Дзеркало
Дзе́ркало — гладка поверхня, яка відбиває світло, дозволяючи отримати зображення предмета.
Зміст |
Фізичні властивості [ред.]
Для того, щоб поверхня була дзеркалом необхідно, щоб світлові промені відбивалися від неї, не розсіюючись у різні напрямки. Цього можна досягти роблячи поверхню гладенькою таким чином, щоб нерівності на ній були меншими за довжину хвилі.
Іншою необхідною умовою є високий коефіцієнт відбиття речовини, з якої зроблено дзеркало. Зустрічаючись із границею розділу двох середовищ, світло частково відбивається, а частково проникає в інше середовище. Світло, яке пройшло границю розділу, поглинається в новому середовищі. Для виготовлення дзеркала необхідно зменшити долю поглинутого світла й збільшити долю світла, яке відбилося від поверхні.
Відбиття світла від поверхні розділу двох середовищ описується формулами Френеля. Найефективніше світло відбивається тоді, коли діелектрична проникність середовища, на поверхню якого світло падає, від'ємна. В такому випадку при будь-якому куті падіння на поверхні відбувається повне внутрішнє відбиття. Ця ситуація реалізується для металів, тому найкращі дзеркала виготовляються із металів: срібла, алюмінію. Зазвичай при виготовленні дзеркал тонкий шар металу наноситься на прозорий склянний лист, і покривається фарбою для запобігання корозії.
Крім ефекту повного внутрішнього відбиття для створення дзеркальних поверхонь використовуються також дифракційні ґратки, наприклад, у напівпровідникових лазерах.
Історія [ред.]
.jpg)
Археологи виявили перші, невеликі дзеркала з срібла, міді або бронзи, що відносяться до бронзового віку (наприклад, типу сучасних індійських люстерок ручної роботи). Поверхню самого дзеркала довго шліфували. Але з часом металева поверхня темніла, втрачала блиск, втрачала здатність до якісного відображення.
Дзеркала з Венеції [ред.]
Пізніше навчилися робити дзеркала з скла, наносячи на тильну сторону скляної пластинки тонкий шар срібла, золота або олова. Найбільшу популярність здобули знамениті венеціанські дзеркала, які коштували так дорого, що для їх придбання французькі аристократи іноді були вимушені продавати цілі маєтки. Хоча ці дзеркала були невеликими за розмірами ( за сучасними уявами ). Збережені відомості, що дзеркала венеціанських майстрів ставали коштовними подарунками. Так, в якості весільного подарунку виступило венеціанське дзеркало для Марії Медичі, подароване від Венеціанського уряду. Воно було розміром у книгу, але коштувало 150.000. Фантастична купа грошей вийшла тому, що й саме дзеркало мало надзвичайно коштовну раму, що підвищіло ціну.
Венеціанські скляні дзеркала поціновувались дуже високо навіть в самій морській державі. Ціна такого невеличкого дзеркала сягала кошторису для створення дерев'яного корабля.
Дзеркала в натюрморті Ванітас [ред.]
В європейському мистецтві 16-17 століть особливе мисце посіди натюрморти типу Ванітас ( марнота марнот ). Дзеркала залюбки розміщали в своїх картинах майстри північного відродження ( Вн ван Ейк, Квентін Массейс, Ганс Бальдунг ( Грін ), Лукас Фуртенагел ) та маньєризму.
В 17 столітті до створення натюрмортів в стилістиці ванітас звернулась ціла низка майстрів Західної Європи. Дзеркало в них розміщене поряд зі свічками, черепом, квітами - як нагадування про швидкоплинність насолод, швидкоплинність життя, нетривалість людського існування на землі. Чим талановитішим був художник, що звернувся до тематики ванітас, тим більшого філософського забарвлення набував натюрморт, і вже навпаки, починав стверджувати красу світу і значну вартість життя особи, нехай і скороминущу.
-
Анонім, Франція 17 ст.Ванітас, 1630 р.
-
Анонім початку 18 ст. Ванітас, 1700 р.
-
Худ. Н.Д.Пейшер(N. L. Peschier), 1661 р.
Дзеркало набуло символічного значення ще в добу середньовіччя. Ця символічність була підхоплена митцями в добу бароко, а дзеркало стає атрибутом алегорій Справедливості.
На початку 21 століття польські реставратори в Україні - завершили відновлення з уламків скульптури-алегорії Справедливість, яку знайшли в каплиці Бережанського замку. Дама у повний зріст тримає в руці дзеркало опуклого типу.
Дзеркала Франції 17 століття [ред.]
Бажання мати дзеркало ставало нав'язливою ідеєю для французьких аристократів. Здавалось, що ніяка завелика ціна не зупиняла. Розголосу набув випадок, коли герцогиня де Люд продала коштовні власні меблі, створені зі срібла, аби придбати дзеркало, що їй сподобалось.
