Грегоріанський телескоп
Грегоріанський телескоп — оптична схема рефлекторного телескопа, розроблена шотландським математиком і астрономом Джеймсом Грегорі 1663 року. Перший телескоп за такою схемою побудував Роберт Гук 1673 року, через п'ять років після рефлектора Ньютона.
Джеймс Грегорі був сучасником Ісаака Ньютона, з яким часто працював одночасно на подібних проектах. Проект свого телескопа він опублікував 1663 року, за п'ять років до побудови рефлектора Ньютоном (1668 року)[1] Однак проект Грегорі був лише теоретичним описом, і він ніколи сам не збудував телескоп.
Історія[ред. | ред. код]
Грегоріанський телескоп названий на честь проекту Джеймса Грегорі, який з'явився в його публікації Optica Promota (The Advance of Optics) 1663 року. Схожі теоретичні проекти можна знайти в працях Бонавентури Кавальєрі (Lo Specchio Ustorio, "Про палаючі дзеркала"), 1632 року[2] і Марена Мерсенна (L'harmonie universalle), 1636 року[3]. Ранні спроби Грегорі побудувати телескоп були невдалими, оскільки він не мав практичних навичок і не зміг знайти жодного оптика, здатного його реально побудувати.[4] Лише через десять років після публікації Грегорі, під впливом інтересу вченого-експериментатора Роберта Гука, був створений робочий інструмент. Шотландський оптик і виробник телескопів Джеймс Шорт будував грегоріанські телескопи з дзеркалами, виготовленими зі спекулуму.
Конструкція[ред. | ред. код]
Грегоріанський телескоп складається з двох увігнутих дзеркал; первинне дзеркало (увігнутий параболоїд) збирає світло і фокусує його перед вторинним дзеркалом (увігнутим еліпсоїдом), де воно відбивається назад через отвір у центрі первинного, і виходить з нижнього кінця інструменту, де його можна побачити за допомогою окуляра.
Грегоріанська конструкція вирішила проблему перегляду зображення в рефлекторі, дозволивши спостерігачеві позаду первинного дзеркала. Ця конструкція телескопа створює пряме (неперевернуте) зображення, що робить його корисним і для наземних спостережень. Вона також працює як телеоб'єктив, оскільки труба набагато коротша, ніж фокусна відстань системи.
Конструкція була значною мірою витіснена схемою Кассегрена, хоча, як і раніше, вона застосовується в деяких вузьких галузях[джерело?], оскільки створює пряме зображення без необхідності призм. Дзеркальна лабораторія обсерваторії Стюарда виробляє дзеркала для великих грегоріанських телескопів принаймні з 1985 року.
У грегоріанському дизайні первинне дзеркало створює реальне зображення перед вторинним дзеркалом. Це дає можливість розташувати діафрагму в цьому місці так, що світло ззовні поля зору не досягає вторинного дзеркала. Це є головною перевагою для сонячних телескопів, де обмеження поля зору може зменшити кількість тепла, що досягає вторинного дзеркала і наступних оптичних компонентів. Сонячний оптичний телескоп на супутнику Hinode є одним з прикладів цієї конструкції.
Для виробників аматорських телескопів грегоріанський телескоп може бути простішим у виготовленні, ніж телескоп Кассегрена, тому що увігнуте вторинне дзеркало можна перевірити тестом Фуко, як і первинне, що не можливо для опуклих вторинних дзеркал телескопу Кассегрена.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Грегоріанський телескоп, бл. 1735 р. -
Грегоріанський телескоп, бл. 1735 р. Вид збоку -
Схема грегоріанського телескопа, 1873 р.
Приклади[ред. | ред. код]
- MeerKAT, телескоп обсерваторії Грінбенк, Аресібська обсерваторія і Allen Telescope Array — це радіотелескопи, у яких застосовано зміщену по осі грегоріанську схему.
- Телескоп Vatican Advanced Technology, Магелланові телескопи і Великий бінокулярний телескоп використовують грегоріанську оптику.
- Гігантський магелланів телескоп також використовуватиме грегоріанську оптияну схему.
Див. також[ред. | ред. код]
- Список типів телескопів
- Грегоріанський телескоп в обсерваторії Тейде.
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Hall, A. Rupert (1996). Isaac Newton: Adventurer in Thought (англ.). Cambridge University Press. с. 67. ISBN 9780521566698.
- ↑ Watson, Fred (2007). Ian Stargazer: The Life and Times of the Telescope (англ.). Allen & Unwin. с. 134. ISBN 9781741763928.
- ↑ Watson, Fred (2007). Ian Stargazer: The Life and Times of the Telescope (англ.). Allen & Unwin. с. 115. ISBN 9781741763928. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 8 травня 2019.
- ↑ Thomson, Thomas (1875). A biographical dictionary of eminent Scotsmen (англ.). с. 175. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 8 травня 2019.