Оптимізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Оптимізм — погляд на життя з позитивної точки зору.

Оптиміст стверджує: світ чудовий, з будь-якої ситуації є вихід, все вийде добре, всі люди загалом гарні.

У філософії, оптимізм асоціюється з Готфрідом Лейбніцом, який вважав, що ми живемо в «найкращому зі всіх можливих світів».

Оптимізм релігійно-метафізичного порядку - це переконання в тому, що наш світ такий, який він є за існуючих обставин, що він є найкращим з усіх можливих світів, що при цьому все дійсне - розумне, підпорядковане розуму. Такого роду оптимізм ми знаходимо у Платона, стоїків, раціоналістів, з їх упевненістю в безмежних силах розуму і пізнання, у філософії просвітителів, Лейбніца ("​​Теодіцея", 1710) і в філософії Гегеля (з його панлогізмом) і т. д. (див. Перфекціонізм). Для песиміста Шопенгауера оптимізм є "мерзенним" способом мислення; песиміст Е. Гартман мислить більш помірковано: бездіяльний оптимізм веде до квієтизму, а оптимізм, пов'язаний з дією, - до активності. Ніцше, незважаючи на трагічний характер його філософії, вимагає такого утвердження життя і буття, яке залишалося б стороннім по відношенню і до оптимізму, і до песимізму[1].

Примітки[ред.ред. код]

обов'язкоао зайди сюди

Див. також[ред.ред. код]


Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.