Око

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Схематична будова ока людини

Фази еволюції та ембріогенезу зорового органу

Індивідуальний малюнок райдужки ока, який забезпечується волокнами м'язу, пігментом меланіном та судинною сіткою.

О́ко (лат. oculus) — орган зору.

[ред.] Типи очей

Фоторецепторна здатність знайдена вже в деяких найпростіших істот. Безхребетні, багато хробаків і змії, а також двостулкові молюски мають очі найбільш простої структури — без кришталика. Серед молюсків тільки головоногі мають складні очі, схожі на очі хребетних.

Око комахи — складене, складається з багатьох окремих фасет, кожна з яких збирає світло і направляє його до рецептора, щоб створити образ.

[ред.] Людське око

Око людини є сферичною структурою (очним яблуком), що знаходиться в кістяній очниці. Світло потрапляє в нього через рогову оболонку і проходять через зіницю, що рухається, у райдужній оболонці ока. Світло фокусується при одночасній дії вигнутої рогівки і кришталика (круглої прозорої структури, що знаходиться за райдужною оболонкою). Миготливі м'язи діють на кришталик, змінюючи його форму, і тому зображення об'єктів, розташованих на різних відстанях, може фокусуватися на сітківці, що знаходиться в задній частині ока і містить світлочутливі клітини (палички і колбочки), з'єднані з мозком зоровим нервом.

[ред.] Дивіться також

• Зір
• Оптика

[ред.] Посилання

• Око у Великому тлумачному словнику сучасної української мови

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Око

Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.