправу, регулюючи її положення відносно очей.
  • Моно́кль (фр. monocle) — одне кругле скельце в оправі з закріпленим на ній шнурком або ланцюжком, другий кінець якого кріпиться до одягу, для забезпечення від пошкодження при випадковому падінні. Монокль утримується м'язами щоки та впирається у верхню частину очної западини.
  • Пенсне́ (фр. pince-nez від pincer — защемити та nez — ніс) — окуляри, що тримаються на носі за допомогою пружинного механізму. Іноді також, як і монокль, мають шнурок або ланцюжок для кріплення і забезпечення від падіння.

Втім, усе це скоріш історичні назви, оскільки зараз подібні конструкції практично не використовуються, на відміну від класичних окулярів.

Залежно від положення головного фокуса окулярні скельця або лінзи поділяють на дві групи: збиральні (опуклі) і розсіювальні (вгнуті). Збиральні скельця застосовують при далекозорості, а розсіювальні — при короткозорості.

Історія[ред.ред. код]

Монах в окулярах. Скульптура на храмі св. Етьєна в Мо (Meaux), Франція

Невідомо де і коли винайдено вперше окуляри. Є певні свідчення, що ще у Стародавньму Римі було помічено, що через склянку з водою предмети виглядають збільшеними. У Китаї для покращення гостроти зору використовували кристали. У Європі ймовірно окуляри вперше виготовлено в Італії.

Вдосконалення окулярів[ред.ред. код]

Окуляри з оправою без рамки

Окуляри та їх конструкції постійно вдосконалюються, використовуючи нові досягнення у галузі техніки і технологій. Головні спрямування вдосконалення: зменшення ваги окулярів, зручність кріплення, а також поліпшення оптичних та коригувальних властивостей.

Зменшення ваги досягається переважно за рахунок застосовування лінз, виготовлених із оптичного легкого скла. З 1990-х років набули поширення лінзи з пластику. Зменшується також вага оправи і дужок, зокрема набули поширення окуляри без рамкової оправи, в яких дужка і опорно-з'єднувальна планка, що спирається на перенісся, кріпляться безпосередньо до скельця.

Інші типи окулярів[ред.ред. код]

Вдосконалення технологій виготовлення лінз надало можливість корекції складніших вад зору, а також забезпечення деяких додаткових зручностей для користувачів-окулярників.

Застосування біфокальних лінз — лінз складної конструкції, яка забезпечує суміщення двох лінз із різною кривиною (і відповідно різними оптичними властивостями) на одному скельці. Це дає можливість людині з вадою зору при потребі переводити погляд з близьких предметів на віддалені (не знімаючи окулярів) і сприймати їх з задовільною чіткістю.

Успіхи у технології виробництва фотохромного скла забезпечили можливість підвищити комфортність окулярів для корекції вад зору при високих рівнях освітленості, зокрема на відкритому просторі при яскравому сонці. Фотохромне скло змінює прозорість під упливом освітленості: що більший рівень освітленості, то менша прозорість скла.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]