Око

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

О́ко (лат. oculus) — орган зору.

[ред.] Еволюція ока

Фази еволюції зорового органу

Фоторецепторна здатність знайдена вже в деяких найпростішіх істот. Безхребетні, багато хробаків і змії, а також двостулкові молюски мають очі найбільш простої структури — без кришталика. Серед молюсків тільки головоногі мають складні очі, схожі на очі хребетних.

Око комахи — складене, складається з багатьох окремих фасет, кожна з яких збирає світло і направляє його до рецептора, щоб створити образ.

[ред.] Людське око

Людське око, A — склоподібне тіло, B — кришталик, C — рогова оболонка, D — зіниця, E — райдужна оболонка, F — склера, G — зоровий нерв, H — сітківка

Людське око

Око людини є сферичною структурою (очним яблуком), що знаходиться в кістяній очниці. Світло потрапляє в нього через рогову оболонку і проходять через зіницю, що рухається, у райдужній оболонці ока. Світло фокусується при одночасній дії вигнутої рогівки і кришталика (круглої прозорої структури, що знаходиться за райдужною оболонкою). Миготливі м'язи діють на кришталик, змінюючи його форму, і тому зображення об'єктів, розташованих на різних відстанях, може фокусуватися на сітківці, що знаходиться в задній частині ока і містить світлочутливі клітини (палички і колбочки), з'єднані з мозком зоровим нервом.

[ред.] Будова ока

[ред.] Оптичні явища в оці

Оптичні явища в оці

[ред.] Очні захворювання

[ред.] Око як символ

[ред.] Див. також

• Зір
• Оптика