Аби припинити вивіз грошей французьких аристократів у Венецію, за справу узявся могутній міністр фінансів - Жан Батіст Кольбер ( 1619-1683). Шпигуни Кольбера підбили декількох венеціанських ремісників з Мурано на переїзд до Франції. Їх надійно сховали у Франції, а там і налагодили власне виробництво дзеркал.
Аби збільшити розмір виробів, створили видовжений стіл з краями. Всередину накладали розжарену скляну масу, яку довго рівняли валками. Ідеальну рівну поверхню отримати все одно не вдавалося. Тоді вдалися до шліфування поверхні. Між двома скляними полотнами насипали пісок і довго терли полотна між собою. Завершувало створення дзеркал довге шліфування пристроєм - полісуаром. Дощечку обмотували бавовною і годинами терли поверхню майбутнього дзеркала. Так великі дзеркала з'явилися в палацах Франції. Іноді багаті власники розміщали такі дзеркала низкою по усій стіні зали, наче живопис. Серед подібних інтер'єрів - Дзеркальна галерея в палаці Версаль.
Удосконалення технології [ред.]
Технологія створення скляних дзеркал постійно удосконалювалась. Збільшувались і їх розміри, і оздоби. Поверхню дзеркала могли прикрасити живописом, саме дзеркало набувало примхливих, заокруглених, овальних форм. До створення дзеркальних рам залучили кращих художників і ремісників-меблярів. У добу рококо дзеркальні рами набули небаченої складності, зрівнялися по оздобам з коштовним живописом. Дзеркальні рами прикрашали золоченням, різьбленими деталями, ліпленням. Частка рам виготовлялась з екзотичних матеріалів - бамбуку, порцеляни.
Дзеркала в добу еклектики [ред.]
Як відомо, 19 століття так і не створило власного стилю, що б охоплював усі галузі мистецтва. Але митці і науковці звернулися до активного збору артефактів минулих епох, їх вивченню і систематизації. Дзеркала не втратили прихильності ні митців, ні виробників, ні буржуазних споживачів. Удосноналюється їх виготовлення і шліфування, частку найкоштовніших виробів прикрашають огранкою, гравіюванням, як кришталь. Дзеркала - улюблена деталь інтер'єрів доби еклектики в стилях необароко і особливо - неорококо, та й типового буржуазного інтер'єру, захаращеного різноманітними речами.
Здешевлення виробництва залучило до споживання дзеркал майже всі верства населення. Виробляються як розкішні зразки дзеркал з використанням складних оздоб, так і дешеві зразки. Набули поширення спрощені дзеркальні рами в стилі неоготика , а трохи перегодом - в стилі сецесія.
Дзеркала в мусульманській частині Індії [ред.]
Дзеркала для оздоб в інтер'єрах використовували не тільки в Європі. В мусульманських князівствах Індії, де довгий час утримувало свої позиції середньовіччя, дзеркала теж були складовою пишних інтер'єрів, перенасичених кольорами та візерунками. Знайшли попит як великі дзеркала, так і шматочки битих дзеркал. Заборона на створення зображень людей та тварин спонукала мусульманських митців до пошуків в межах тільки орнаментальних композицій. Особливого поширення набули геометричні візерунки. Ними вкривали без пропусків усе тло стін та стель, де геометричні шматочки дзеркал створювали дійсно феєричні інтер'єри з мерехтливим освітленням, що переважало мерехтіння мозаїк.
Галерея дзеркал [ред.]
-
Пані з дзеркалом, Белур Халебіду, середньовічна скульптура Індії.
-
Кітаґава Утамаро. Пані з дзеркалом, укійо-е
-
Дзеркальна зала, Удайпур,Сіті палас. Індія
-
Дзеркало, музей мистецтв, Даллас, США,
-
Тильна сторона китайського дзеркала
-
Дзеркала в палаці Літта,Мілан, Італія.
-
Дзеркало доби сецесії.
-
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Mirror, Mirror: A History of the Human Love Affair with Reflection, Mark Pendergrast. Basic Books (2003). ISBN 0-465-05471-4 .
- On reflection, Jonathan Miller, National Gallery Publications Limited (1998). ISBN 0-300-07713-0 .
- The Mirror: A History, Sabine Melchior-Bonnet, Routledge, 2001, ISBN 0-415-92448-0
- Сообщения Гос. Эрмитажа, XLV, Л, «Искусство», 1980
Посилання [ред.]
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Дзеркало
- http://www.ut.net.ua/Culture/6601 - стаття «Шляхетні мури», Укр. Тиждень.
 |
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (Грудень 2011) |
